Ухвала
11 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 665/1058/21
провадження № 61-20268ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду
від 21 жовтня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту народження дитини,
Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 липня
2021 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 , громадянином України, та ОСОБА_2 , громадянкою України, дата укладання шлюбу 16 травня 2015 року, місце укладання шлюбу м. Севастополь, прізвище після укладання шлюбу чоловіка - ОСОБА_3 , дружини - ОСОБА_3 .
Встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 , від матері ОСОБА_5 , громадянки України, та батька ОСОБА_1 , громадянина України.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасовано рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 липня
2021 року в частині задоволення заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, для подання до суду касаційної інстанції доказів на підтвердження сплати судового збору.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків до якого долучено докази на підтвердження сплати судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та перевіряючи дотримання вимог процесуального закону Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належного викладу підстав касаційного оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, з огляду на таке.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив:
- (1) порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права;
- (2) суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20).
- (3) суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення без врахування висновків, викладених у постановах судів апеляційної інстанцій, а саме у справах: № 665/150/20, № 541/32/20, № 754/6034/20, № 665/1427/20, № 350/1166/18, 629/1584/20;
- (4) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених
пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень
І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається конкретна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.
Верховний Суд констатує, що наведені заявником справи, у яких на його переконання викладено правові висновки, що не враховані Херсонським апеляційним судом були предметом вивчення Верховним Судом у касаційному провадженні № 61-19354ск21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У наведеному касаційному провадженні (№ 61-19354ск21) Верховний Суд визнав, що зазначені ОСОБА_1 підстави касаційного оскарження судового рішення, а саме неврахування висновків, викладених у рішеннях у справах № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20), № 665/150/20, № 541/32/20, № 754/6034/20, № 665/1427/20, № 350/1166/18, є неналежними, відповідно Суд констатував, що заявник не навів передбачені пунктом 1 частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення.
Звертаючись повторно із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 знову посилається на ті самі висновки, викладені у цивільних справах № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20), № 665/150/20, № 541/32/20, № 754/6034/20, № 665/1427/20, № 350/1166/18, яким Верховний Суд надав оцінку щодо їх відповідності підставам касаційного оскарження, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно Верховний Суд не враховує наведені приклади цивільних справ під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 665/1058/21.
Також, звертаючись повторно із касаційною скаргою заявником додатково зазначено неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 629/1584/20, втім Верховний Суд визначає, що зазначений приклад не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідно не враховується під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Серед іншого, визначаючи підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, ураховуючи зміст позовних вимог, а також те, що під час розгляду справи судами застосовано положення, зокрема Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Верховний Суд встановив, що заявником не зазначено конвертних норм матеріального та (або) процесуального права, щодо застосування яких, на переконання ОСОБА_1 , відсутній висновок Верховного Суду. Викладення заявником зазначеного аргументу Суд визнає беззмістовним та формальним, що не надає підстав для оскарження рішення суду в касаційному порядку.
За наведених обставин, заявнику потрібно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи зазначене, вважаю за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 127, 390 ЦПК України,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Херсонського апеляційного суду
від 21 жовтня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали суду, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик