Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
07 лютого 2022 року м. ХарківСправа № 922/3858/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх.№ 2026) на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 та у виконавчому провадженні № 65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича, м. Харків
про стягнення 9534,96 грн.
за участю представників:
ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" - не з'явився
ФОП Боряк М.С. - не з'явився
ДВС - Ляхова Т.Б.
28 січня 2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх.№ 2026) на бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 та у виконавчому провадженні № 65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 06.04.2021, згідно якої скаржник просить суд:
- визнати за період із 05 квітня 2021 року по 24 січня 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Київського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження".
В обґрунтування скарги скаржник вказує, що на сьогодні наказ господарського суду Харківської області у справі № 922/3858/20 від 16 березня 2021 року та наказ господарського суду Харківської області у справі № 922/3858/20 від 06 квітня 2021 року не виконані. Відповідно до офіційних та достовірних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 05 квітня 2021 року по 24 січня 2022 року, в силу дії обов'язкових норм Закону України "Про виконавче провадження", всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій, Київським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) не вчинялось.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 було прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх.№ 2026) до розгляду та її розгляд призначено на "07" лютого 2022 р. о(об) 12:55.
Сторони про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, правом на участь представників в судовому засіданні не скористалися.
Представник ДВС у судовому засіданні проти скарги заперечував, надав відзив на скаргу з копіями матеріалів зведеного ВП № 65897512, просив суд відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали скарги, суд зазначає наступне.
На примусове виконання рішення від 22.02.2021 у справі № 922/3858/20 господарським судом Харківської області 16.03.2021 було видано наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 4527,23 грн. боргу; 452,72 грн. штрафу; 1455,09 грн. 10% річних; 2077,20 грн. пені; 1022,72 грн. інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (всього: 11636,96 грн.).
Також, на примусове виконання додаткового рішення від 15.03.2021 у справі № 922/3858/20 господарським судом Харківської області 06.04.2021 було видано наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Боряк Максима Станіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5048,84 грн. витрат на правничу допомогу згідно договору № 30-11-2020/10 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30 листопада 2020 року.
Судом встановлено, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває зведене виконавче провадження № 65897512 про стягнення грошових коштів з боржника Боряка Максима Станіславовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):
- ВП №65007409 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 922/3858/20 від 16.03.2021 про стягнення із Фізичної особи-підприємця Боряка Максима Станіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 11636,96 грн.;
- ВП №65283733 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 922/3858/20 від 06.04.2021 про стягнення із Фізичної особи-підприємця Боряка Максима Станіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс” 5048,84 грн.;
- ВП № 62982849 з примусового виконання виконавчого листа № 922/7338/18 виданого 16.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 31178,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч.3 ст. 327 ГПК України).
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (ч. 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”). Зазначене право державного виконавця також передбачено п. 7 ч. З ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”).
Заходами щодо примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти боржника (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про виконавче провадження”).
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження”, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”).
Тобто, згідно вимог Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника із метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання.
Проте, з матеріалів зведеного виконавчого провадження № 65897512 вбачається порушення та недотримання Київським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року положень статей 10, 18, 36 Закону України “Про виконавче провадження” в цілому, так і положень частини 8 статті 48 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виявлення рахунків боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, а також перевірка джерел отримання доходу боржником, за період із 05 квітня 2021 року по 24 січня 2022 року проводилась державним виконавцем із порушенням порядку та строків передбачених частиною 8 статті 48 Закону України “Про виконавче провадження”.
У відповідності до ч.3 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження”, платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Натомість, як підтверджують матеріали виконавчих проваджень №65007409 та №65283733 щодо примусового виконання наказів господарського суду Харківської області від 16 березня 2021 року та від 06 квітня 2021 року у справі №922/3858/20 за період перебування даних наказів на примусовому виконанні, платіжні вимоги на списання коштів з приводу них Київським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) не виставлялись.
Окрім того, суд зазначає, що Київським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року були порушені положення ст.ст. 53, 54, 56 Закону України “Про виконавче провадження”, та те, що Київський ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) не був позбавлений можливості здійснити відповідні виконавчі дії передбачені Законом України “Про виконавче провадження” на предмет перевірки та встановлення джерел доходів, та іншого майна/активів боржника.
Також, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази вжиття жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання направлених на пошук, встановлення та звернення стягнення на майно боржника, котре перебуває у спільній сумісній власності.
Згідно п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, Київським ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) в межах виконавчого провадження №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та виконавчого провадження №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року були порушені положення приписів пункту 19 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” та статті 337 ГПК України.
При цьому, суд зазначає, що посилання державного виконавця на направлення до Київського районного суду м. Харкова подання від 20.01.2022 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України ло виконання зобов'язань за рішенням відхиляються судом, оскільки в матеріалах зведеного виконавчого провадження № 65897512 відсутні докази направлення такого подання до Київського районного суду м. Харкова та докази прийняття Київським районним судом м. Харкова його до розгляду.
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2018 року у справі №12/57, зокрема зазначив, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України», Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, іпtег аlіа, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-11, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ЕСНR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84). Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, помилковим є твердження, що особи примусового виконання мають право щодо вжиття або не вжиття заходів примусового виконання. Виконавці мають виключно обов'язок на здійснення та вжиття заходів примусового виконання наказу суду, котрий кореспондується із правом вибору здійснення необхідного заходу такого примусового виконання. Адже, в противному випадку, вибір одного заходу примусового виконання і повна відмові від іншого примусового виконання, не відповідала б та порушувала вказані вище рішення.
Згідно із правовою позицією, котра викладена в постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18, судом зазначено про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Отож, з огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, господарський суд приходить до висновку, що державний виконавець Київського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року діяв з порушенням вказаного Закону, допустивши при цьому відповідну бездіяльність.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду.
Згідно ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що вимоги за скаргою підтверджуються матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 232, 233, 234, 235, 337, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (вх.№ 2026) - задовольнити.
Визнати за період із 05 квітня 2021 року по 24 січня 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";
Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Київського ВДВС у місті Харкові Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65007409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 16 березня 2021 року та у виконавчому провадженні №65283733 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі №922/3858/20 від 06 квітня 2021 року із врахуванням норм та положень Закону України “Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 255 - 257 ГПК України, до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.02.2022.
Суддя А.М. Буракова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.