Ухвала
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 711/6706/19
провадження № 61-15130ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18 лютого 2021 року
та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2021 року до Верховного Суду засобами електронного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду
від 27 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18 лютого 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2021 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику: надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України; документ, що підтверджує сплату судового збору, або докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; зазначити ціну позову (розмір моральної шкоди). Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року продовжено
ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику: надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; додати документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або звернутися до суду касаційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, з наданням належних доказів скрутного матеріального стану. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У січні 2022 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд»
на виконання вимог ухвали суду від 13 січня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник порушує клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Клопотання мотивоване тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону до 01 вересня 2015 року) від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», зокрема, пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в такій редакції: «Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі».
Таким чином, законодавець в порушення вимог статей 21, 22, 55, 56, 64, 68 Конституції України при внесенні змін у 2015 році до Закону України «Про судовий збір» значно звузив права ОСОБА_1 , як позивача, виключивши норму закону, яка дозволяла не сплачувати судовий збір у разі подання позовів за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
У рішенні від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009 Конституційний Суд України, вказуючи на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що об'єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через обмеження прав і свобод, зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов'язань призводить до порушення принципів соціальної, правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п'ятий пункту 5 мотивувальної частини).
Вирішуючи питання щодо клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Ураховуючи положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Разом з тим, предметом позову у цій справі хоч і є відшкодування моральної шкоди, однак вказана вимога обґрунтована тим, що шкода завдана внаслідок порушення трудових прав позивача, тобто випливає із трудових правовідносин, суд дійшов висновку, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд його касаційної скарги.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.
Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження або повернення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень.
Разом з тим, заявник зазначає, що дана справа має для нього виняткове значення, оскільки факт поновлення на роботі та виплата належних коштів є надзвичайно значним для заявника, у зв'язку з тим, що це є єдиним джерелом існування.
Крім того, у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається також на пункт 3 частини другої статті ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Проте, вказана підстава касаційного оскарження судових рішень, Верховним Судом не може бути врахована при відкритті касаційного провадження, оскільки пункт 3 частини другої статті ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах для скасування судового рішення застосовується у разі зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, про що ОСОБА_1 було роз'яснено в ухвалах Верховного Суду
від 21 вересня 2021 року та від 13 січня 2022 року. Однак, підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої
статті 389 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не обґрунтував.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395, 402, 436 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд його касаційної скарги.
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати Придніпровського районного суду міста Черкаси цивільну справу № 711/6706/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук