Провадження №2-а/760/677/22
Справа №760/10957/16-а
03 лютого 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омелько Г.Т.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві про неправомірну відмову видати довідку про неотримання пенсії в день звернення, -
У червні 2016 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом до Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві про неправомірну відмову видати довідку про неотримання пенсії в день звернення, в якому просить:
-визнати неправомірною відмову щодо видачі позивачу довідки про неотримання пенсії в день звернення;
-визнати неправомірними дії начальника Управління ПФУ в Солом'янському районі та заступника начальника Правобережнього об'єднання ПФУ в м.Києві ОСОБА_3. та начальника Солом'янського відділу ПФУ з питань призначення пенсії Прокопишиної Л.М .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, як вказує позивач, в січні 2016 року він звернувся до Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з питаннями надання безоплатної допомоги. Співробітниками центру роз'яснено позивачу, що для підтвердження права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги йому необхідно додатково надати довідку про розмір пенсії або довідку про відсутність пенсії а останні 6 місяців, при чому, співробітниками центру було зазначено, що вказані довідки можливо отримати в день звернення.
19.01.2016 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської РДА та отримав довідку протягом 10 хв.
Проте, як зазначає позивач, довідку про неотримання пенсії він не отримав в день звернення, оскільки заступником начальника Управління пенсійного фонду України Солом'янського району м. Києва Прокопишиною Л.М. відмовлено позивачу в видачі довідки в день звернення, натомість позивачу було запропоновано подати заяву про видачу довідки та чекати від 15 до 30 днів.
Позивач наголошує, що внаслідок неправомірних дій працівників УПФУ у Солом'янському районі м. Києва він отримав довідку про неотримання пенсії не в день звернення (18.01.2016), а через 24 дні, після звернення 10.02.2016.
Крім цього, ОСОБА_3 було надано неправомірні свідчення щодо поданої заяви від 18.01.2016, оскільки останньою в заяві зазначено, що позивач просив відновити йому виплату пенсії за попередні три роки, проте позивач наголошує, що просив лише видати довідку про неотримання пенсії.
Таким чином, вказану відмову у видачі довідки про неотримання пенсії в день звернення позивач вважає протиправною та такою, що порушує вимоги законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про державну службу», «Про етику держслужбовця», в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 22.06.2016 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Усатовій І.А.
Ухвалою суду від 24.06.2016 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Солом'янському районі м. Києва про неправомірну відмову видати довідку про неотримання пенсії в день звернення з боку начальника Управління Солом'янського філіалу ПФУ ОСОБА_3., а також заступника начальника цього філіалу Прокопишиної Л.М. та надання фіктивної відповіді на щ-39 від 18.01.2016 повернуто для подачі до належного суду.
07.09.2016 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24.06.2016 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 03.10.2016, відкрито скорочене провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва про визнання протиправними дій.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Від сторін не надійшло інших заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
10.01.2017 до суду від відповідача Правобережного об'єднання Управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли письмові заперечення, відповідно до яких представник відповідача Храпачевська О.П. просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог.
У поданих запереченнях зазначає, про те, що ОСОБА_1 з 19.11.2012 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У поданих запереченнях представник відповідача звертає увагу суду на те, що нарахування пенсії ОСОБА_1 здійснювалось протягом періоду з 01.02.2013 по липень 2013 року включно. З 01.08.2013 пенсія ОСОБА_1 була призупинена у зв'язку із тривалим неотриманням. Для вирішення питання стосовно поновлення пенсії ОСОБА_1 неодноразово направлялись запрошення на прийом до управління.
18.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з питанням видачі йому довідки, про те, що він не отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначила, що оскільки ОСОБА_1 виплата пенсії припинена з 01.08.201 у зв'язку із тривали неотриманням коштів, йому було видано довідку про те, що він на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва перебуває, але пенсія не виплачується у зв'язку з припиненням виплати через тривале неотримання ним коштів. ОСОБА_1 відмовився отримувати таку довідку і вимагав, щоб в цій довідці було зазначено тільки те, що він не отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'яському районі м. Києва. Проте йому було відмовлено у підписанні такої довідки заступником начальника управління Прокопишеною Л.М.
19.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про поновлення виплати пенсії. З серпня 2013 року виплату пенсії поновлено.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Згідно частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Письмовий запит подається в довільній формі.
За змістом частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що 18.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва із заявою вх.№ Щ-39 в якій просив терміново надати довідку про те, що починаючи із лютого 2013 року він не отримує пенсію.
Як зазначив позивач, довідки зазначеного змісту він не отримав ні при зверненні 18 січня 2016 року, ні при повторному зверненні 22 січня 2016 року.
Разом з тим, лише 09.02.2016 року Управлінням пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва надіслано на адресу позивача довідку про неотримання пенсії датовану 05.02.2016 року.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом частин 1, 4 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно статті 4 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1, 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Листом від 26.01.2016 року начальник управління Управління Пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_3 на звернення позивача від 18.01.2016 № Щ-39 було повідомлено позивачу інформацію щодо періоду нарахування пенсії, та зняття виплат з 01.08.2013 року у зв'язку з тривалим неотриманням пенсії. У вказаному листі позивача також запрошено на прийом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва для вирішення питання стосовно поновлення пенсії.
Оцінюючи зміст вищезазначеного листа начальника управління Управління Пенсійного фонду в Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що відповідачем проігноровано вимоги позивача, зазначені у заяві від 18.01.2016 щодо видачі довідки про неотримання пенсії.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання неправомірною відмову щодо видачі йому довідки про неотримання пенсії в день звернення.
Що стосується визнання неправомірними дії начальника Управління ПФУ в Солом'янському районі ОСОБА_3. та начальника Солом'янського відділу ПФУ з питань призначення пенсії Прокопишиної Л.М. , суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» № 1055 від 16.12.2015, яка набрала законної сили 31.12.2015, було затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме: Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття та створено Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Таким чином, що стосується визнання неправомірними дії начальника Управління ПФУ в Солом'янському районі ОСОБА_3. та начальника Солом'янського відділу ПФУ з питань призначення пенсії Прокопишиної Л.М. , у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити виходячи з вищевикладеного, оскільки Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва реорганізовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правово акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 6 КАС передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. На підставі Конституції громадянину гарантується право звернення до суду для захисту прав і свобод.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 6, 19 Конституції України, статей 1, 3, 4, 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року, статей 1, 10, 101 , 19, 20, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, керуючись статтями 6, 8-12, 14, 18, 69, 71, 72, 159-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва про визнання протиправними дій - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову у видачі ОСОБА_1 довідки про неотримання пенсії в день звернення.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Суддя: І. А. Усатова