06 грудня 2021 року Справа № 160/17538/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережне» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережне» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової служби України, в якій просить: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, оформлену листом №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю індивідуальної податкової консультації відповідача, яка оформлена листом №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р., відповідно якої зазначено, що вартість харчування, яким забезпечуються працівники товариства впродовж робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, і є базою нарахування єдиного внеску. Позивач вважає вказану податкову консультацію протиправною та такою, що суперечить нормам податкового законодавства та порушує таким чином визначені чинним законодавством права позивача.
У наданому відзиві на адміністративний позов відповідач процитував норми податкового законодавства які містяться в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації від 01.09.2021р. №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 і вказав про законність та обґрунтованість податкової консультації, оскільки надана податкова консультація є повною та змістовною, викладена з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 04.12.2021 - вихідний день (субота), у зв'язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 06.12.2021р.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережне» зареєстровано 15.02.2008р., номер запису: 12021020000000421. До видів економічної діяльності підприємства (за КВЕД) належить: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Відповідно до Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережне» «Про організацію харчування в товаристві» №46.1 від 30.07.2021р., з 01.08.2021 року працівників товариства та працівників сторонніх організацій (контрагентів), які надають послуги Товариству по договорах підряду/послуг і передбачають харчування їх працівників, забезпечити безкоштовним харчуванням за принципом «фуршет (шведський стіл)». Харчування за принципом «фуршет (шведський стіл)» передбачає можливість працівників товариства та працівників сторонніх організацій (контрагентів), які надають послуги товариству по договорах підряду/послуг, підійти до місця, де знаходяться продукти харчування та взяти необхідну їх кількість у розмірі, визначеному на власний розсуд (п.1 Наказу).
Пунктом 3 Наказу визначено, що витрати із забезпечення харчуванням працівників товариства та працівників контрагентів товариства несе Товариство. Витрати Товариства на забезпечення працівників товариства та працівників контрагентів товариства безкоштовним харчуванням включати до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг Товариством.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережне» звернулося до Державної податкової служби України із зверненням від 13.07.21р. №60 про надання індивідуальної податкової консультації, в якому просило податковий орган надати роз'яснення, в порядку ст.52 Податкового кодексу України, з наступних питань:
1. Чи є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб безкоштовне харчування працівників за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований?
2. Чи є об'єктом оподаткування військовим збором безкоштовне харчування працівників за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований?
3. Чи є об'єктом оподаткування єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування безкоштовне харчування працівників за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований?
За результатами розгляду звернення позивача, Державною податковою службою України було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Правобережне» індивідуальну податкову консультацію №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р., та включено до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.
У вказаній індивідуальній податковій консультації зазначено: «Зауважуємо, що норми п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України не містять посилань на те, що доходи одержані платником податку у вигляді безоплатного харчування не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включаються інші доходи, крім зазначених ст.165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу. Неможливість, на думку товариства, персоніфікувати отриманий дохід не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків і зборів» (абз 6-10 стор. 2 ІПК).
Таким чином, оскільки безоплатним харчуванням («громадським харчуванням», «харчуванням за принципом «шведський стіл») забезпечуються виключно працівники товариства і продукти харчування закуповуються товариством відповідно до кількості працівників, то дохід у вигляді вартості такого харчування є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором та базою нарахування єдиного внеску», (абз. 6 стор. 3 ІПК)».
Вважаючи протиправною індивідуальну податкову консультацію ДПС України №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р. та такою що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку звернення платників податків до контролюючих органів про надання індивідуальних податкових консультацій з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства та порядку розгляду таких звернень регулюються нормами Податкового кодексу України.
За змістом положень статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, окрім іншого безоплатно отримувати у контролюючих органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов'язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю, в тому числі індивідуальну податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 52.1 та пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до підпункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Положеннями пункту 53.2. статті 53 Податкового кодексу України визначено, що платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Зі змісту зазначених норм податкового законодавства вбачається, що індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою обов'язково має містити фактичні висновки контролюючого органу з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства платником податків, що повинен містити конкретні роз'яснення платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, податкова консультація (індивідуальна) як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Обов'язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №805/112/16-а, від 17.04.2018 у справі №826/2032/16, від 22.10.2019 у справі №520/10111/18, від 28.01.2020 у справі №804/8131/16.
Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.
Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Отже, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу із застосуванням конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.
Надаючи оцінку індивідуальній податковій консультації відповідача №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р., суд зазначає наступне.
Згідно підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:
а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;
б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.
Відповідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Виходячи з наведеної норми, додатковими благами вважаються матеріальні чи нематеріальні цінності, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму.
Отже, на думку суду, харчування, що надається працівникам роботодавцем у зв'язку із виконанням ними трудових обов'язків, не є додатковим благом фізичних осіб, оскільки воно пов'язане з виконанням працівниками обов'язків трудового найму.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Судом досліджено наказ директора ТОВ «Правобережне» «Про організацію харчування в товаристві» №46.1 від 30.07.2021р., яким визначено, що з 01.08.2021 року працівників товариства та працівників сторонніх організацій (контрагентів), які надають послуги Товариству по договорах підряду/послуг і передбачають харчування їх працівників, забезпечити безкоштовним харчуванням за принципом «фуршет (шведський стіл)». Харчування за принципом «фуршет (шведський стіл)» передбачає можливість працівників товариства та працівників сторонніх організацій (контрагентів), які надають послуги товариству по договорах підряду/послуг, підійти до місця, де знаходяться продукти харчування та взяти необхідну їх кількість у розмірі, визначеному на власний розсуд (п.1 Наказу).
Пунктом 3 Наказу встановлено, що витрати із забезпечення харчуванням працівників товариства та працівників контрагентів товариства несе Товариство. Витрати Товариства на забезпечення працівників товариства та працівників контрагентів товариства безкоштовним харчуванням включати до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг Товариством.
Таким чином, безоплатне харчування працівників здійснюється без фіксації кількості наданих обідів (спожитої їжі) та надання такого харчування пов'язане із виконанням роботодавцем обов'язків трудового найму.
За таких обставин, вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача та сторонніх організацій впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №810/583/17, від 10.06.2019 у справі №808/3611/16 та від 30.01.2020 у справі №810/481/16.
Проте, відповідач в листі №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р. повідомив, що вартість харчування, яким забезпечуються працівники товариства впродовж робочого дня за принципом «шведського столу», не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, і є базою нарахування єдиного внеску.
Разом із тим, податковим органом в наданій податковій консультації конкретно не вказано, яким саме чином платник податку має обраховувати базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб для кожного окремого працівника, якого було забезпечено харчуванням.
Водночас податкове законодавство не визначає способу обчислення доходу працівника у разі його харчування за принципом «шведський стіл».
Слід зазначити, що харчування за цим принципом передбачає, що працівники підприємства мають змогу підійти до місця, де знаходяться відповідні продукти, та взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на свій власний розсуд, що фактично унеможливлює визначення кількості спожитих продуктів кожною окремою особою та їх вартість окремо для кожної особи, та свідчить про те, що обсяг такого безоплатного харчування щодо кожної особи не може бути персоніфікованим.
За таких обставин, вартість безоплатного харчування за принципом «шведського столу» не може розглядатися як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно із підпунктом 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Отже, вартість харчування за принципом «шведський стіл» не є об'єктом оподаткування військовим збором.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-УІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Таким чином, вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача та працівники його контрагентів впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, а тому також звільняється від оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Додатково суд зазначає, що з 01.01.2015 року відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Враховуючи зазначене, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 01.01.2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Згідно з пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (пункт 7 П(С)БО 16).
Відповідно до п.П П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Згідно п.П П(С)БО 16 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати (п.12 П(С)БО 16);
- прямі витрати на оплату праці (п.13 П(С)БО 16);
- інші прямі витрати (п.14 П(С)БО 16);
- загальновиробничі витрати (змінні загальновиробничі та постійні розподілені) (п.15 П(С)БО 16).
В бухгалтерській довідці ТОВ «Правобережне» №67 від 17.08.2021р. зазначено, що безоплатне харчування працівників в Товаристві здійснюється із залученням сторонньої фізичної особи-підприємця та понесенні при цьому витрати по харчуванню в залежності від виробничого підрозділу працівника обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку 9111 «Загальновиробничі витрати рослинництво».
В подальшому, вказані витрати розподіляються на прямі витратні рахунок 2311 «Основне виробництво рослинництво».
При оприбуткуванні продукції, витрати по безоплатному харчуванню працівників формують собівартість виробленої продукції рослинництва (насіння кукурудзи та соняшника).
Таким чином, вартість безоплатного харчування працівників позивачем включається до собівартості реалізованих товарів, а отже суд зазначає, що у відповідності до абз.2 пп. «б» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України не є доходом працівника, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором відповідно.
Крім того, в постанові від 22.05.2020р. у справі №807/2321/15 Верховний Суд вказав: «12. Додаткове благо як складова загального місячного оподатковуваного доходу повинно бути персоніфікованим та пов "язаним із конкретною фізичною особою - платником, податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у грошовій формі, у формі матеріальних або нематеріальних цінностей, послугах чи інших видах доходу.
16. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0026011703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45574,59грн, з яких на 26456,66грн за основним платежем та на 19117,93грн за штрафними (фінансовими) санкціями, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку про безпідставність проведення позивачу вказаних донарахувань, оскільки за відсутності об'єктивної можливості визначити кількість спожитих продуктів кожним працівником, їх не персоніфікований характер, оплата позивачем вартості харчування в обідній час не є їх персональним додатковим благом та не може розглядатись як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.».
Таким чином, під час дослідження змісту оскаржуваної індивідуальної податкової консультації судом встановлено, що у ній відповідачем не дотримані вимоги чинного законодавства, оскільки в порушення приписів Податкового кодексу України, не враховані фактичні обставини, вказані платником, відсутнє обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання норм податкового законодавства. У оскарженому документі наведений лише загальний перелік норм Податкового кодексу України, що не може вважатись податковою консультацією, оскільки вона не дає можливості платнику застосувати її на практиці для вирішення конкретного питання.
На думку суду, при наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а також вирішити проблемні питання, які виникли при застосуванні податкового законодавства. Це означає, що податкова консультація, яка містить цитування нормативно-правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, не виконує своє головне завдання.
Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 у справі №804/8131/16.
З огляду на наведене, індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України, яка оформлена листом №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р. є необґрунтованою, прийнята без урахування рішення платника податку та такою, що суперечить вимогам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 53.2 Податкового кодексу України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Враховуючи, що редакція пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України на дату ухвалення рішення у цій справі зобов'язує контролюючий орган надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, тобто такий обов'язок виникає у відповідача у силу закону та не потребує додаткового відображення в резолютивній частині судового рішення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, стягненню у порядку ст. 139 КАС України підлягають витрати зі сплати судового збору за подання даної позовної заяви у розмірі 2270 грн. (платіжне доручення №109180012 від 20.09.2021р.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережне» (51613, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, село Правобережне, вул.Юдашкіна, 45, код ЄДРПОУ 35419410) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №3222/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 01.09.2021р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» (49000, м.Дніпро, пл.Героїв Майдану, буд.1, к.524, ЄДРПОУ 33074226) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова