Іменем України
09 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1253/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді"
вул. Липова,40, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000
адреса електронної пошти:makbiz@online.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Чкалова
пров. Жовтневий,12, с. Жадове, Семенівського району, Чернігівської області,15461
адреса електронної пошти: tchkalovo@gmail.com
про стягнення 8 916,00грн
без повідомлення (виклику) сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Чкалова 8916,00грн коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані кошти отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на позовну заяв, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та встановлення строків для подання заяв по суті справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Сторони клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявили.
29.12.2021, у встановлений судом строк, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду.
24.01.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, ним помилково перераховано відповідачу кошти у сумі 8916,00грн згідно з платіжним дорученням №19 від 11.02.2021, оскільки платіжне доручення формувалося бухгалтером ТОВ "Макарді" на підставі видаткових накладних №09 від 10.02.2021 та №10 від 11.02.2021, до яких працівниками відповідача в односторонньому порядку внесено ціну на товар, яка не відповідає ціні товару, визначеній п.6.1 договору купівлі-продажу №03-02/2021.
Так, 03.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ім. Чкалова (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макарді" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №03-02/2021 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язався продати й передати, а покупець зобов'язався оплатити й прийняти від продавця сільськогосподарську продукцію люпин сорт "Пелікан" (надалі - товар) відповідно до умов дійсного договору.
У пункті 2 договору сторони погодили якість товару, у пункті 3 - кількість товару - 44 тони +/-5%.
Відповідно до п.5.1 договору сторони передбачили, що поставка здійснюється на умовах EXW (Франко-склад) Чернігівська область, Семенівський район, с. Жадове (згідно з Inkoterms-2010).
Згідно з п.6 договору ціна товару за дійсним договором за 1 метричну тону становить 9300,00грн, в т.ч. ПДВ. Ціна товару включає в себе вартість затарювання товару в мішки типу Біг-Бег, завантаження товару у автотранспорт покупця та зважування. Мішки надаються покупцем. Загальна вартість товару становить 409200,00грн +/- 5%, в тому числі ПДВ.
Відповідно до п.7.2, 7.3 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця, вказаний в цьому договорі. Покупець зобов'язується проводити оплату вартості кожної партії товару в такий спосіб: 80% вартості партії товару не пізніше дня передачі товару покупцю, 20% вартості партії товару протягом трьох банківських днів після реєстрації продавцем податкової в ЄРПН, оформленої за фактом здійснення операції з продажу товару по конкретній партії.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Договір може бути підписаний сторонами та переданий однією із сторін іншій стороні за допомогою факсимільного або електронного зв'язку. Примірники договору підписані та отримані за допомогою факсимільного або електронного зв'язку мають силу оригінала.
На виконання умов договору відповідачем виставлено рахунок-фактуру №ЧК-0000006 від 03.02.2021 на оплату товару - люпин 44,0 тони по ціні 7750,00грн за 1 тону без ПДВ, на загальну суму 409200,00грн з ПДВ.
Позивач направив на адресу відповідача письмові заявки на відвантаження товару: №20 від 05.02.2021 на відвантаження 22 тон товару та №21 від 09.02.2021 на відвантаження 22 тон товару.
Позивач згідно з рахунком №ЧК-0000006 від 03.02.2021 перерахував попередню оплату за товар платіжними дорученнями: №6 від 05.02.2021 на суму 3000,00грн та №891 від 05.02.2021 на суму 332000,00грн, що в сумі становить 335000,00грн.
Відповідач поставив позивачу товар згідно з накладними №09 від 10.02.2021 кількістю 22,3 тони та №10 від 11.02.2021 кількістю 22,28 тони, загальна кількість поставленого товару становить 44,58 тони.
Позивач 11.02.2021 перерахував відповідачу 88510,00грн згідно з рахунком-фактурою №ЧК-0000006 та платіжним дорученням №19 від 11.02.2021, як остаточну вартість товару.
Позивач вважає, що оскільки ним перераховано відповідачу кошти на загальну суму 423510,00грн, а відвантажено відповідачем товар кількістю 44,58 тони, вартість якого згідно з умовами договору становить 414594,00грн, то кошти у сумі 8916,00грн було зайво сплачено на рахунок відповідача.
16.02.2021 позивачем направлено на адресу відповідача лист №26 з вимогою повернути 8916,00грн коштів, які отримані відповідачем без достатніх правових підстав.
Відповідач отримав лист 23.02.2021, про що свідчить корінець повідомлення про вручення поштового відправлення з цифровим ідентифікатором 2200003577577.
Відповідач відповіді на лист не надав, кошти у сумі 8916,00грн не повернув, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає, в обґрунтування заперечень зазначає про те, що договір купівлі-продажу №03-02-/2021 від 03.02.2021 сторонами не укладався, оскільки позивач його не підписав. Відповідач зазначає, що позивачем грошові кошти не були перераховані і за товаром позивач не поставив транспорту. Через тиждень ціна на люпин змінилась і в телефонному режимі було узгоджено нову ціну - 9500 грн/т, про що на адресу позивача направлено новий договір і рахунок на оплату. На думку відповідача, товар було відвантажено повністю за накладними від 10.02.2021 та від 11.02.2021, у яких значиться ціна товару - 9500,00 грн/т, оплата за товар здійснена повністю згідно з рахунком №ЧК-0000006 від 05.02.2021. Також відповідач зазначає, що всі документи були відправлені позивачу поштою, але підписані оригінали від позивача не повернулися. Податкові накладні на відвантажений люпин в об'ємі 44,580 тон по ціні 9500,00грн/т зареєстровані в ЄРПН 24.02.2021.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що 03.02.2021 з електронної адреси менеджера ТОВ "Макарді" направлено на електронну адресу відповідача пропозицію укласти договір купівлі-продажу люпину по ціні 9300,00грн/т. Цього ж дня позивач отримав від відповідача підписаний директором ТОВ ім. Чкалова - Лось Іваном Михайловичем та скріплений печаткою товариства проект вказаного договору. Пропозиція щодо купівлі люпину по ціні 9500.00грн/т позивачем не була прийнята, зміни щодо ціни товару у договір не вносились.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:
1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст.11 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст.1212 ЦК України про те, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.202, ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як випливає з матеріалів справи, 03.02.2021 сторонами за допомогою електронного зв'язку було підписано договір купівлі-продажу №03-02/2021, договір скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності.
Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки.
Сторони у договорі досягли згоди з усіх істотних умов договору: предмет договору - люпин сорт "Пелікан", якість товару, кількість товару - 44 тони +/-5%, умови поставки, ціну товару - 9300,00грн за 1 метричну тону, загальну вартість - 409200,00грн +/-5%, порядок розрахунків.
На виконання умов договору відповідачем поставлено товар загальною кількістю 44,58 тони, вартість якого згідно з умовами договору становить 414594,00грн (44,58х9300).
Позивачем перераховано відповідачу кошти у сумі 423510,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6 від 05.02.2021 на суму 3000,00грн, №891 від 05.02.2021 на суму 332000,00грн та №19 від 11.02.2021.
Тобто, позивачем перераховано відповідачу 8916,00грн без жодних на те правових підстав.
Відповідач не спростував доводи позивача, не надав суду доказів на підтвердження правомірності перерахування на його рахунок позивачем грошових коштів у сумі 8916,00грн.
Враховуючи вищенаведене, відповідач зобов'язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у сумі 8916,00грн, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, які були отримані без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Макарді" є доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 124 Господарського процесуального кодексу України позовна заява містить попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а саме: витрати на сплату судового збору у сумі 2270,00грн та витрати на правову допомогу у сумі 5500,00грн.
Відповідно до п.2 ч.1, п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжного доручення №613 від 03.12.2021 сплачено судовий збір у сумі 2270,00грн.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2270,00грн.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Коваль Т.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №353 від 29.11.2001.
Також адвокат Коваль Т.І. внесений до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру адвокатів України в мережі Інтернет за вебадресою: http://erau.unba.org.ua/.
На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: угоду про надання правової допомоги від 01.12.2021, ордер серії ВН №177162 від 03.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №353 від 29.11.2001, платіжне доручення №614 від 03.12.2021.
Судом встановлено, що 01.12.2021 між адвокатом Коваль Т.І. (надалі - адвокат) укладено угоду про надання правової допомоги (надалі - угода), відповідно до п.1 якої клієнт замовляє та повністю оплачує. А адвокат надає клієнтові за плату юридичну допомогу по веденню господарської справи в суді за позовом до ТОВ ім. Чкалова про стягнення грошових коштів.
У п. 2 угоди сторони узгодили перелік послуг, які надаються.
Відповідно до п.3 угоди клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 5500,00грн. Гонорар за цією угодою є фіксованим і не залежить ні від обсягу виконаної роботи адвокатом, ні від отриманого результату.
Згідно з платіжним дорученням №614 від 03.12.2021 позивачем перераховано адвокату 5500,грн. за надання правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, що позивачем доведено надання йому адвокатом послуг з правової допомоги у Господарському суді Чернігівської області при розгляді даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору позов задоволено повністю, суд, оцінивши витрати позивача, з урахуванням ступеня складності цієї справи, предмету спору, обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5500,00грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 42, 46, 74, 123, 126, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Чкалова (пров. Жовтневий,12, с. Жадове, Семенівського району, Чернігівської області,15461, код ЄДР 30849563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" (вул. Липова, 40, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000, код ЄДР 32407672) 8916,00грн безпідставно отриманих коштів, 2270,00грн судового збору та 5500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор