Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І., Антоненко Н. О.,
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 280/4/18
провадження № 61-403св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0857 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2466,81 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.
При цьому колегія суддів вказала, що:
«у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за правом представлення після смерті баби права власності на Ѕ частину домоволодіння, яке було предметом спадкового договору.
За змістом частини першої статті 1302, статті 1305 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 237/4652/17 (провадження № 61-11364св19) зазначено, що спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови. Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін спадкового договору не поширюються відповідні правила про спадкування. Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.
Предметом спадкового договору від 24 січня 2008 року ОСОБА_3 визначив житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0857 га в АДРЕСА_1 , які після своєї смерті та смерті своєї дружини передав у власність двох своїх синів у рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (один з набувачів за спадковим договором) помер.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 були: мати ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і дружина ОСОБА_6 , які прийняли спадщину; дочка ОСОБА_2 відмовилася від спадщини після смерті батька на користь матері ОСОБА_6 .
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті як такі, що не пов'язані з його особою нерозривно. Тому у зв'язку зі смертю набувача за спадковим договором до складу спадщини увійшли його права та обов'язки за цим договором, адже вони не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки спадковим договором від 24 січня 2008 року на набувачів не покладено обов'язків вчинення будь-яких дій майнового або немайнового характеру, проте визначено право отримати у власність майно після смерті відчужувача та його дружини, це право підлягає спадкуванню у визначеному законом порядку.
Суди встановили, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, є його матір ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_6 , отже, вони є спадкоємцями прав ОСОБА_4 за спадковим договором.
ОСОБА_6 не залучена до участі в справі як спадкоємець набувача за договором, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після ОСОБА_5 слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі. З таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог».
Не можемо погодитися із цією постановою колегії суддів з таких мотивів.
1. Суди встановили, що 24 січня 2008 року між ОСОБА_3 як відчужувачем та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 як набувачами укладений нотаріально посвідчений спадковий договір, за умовами якого відчужувач передає в рівних частках після своєї смерті та смерті ОСОБА_5 (дружини) у власність синам (набувачам) належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,0857 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
1.1. У пункті 2 спадкового договору зазначено, що житловий будинок із надвірними будівлями належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, виданого Коростишівською міською радою 25 червня 1979 року, зареєстрованого в КП «Житомирське обласне міжміське БТІ» в реєстровій книзі № 14 за № 3121, а земельна ділянка - на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 791748, виданого Коростишівською міською радою 23 травня 2007 року за № 010721100303.
1.2. Сторони цього договору домовилися, що право власності на вказані в договорі житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку переходить до набувачів майна в рівних частках у разі виконання ними умов цього договору й після смерті ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_5 (пункт 7 договору).
1.3. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер відчужувач за договором ОСОБА_3 .
1.4. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , батько позивача, один з набувачів за договором.
1.5. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , дружина відчужувача.
1.6. Постановою приватного нотаріуса від 09 листопада 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_5 на житловий будинок та земельну ділянку у зв'язку з наявністю спірних питань стосовно чинності спадкового договору чи його частин та відсутністю в неї правовстановлюючих документів на майно.
1.7. У вказаній постанові зазначено, що згідно з матеріалами спадкової справи № 59/2016 року спадкоємцями за законом після ОСОБА_5 в рівних частках є її син ОСОБА_1 , який спадщину прийняв, та онука ОСОБА_2 , батько якої ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка звернулася із заявою про прийняття спадщини (спадкування за законом за правом представлення, частина перша стаття 1266 ЦК України). Факт прийняття спадщини вказаними спадкоємцями підтверджується відповідними заявами, які містяться в матеріалах спадкової справи.
2. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України)
2.1. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
2.2. Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
2.3. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
2.4. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
2.5. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) вказано, що «усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
2.6. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (частина перша статті 212 ЦК України).
2.7. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року в справі № 496/1561/16-ц (провадження № 61-10850св19) зазначено, що «тлумачення частини першої та третьої статті 212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в самому тексті закону з метою характеристики сутності умови в правочині вжито термін «обставина», а не «подія», що дозволяє вважати, що законодавець не обмежує коло умов виключно подіями. Тому допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб. Це слідує також із загальноцивілістичного принципу свободи договору - якщо сторони бажають домовитися саме про таку умову в правочині, то немає жодних підстав їх в цьому обмежувати. Звісно, за винятком загальних обмежень свободи договору як такої. Для сторони, яка недобросовісно перешкоджає настанню обставини, передбачено правовий наслідок у вигляді настання обставини».
2.8. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (частина перша статті 1302 ЦК України).
2.9. Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором (стаття 1306 ЦК України).
2.10. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 237/4652/17 (провадження № 61-11364св19) зазначено, що «спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови. Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування».
2.11. Аналіз норм глави 90 ЦК України свідчить, що:
відчужувач не може розпорядитися майном, яке є предметом спадкового договору, на випадок смерті шляхом складання заповіту; складання заповіту буде мати наслідком його нікчемність (частина друга статті 1307 ЦК);
майно, яке є предметом спадкового договору, не входить до складу спадщини;
майно, яке є предметом спадкового договору, не може бути предметом заповідального відказу;
на таке майно після смерті відчужувача не можуть претендувати особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині;
на відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 ЦК зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається;
допускається укладення спадкового договору на користь третьої особи - така договірна конструкція з урахуванням вимог статті 636 ЦК може передбачати виконання розпоряджень відчужувача (наприклад, забезпечення довічного проживання);
законодавець не передбачив певних особливостей у разі вчинення спадкового договору із множинністю набувачів;
при множинності осіб на стороні набувача у разі смерті одного з них, але до настання відкладальної обставини, необхідної для набуття права власності за спадковим договором співнабувачами, не відбувається спадкування прав та обов'язків за спадковим договором співнабувача, який помер.
3. У справі, що переглядалася:
при задоволенні позовних вимог колегія суддів послалася на те, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, є його матір ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_6 , отже, вони є спадкоємцями прав ОСОБА_4 за спадковим договором. ОСОБА_6 не залучена до участі в справі як спадкоємець набувача за договором, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після ОСОБА_5 слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі;
будинок за адресою АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності, виданого Коростишівською міською радою 25 червня 1979 року;
24 січня 2008 року ОСОБА_3 уклав зі своїми синами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 спадковий договір щодо вказаного майна, за умовами якого право власності на це майно переходить до набувачів у рівних частинах у разі виконання ними умов цього договору та після смерті ОСОБА_3 і його дружини ОСОБА_5 (пункт 7 договору);
тлумачення спадкового договору свідчить, що сторони обумовили настання юридичних наслідків - перехід права власності на майно до співнабувачів із відкладальною обставиною, що складається із двох юридичних фактів: а) смерть відчужувача ОСОБА_3 ; б) смерть дружини відчужувача ОСОБА_5 . При цьому для настання юридичних наслідків згідно умов спадкового договору (пункт 7) необхідна наявність обох цих фактів незалежно від черговості їх настання;
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер відчужувач за договором ОСОБА_3 , тобто, настав лише один із юридичних фактів, з яким сторони спадкового договору обумовили настання юридичних наслідків;
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один з набувачів за спадковим договором ОСОБА_4 (батько позивача);
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , дружина відчужувача, тобто, настав другий юридичний факт, з яким сторони спадкового договору обумовили настання юридичних наслідків;
у зв'язку із настанням 25 квітня 2016 року відкладальної обставини, то до ОСОБА_1 як набувача за спадковим договором від 24 січня 2008 року перейшло право власності на все спірне майно.
3.1. За таких обставин, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_2 Ѕ частини спірного майна у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3.2. Тому касаційну скаргу необхідно було задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів необґрунтованості позовних вимог.
Суддя В. І. Крат
Суддя Н. О. Антоненко