про відмову у відкритті провадження у справі
15 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/1932/22
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності щодо незняття арешту нерухомого майна під час завершення виконавчого провадження №9674787, відкритого відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 жовтня 2008 року; зобов'язання вчинити дії, спрямовані на скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12045105, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10 січня 2012 року, підстава обтяження - постанова про відкриття виконавчого провадження №9674787 від 27 жовтня 2008 року, об'єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У відкритті провадження у справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Положеннями частини першої статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За приписами частин першої - третьої статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а у частині п'ятій статті 59 цього ж Закону зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі №911/1247/18, відповідно до яких вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, статті 20 Господарського процесуального кодексу України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
Також відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 січня 2020 року у справі №340/25/19, для визначення юрисдикції спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року у справі №640/23588/19, де суд також вказав, що оскільки позивач була відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09 грудня 2021 року №289258144 щодо об'єкта нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 2,2101 з кадастровим номером 0720881000:01:001:0158, наявна інформація про державну реєстрацію обтяжень, а саме арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , вчиненого Другим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у межах виконавчого провадження №9674787 (а.с.8-9).
Листом від 08 грудня 2021 року Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №9674787 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2006 року №2-3221 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 37391,00 грн боргу; стан виконавчого провадження №9674787 - завершений (а.с.10).
Ця інформація також підтверджується листом Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 08 лютого 2022 року №11171 (а.с.13).
У свою чергу листом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2021 року №03-16538/2021 підтверджено, що судом розглядалася цивільна справа №2-3221/2006 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу (а.с.11).
Тобто, арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , був накладений постановою Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом від 23 червня 2006 року №2-3221, виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області на виконання рішення суду про стягнення боргу у цивільній справі №2-3221/2006. Таким чином, ОСОБА_1 був відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні №9674787 за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду Волинської області у цивільній справі №2-3221/2006.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач не оскаржує правомірність накладення арешту на майно, проте зазначає, що оскільки виконавче провадження завершено та знищено, а питання щодо зняття арешту вирішено не було, то вказані обставини порушують його права як власника земельної ділянки.
Оскільки позивач був відповідачем у цивільній справі та боржником у виконавчому провадженні (за виконавчим листом у цивільній справі №2-3221/2006), то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на те, що підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на майно, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, тобто порушено його цивільні права, а позов подано щодо зняття арешту з майна боржника, який було накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, ухваленого в порядку цивільного судочинства, то цей спір також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому безпідставним є посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17, оскільки обставини у цій справі не є подібними тим, які склались у справі №817/928/17. Зокрема, у цій справі арешт на майно позивача був накладений постановою Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом від 23 червня 2006 року №2-3221, виданим Луцьким міськрайонним судом у Волинській області на виконання рішення суду про стягнення боргу у цивільній справі. Тоді як у справі №817/928/17 арешт на майно позивача був накладений на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення боргу з позивача в адміністративній справі.
З урахуванням наведеного, спір у цій справі не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Згідно із частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Отже, позивачу необхідно роз'яснити, що для розгляду цього спору законом встановлено інший порядок судового провадження - цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Таким чином, позивач вправі звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у зв'язку із відмовою у відкритті провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 171, 248, 256, 294 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк