Ухвала від 08.02.2022 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

08 лютого 2022 року Справа № 926/767-б/15

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовною заявою засновника Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 , м. Чернівці,

до Приватної фірми “Інтервал”, м. Чернівці,

про встановлення вартості відходів полімерних матеріалів (поліетилени, поліпропілени, полістироли), придбаних у контрагентів Приватної фірми “Інтервал” для подальшої переробки,

у справі № 926/767-б/15

за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ”, м. Київ,

до Приватної фірми “Інтервал”, м. Чернівці,

про банкрутство,

за участю секретаря судового засідання Рогатинчук О.В.,

представників сторін:

позивач Пелепчук В.В.,

відповідача - Лозовський В.М., адвокат, дов. від 23.06.2021,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” про банкрутство Приватної фірми “Інтервал” (суддя Дутка В.В.).

Постановою від 31.08.2016 приватну фірму “Інтервал” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ “Інтервал” призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ “Інтервал” арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

10.06.2021 року засновник Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Приватної фірми “Інтервал” про встановлення вартості відходів полімерних матеріалів (поліетилени, поліпропілени, полістироли), придбаних у контрагентів Приватної фірми “Інтервал” для подальшої переробки, що знаходяться за адресою вул. Машинобудівників, 20, м. Чернівці.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ліквідатор Кучак Ю.Ф. не провів суцільну інвентаризацію майна боржника, не прийняв до свого відання відходи полімерних матеріалів, при тому, що на виробничій базі фірми за адресою вул. Машинобудівників, 20 м. Чернівці, знаходяться промислові відходи для переробки на загальну суму 4329071,84 грн. З посиланням на норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про обов'язки ліквідатора щодо пошуку майна банкрута позивач у позовній заяві зазначає, що ліквідатор Кучак Ю.Ф. без судового рішення проник на територію виробничої бази ПФ “Інтервал” та заволодів майном фірми, з приводу чого розпочато кримінальне провадження, не здійснив опису відходів та їх утилізації, і просить: встановити у сумі вартість промислових полімерних відходів для переробки, що зберігаються за адресою вул. Машинобудівників, 20, м. Чернівці а саме: Брак оплави (РР поліпропілен) 9831 кг ціна за 1 t 15000 грн. разом =147 465 грн.; Відходи п/е (LDPE поліетилен високого тиску) 2,6 t ціна за 1 t 12000 грн. = 31200 грн.; Відходи тканого поліпропілену (РР) 20500 кг ціна за 1 t 15000 грн. = 307500 грн.; Відходи поліетилену високого тиску (LDPE) 242282 кг ціна 8000 грн. = 1938256 грн.; Напівфабрикат поліетилену низького тиску (HDPE) 22,9806 t ціна за t 17000 грн. = 390670,2 грн.; Вторинний поліпропілен (РР) 616 кг ціна за 1 t 8000 грн. = 4928 грн.; АБС облой (PS) 228 кг ціна за t 25000 грн. = 5700 грн.; Напівфабрикат поліетилену низького тиску (HDPE) 20,4 t ціна за t 17000 грн. = 346800 грн.; Відходи різні (РР, РЕ) 28280 кг ціна за t 7000 грн. = 197960 грн.; Регранулят поліетилену низького тиску (HDPE) 13570 кг ціна за t 25000 грн. = 339250 грн.; Труба для переробки (LDPE) 15672,515 кг ціна за t 9000 грн. = 141052,64 грн.; Труба для переробки (LDPE) 5000 кг ціна за 1 t 9000 грн. = 45000 грн. Технологічні відходи (РР) 6000 кг ціна за 1 кг 12000 грн. = 72000 грн.; Напівфабрикат поліетилену високого тиску (LDPE) 25 t ціна за t 14000 грн. = 350000 грн. Обрізки плівки поліетилену високого тиску (LDPE) 404 кг ціна за t 10000 грн. = 4040 грн.; Відходи полімерних виробів 1,45 (LDPE, HDPE, РР, PPR) 1,45 t ціна за 1 t 5000 грн. = 7250 грн.; Разом з ПДВ: 4329071,84 грн. (т.с. 48, а.с. 1-3).

Ухвалою від 14.06.2022 зазначену позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено строк для усунення недоліків заяви, а саме: надати докази на підтвердження обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, підтвердження позивача про те, що ним не подано позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою від 24.06.2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення вартості відходів полімерних матеріалів (поліетилени, поліпропілени, полістироли), придбаних у контрагентів Приватної фірми “Інтервал” для подальшої переробки (далі - позовна заява), до розгляду в межах справи № 926/767-б/15 про банкрутство Приватної фірми “Інтервал”, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.08.2021, відповідачеві запропоновано подати відзив на позов, позивачеві - відповідь на відзив. Ухвалою від 10.08.2021 підготовче засідання відкладено на 25.08.2021

У подальшому розгляд справи на стадії підготовчого провадження відкладався ухвалами суду, ухвалою від 25.08.2021 провадження з розгляду позовної заяви зупинено до повернення матеріалів справи № 926/767-б/15 до Господарського суду Чернівецької області.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2021 скасовано, справу № 926/767-б/15 направлено до Господарського суду Чернівецької області для продовження розгляду.

Ухвалою від 04.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 призначено в підготовчому засіданні на 14.12.2021 (суддя Дутка В.В.).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2021 задоволено заяву судді Дутки В.В. про самовідвід у справі № 926/767-б/15, згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 справу № 926/767-б/15 та позовну заяву передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

У зв'язку із зміною складу суду ухвалою 14.12.2022 підготовче засідання у справі за позовною заявою призначено на 18.01.2022 за участю представників сторін і ліквідатора Гусара І.О., встановлено ПФ “Інтервал” строк до 30.12.2021 для подання відзиву на позов та повного інвентаризаційного опису майна банкрута і переліку ліквідаційної маси.

Ухвалою від 18.01.2022 підготовче засідання відкладено на 08.02.2022 за клопотанням ліквідатора Гусара І.О. та в зв'язку з неявкою представників відповідача.

08.02.2022 від ліквідатора Гусара І.О. надійшли заперечення від 07.02.2022 проти клопотання про зобов'язання вчинити дії, в яких зазначено, що в позовній заяві про встановлення вартості відходів полімерних матеріалів позивач не надає жодних доказів існування та місцезнаходження об'єктів, про які зазначено у заяві, як і доказів їх приналежності до ПФ “Інтервал”, з урахуванням чого просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

У підготовчому засіданні 08.02.2022 позивач ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи в зв'язку з неявкою ліквідатора Гусара І.О. та зобов'язати останнього брати особисту участь у судових засіданнях.

Представник відповідача проти задоволення цього клопотання заперечив, пояснив, що здійснює представництво інтересів відповідача на підставі виданої ліквідатором Гусаром І.О. довіреності, а позивач не вказав, з'ясування яких саме питань потребує особистої присутності Гусара І.О. у судовому засіданні.

Частинами 1-3 статті 56 ГПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За частиною 1 статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Пунктом 4 частини 1 статті 12 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.

З наведеного випливає, що ліквідатор, як керівник банкрута-юридичної особи, має право вести справи у суді через представника за довіреністю чи на підставі договору доручення або договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

У даній справі представництво інтересів відповідача - банкрута ПФ “Інтервал”, представляє адвокат Лозовський В.М. на підставі виданої ліквідатором Гусаром І.О. довіреності від 23.06.2021, що узгоджується з наведеними вище законодавчими приписами, а питань, вирішення яких потребує особистої участі ліквідатора в судовому засіданні, суд не вбачає, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач Пелепчук В.В. у підготовчому засіданні 08.02.2022 просив сформулювати його позовну вимогу як зобов'язати арбітражного керуючого Гусара І.О. встановити вартість відходів полімерних матеріалів і розшукати майно фірми.

Представник ПФ “Інтервал” проти зазначеного клопотання заперечував, пояснив, що у такий позивач змінює позовні вимоги, не дотримуючись відповідних вимог ГПК України.

Відповідно до частин 3, 5 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Таким чином, позовні вимоги не можуть бути змінені на підставі усного клопотання позивача, відтак, суд виходить з підстав і предмету позову, вказаного у позовній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Визначаючись у підготовчому засіданні із предметом спору та характером спірних правовідносин у справі за позовною заявою засновника ПФ “Інтервал” ОСОБА_1 , суд виходить з наступних норм законодавства України і Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України.

Так, відповідно до частини 1 цієї статті ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України “Про третейські суди”, якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

У постанові від 24.10.2011 р. № 11 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” пленум Вищого господарського суду України у пунктах 1-3 роз'яснив, що у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 - суд), далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як видно, статтею 20 ГПК України не передбачено такої категорії господарських спорів як встановлення вартості майна.

Крім того, між засновником Приватної фірми “Інтервал” Пелепчуком В.В. і Приватною фірмою “Інтервал” як юридичною особою відсутні господарські правовідносини, об'єктом яких є відходи полімерних матеріалів.

Як вказано у позовній заяві, позовні вимоги заявлені позивачем у зв'язку з невиконанням арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. повноважень ліквідатора в частині інвентаризації та оцінки майна банкрута, що свідчить про відсутність між позивачем і відповідачем, цивільно- чи господарсько-правового спору.

Отже, спір за вирішенням якого у позовному провадженні звернувся до господарського суду засновник ПФ “Інтервал”, не є господарським, більше того, даний спір не підлягає розгляду не тільки за правилами господарського, а й іншого судочинства - цивільного чи адміністративного.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.

Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 року № 9. Зокрема, в п. 8 цієї постанови зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Разом з тим, суд звертає увагу, що нова редакція статті 124 Конституції України, яка набрала чинності 30 вересня 2016 року, містить норму, згідно з якою юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, акцентуючи саме на факті наявності спору.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

На переконання суду, позовна вимога про встановлення вартості відходів не є ані юридичним спором, на який поширюється юрисдикція судів, ані способом захисту у господарських правовідносинах, має штучний характер, тому не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції .

Встановлення вартості майна є результатом дій, які виконуються відповідними суб'єктами (відмінними від суду) у ході здійснення професійної або статутної діяльності - оцінювачі, експерти, бухгалтери тощо, а тому не може бути способом захисту порушеного права особи.

Частиною 6 статті 61 КУзПБ передбачено, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Відповідно до частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 1 частини 1, частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 2 статті 231 ГПК України).

Встановивши у підготовчому засіданні, що позовна вимога про встановлення вартості промислових полімерних відходів для переробки не підлягає розгляду господарським судом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження.

При цьому, суд роз'яснює позивачеві, що такий спір не підлягає розгляду судом жодної юрисдикції і що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” як особа з інвалідністю ІІ групи, суд не вирішує питання про повернення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 20, п. 2 ч. 2 ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовною заявою засновника Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 до Приватної фірми “Інтервал” про встановлення вартості відходів полімерних матеріалів (поліетилени, поліпропілени, полістироли), придбаних у контрагентів Приватної фірми “Інтервал” для подальшої переробки.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі.

У засіданні 08.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст підписано 14.02.2022.

Суддя Т.І. Ковальчук