Іменем України
10 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1256/21
Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Чернігіврайагроліспгосп»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМАМ ЮА»
Про стягнення 23401,19 грн.
Представники сторін:
від позивача: Петрикей І.А., адвокат.
Від відповідача: не прибув.
Чернігівським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Чернігіврайагроліспгосп» ( далі за текстом - Позивач) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тамам ЮА” (далі за текстом Відповідач) про стягнення з останнього 21703 грн боргу та 1698,19 грн штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 03.01.2019.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі № 927/1256/21 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2022 (з урахуванням ухвали від 14.12.2021 про виправлення описки).
Ухвали суду від 13.12.2021 та від 14.12.2021 направлені на адресу Відповідача, яка вказана у позовній заяві - м. Чернігів, вул. Єфремова, 8, повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв'язку “адресат відсутній за сказаною адресою”.
Господарським судом Чернігівської області перевірено місцезнаходження Відповідача та долучено до матеріалів справи Безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за яким місцезнаходження Відповідача зареєстровано у м. Чернігові, пр-Перемоги, 95.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2022 розгляд справи відкладено на 10.02.2022, зобов'язано Позивача направити листом з описом вкладення Відповідачу за адресою державної реєстрації: проспект Перемоги будинок 95, місто Чернігів, 14000 копію позовної заяви з додатками по справі № 927/1256/21 та надати докази про таке направлення Господарському суду Чернігівської області в строк до 10.02.2022.
Супровідним листом від 07.02.2022 позивачем надано докази про направлення 07.02.2022 на адресу Відповідача: м. Чернігів, пр. Перемоги, 95, позовної заяви.
Ухвалу суду від від 18.01.2022 направлено на адресу Відповідача: проспект Перемоги будинок 95, місто Чернігів, яка була повернута суду без вручення з довідкою листоноші від 20.01.2022: «неправильно зазначена (відсутня) адреса, для уточнення адреси».
Судом повторно направлено на адресу Відповідача: проспект Перемоги будинок 95, місто Чернігів, ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 10.02.2022, які були повернуті суду без вручення з довідкою листоноші від 29.01.2022 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Службою судових розпорядників Господарського суду Чернігівської області, на підставі Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, 31.01.2022 складено акт №30/2022 по справі №927/1256/21 про те, що 28.01.2022 було здійснено вихід за адресою: пр. Перемоги, 95 м. Чернігів для вручення ухвал суду про справі №927/1256/21 від 13.12.2021 про відкриття провадження у справі, від 18.01.2022 про відкладення судового засідання, а саме виклик у судове засідання представника відповідача ТОВ «ТАМАМ ЮА» та було встановлено, що останнє за вказаною адресою відсутнє.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання від Відповідача не надходило.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень”, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі № 927/1256/21 та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, про дату, час та місце розгляду справи.
Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії” (AlimentariaSanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою
Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч.3 ст.120 ГПК України).
Днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5 ч.6 ст.242 ГПК України).
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Обставинами, що є предметом доказування у справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з Відповідача сами боргу та штрафних санкцій.
Як встановлено судом, у відповідності з товарно-транспортною накладною ЛВ №022036 від 18.02.2019 Позивач поставив замовнику (вартажоодержувачу) - ТОВ «ТАМАМ ЮА» лісоматеріали на загальну суму 29318,46 грн. Отримання вказаного товару підтверджується підписом представника у графі накладної «вантаж одержав».
До вказаної товарно-транспортної накладної додано специфікацію - накладну від 18.02.2019 щодо сортаменту лісоматеріалів, їх кількості, породи дерева, сорту та довжини, які містять підписи представників у графі «відпустив та у графі «прийняв».
В силу дії частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. В даному випадку первинним документом на підтвердження поставки лісоматеріалів є товарно-транспортна накладна ЛВ №022036 від 18.02.2019, яка підтверджує факт поставки.
Оцінюючи надану позивачем товарно-транспортну накладну ЛВ №022036 від 18.02.2019 та специфікації - накладної до неї суд приходить до висновку про належність вказаного доказу у підтвердження поставки Позивачем лісоматеріалів Відповідачу з огляду на її відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України (у редакції на дату оформлення товарно транспортної накладної від 18.02.2019) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, надана Позивачем товарно-транспортна накладна ЛВ №022036 від 18.02.2019 та специфікація - накладна до неї від 18.02.2019 підтверджує факт укладення договору між сторонами.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обгрунтовуючи позов Позивач зазначає, що за отриманий товар Відповідач розрахувався частково, сума заборгованості складає 21703 грн.
Згідно частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
З урахуванням принципу змагальності саме на Відповідача покладено обов'язок довести відсутність заборгованості належними та допустимими доказами. Однак Відповідачем суду не надано доказів на спростування наявності договірних відносин між сторонами та про відсутність заборгованості.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 21703 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 1698,19 грн штрафних санкцій.
Частина 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 Цивільного кодексу України).
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження укладення договору у передбаченій законом письмовій формі щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафних санкцій, що є підставою для відмови у задоволення позову про стягнення 1698,49 грн штрафних санкцій.
Надані суду копії договору купівлі-продажу необробленої деревини №7 від 03.01.2019 та товарно-транспортні накладні ЛВ №022084 від 18.02.2019 та ЛВ №022085 від 18.02.2019 суд не приймає у якості належних та допустимих доказів у справі оскільки договір не підписано Відповідачем, на вимогу суду не надано його оригіналу, а у товарно-транспортних накладних замовником (платником) вказано ДП «Чернігіврайагролісгосп», а вантажоодержувачем -«підвозка до фури».
Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві Позивачем здійснено розрахунок 3% річних, однак заявлено вимоги про стягнення 1698,19 грн штрафних санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням такого принципу господарського судочинства як диспозитивність у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд
Позов задовольнити частково і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМАМ ЮА», проспект Перемоги, 95, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 41858402, на користь Чернігівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Чернігіврайагроліспгосп», вул. Шевченка, 119, смт Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 05389161, 21 703 грн боргу та 2 270 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову про стягнення 1 698,19 грн штрафних санкцій - відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 15.02.2022.
Суддя Ю.В.Федоренко