01 вересня 2021 року Справа №192/1421/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації, а саме «Повідомлення про надання субсидій №106635» від 07.04.2020;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації продовжити надання ОСОБА_1 субсидії на тверде паливо та електроенергію з 02.01.2020 року у грошовій формі через АТ «Укрпошта»;
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації у зв'язку з порушенням десятиденного строку прийняття рішення відповідно до п.60 постанови КМУ від 21.10.1995 року № 848;
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації у зв'язку з порушенням триденного строку для направлення рішення ОСОБА_1 відповідно до п.61 постанови КМУ від 21.10.1995 року № 848;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату 3% річних від усіх невиплачених сум, шляхом перерахування грошей на поточний банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк»;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації моральну шкоду у розмірі (в еквіваленті) 3000 євро на день винесення рішення суду у відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 02.01.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення і надання житлової субсидії у грошовій формі на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, однак 26.05.2020 року отримала від відповідача «Повідомлення про надання субсидій №106635», яким ОСОБА_1 не було призначено субсидію з 01.01.2020 у зв'язку з тим, що вартість послуг не перевищує обов'язкового платежу. Вважаючи свої права порушеними, а відмову відповідача у призначенні субсидії протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 справу №192/1421/20 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 справу №192/1421/20 розподілено судді Лозицькій І.О.
24.09.2020 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2020, а справу №192/1421/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №128д від 24.03.2021 справу №192/1421/20 передано судді Рищенко А.Ю.
02.04.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №192/1421/20; відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
11.05.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідно до протоколу засідання комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, житлових субсидій населенню та надання пільг особам, які мають на це право, від 31.03.2020 №6 ОСОБА_1 призначено житлову субсидію на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Зазначений факт підтверджується розрахунком субсидії на СГТП до заяви №106635. Відповідно до вказаного розрахунку розмір субсидії позивачки склав 0,00%. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління є недоречними та безпідставними.
11.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позиції, що і в позовній заяві та зазначено, що призначення житлової субсидії у розмірі 0,00 грн. не може вважатись призначенням такої субсидії та фактично є відмовою у призначенні останньої.
01.09.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду замінено відповідача у справі №192/1421/20 з Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації на належного - Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у вересні 2015 року переїхала з м. Макіївка Донецької області до смт. Новопокровка Дніпропетровської області.
Тимчасово позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
02.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення і надання житлової субсидії у грошовій формі на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива з 01.01.2020.
До заяви про призначення субсидії також було долучено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, відповідно до якого комісією визначено, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги для придбання твердого палива.
31.03.2021 Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації протоколом №6 вирішило призначити ОСОБА_1 субсидію згідно п. 22 Положення, КМУ №848 від 21.10.1995.
Згідно з розрахунком субсидії на СГТП до заяви №106635 ОСОБА_1 не призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2020 року з підстав того, що вартість комунальних послуг не перевищує обов'язкового платежу.
Також, 26.05.2020 позивачем отримано «Повідомлення про надання субсидій №106635» відповідно до якого субсидію ОСОБА_1 не призначено.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача у призначенні субсидії, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій регулюється Положенням про порядок призначення житлових субсидій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», якою затверджено (далі - Положення №848).
Пунктом 3 Положення № 848 (тут і надалі в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до п.4 Положення №848, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Згідно з п.5 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії".
Пунктом 9 Положення №848 передбачено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
У сільській місцевості заяви громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій приймаються уповноваженими особами, визначеними виконавчими комітетами селищних і сільських рад, та передаються відповідним органам соціального захисту населення.
Інформація про призначені житлові субсидії вноситься структурним підрозділом з питань соціального захисту населення до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій.
Відповідно до п.43 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання):
заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява);
декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);
договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачем було надано усі наявні в нього документи, передбачені п.43 Положення №848, разом із заявою від 02.01.2020 року про призначення субсидії.
31.03.2021 Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації протоколом №6 вирішило призначити ОСОБА_1 субсидію згідно п. 22 Положення, КМУ №848 від 21.10.1995.
Проте, згідно з розрахунком субсидії на СГТП до заяви №106635 ОСОБА_1 не призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2020 року з підстав того, що вартість комунальних послуг не перевищує обов'язкового платежу.
Проаналізувавши наявний в матеріалах справи розрахунок субсидії на СГТП до заяви №106635, суд вважає за необхідне зазначити, що для розрахунку розміру обов'язкового відсотка платежу відповідачем використовувались дані, зокрема, щодо річного сукупного доходу сім'ї, який у розрахунку субсидії визначено у розмірі 50 448,00 грн.
Поряд з цим згідно наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.06.2020 ОСОБА_1 з вересня 2018 року не отримує пенсію, оскільки виплата останньої пенсійним органом призупинена.
Більш того, з декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 02.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 призначена пенсія, однак суми останньої позивачем не вказано, що додатково свідчить про те, що ОСОБА_1 пенсію не отримувала.
З огляду на що, є не зрозумілим зазначена відповідачем у розрахунку субсидії сума річного сукупного доходу сім'ї у розмірі 50 448,00 грн.
Тож, не зважаючи на відсутність відомостей про річний сукупний дохід ОСОБА_1 , відповідачем у незрозумілий спосіб розраховано розмір обов'язкового відсотка платежу для позивача, що на переконання суду є неприпустимим.
З огляду на викладене, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не доведено правомірність прийняття рішення, яке оформлене Повідомленням про надання субсидій №106635 від 07.04.2020, тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання такого рішення протиправним та його скасування.
В свою чергу вимога позивача зобов'язати Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації продовжити надання ОСОБА_1 субсидії на тверде паливо та електроенергію з 02.01.2020 року у грошовій формі через АТ «Укрпошта» наразі є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
При цьому, суд вирішив вийти за межі позовних вимог та з метою захисту порушених прав позивача зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2020 року про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі на домогосподарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації у зв'язку з порушенням десятиденного строку для прийняття рішення відповідно до п.60 постанови КМУ від 21.10.1995 року № 848 та з порушенням триденного строку для направлення рішення ОСОБА_1 відповідно до п.61 постанови КМУ від 21.10.1995 року № 848, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, п. 60 Положення №848 визначено, що структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від'ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії.
Пунктом 61 Положення №848 передбачено, що у разі прийняття рішення про призначення (непризначення) житлової субсидії структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому структурний підрозділ з питань соціального захисту населення самостійно обирає форму такого повідомлення (в паперовому або електронному (за наявності адреси електронної пошти) вигляді або смс-повідомлення).
Аналіз змісту норм Положення №848 свідчить, що право особи на об'єктивний, всебічний і вчасний розгляд його заяви включає в себе не тільки право на отримання відповіді на заяву, а й право на своєчасність її отримання.
Так, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі 02.01.2020, а рішення комісією було прийнято лише 31.03.2020 та вручено позивачу безпосередньо 26.04.2020, суд вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у недотриманні встановлених п. 60 та п. 61 Положення №848 строків для прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 02.01.2020 та для повідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату 3% річних від усіх невиплачених сум, шляхом перерахування грошей на поточний банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення трьох відсотків річних регулюється ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та Управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації, як суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Отже, Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст.625 ЦК України, а тому положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Вказана правова позиція щодо застосування положень ст.625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 року у справі №804/871/16, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №2а-11853/10/1570.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Тож, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату 3% річних від усіх невиплачених сум, шляхом перерахування грошей на поточний банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», слід відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 3000 євро на відшкодування моральної шкоди, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача, відповідно до якої заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправною бездіяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень порушені його права.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 3000 євро.
Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3000 євро є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлено ст. 382 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зважаючи на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, відсутності належних доказів не виконання судового рішення в майбутньому, з урахуванням того, що позивачем не наведено належних обґрунтувань, та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
Позивач від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації, а саме «Повідомлення про надання субсидій №106635» від 07.04.2020.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2020 року про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі на домогосподарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації у зв'язку з порушенням десятиденного строку прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 02.01.2020 відповідно до п.60 постанови КМУ від 21.10.1995 року № 848.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації у зв'язку з порушенням триденного строку для направлення рішення ОСОБА_1 відповідно до п.61 постанови КМУ від 21.10.1995 року № 848.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя А. Ю. Рищенко