Ухвала
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 342/1047/17
провадження № 61-1225 ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Гайдича Р. М. від 01 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В., від 13 грудня 2021 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Ярослави Ігорівни, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою. Вказав, щопостановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року по справі № 342/1047/17 визначений порядок виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року, а саме: «у відповідності із статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі». Однак постанова державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Я. І. (далі - державний виконавець, відділ ДВС) про відновлення виконавчого провадження від 22 липня 2021 року не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зокрема її пункту 22 розділу VІІІ, оскільки в цій постанові не вказано час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів. Заявник просив скасувати зазначену постанову та зобов'язати державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 63522265 з дотриманням норм законодавства та у відповідності до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року, залишеною без змінпостановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення скарги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку щодо правомірності постанови про відновлення виконавчого провадження, оскільки вона не відповідає Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року ухвалу Городенківського районного суду відІвано-Франківської області 12 квітня 2021 року скасовано, постановлено нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 12 лютого 2021 року № 63522265. Зобов'язано державного виконавця вжити заходів для виконання виконавчого листа №*905*5012246*1*1* від 13 травня 2020 року, виданого Городенківським районним судом Івано-Франківської області. Копію вказаної постанови відділ ДВС отримав 12 липня 2021 року та 22 липня 2021 року виконавче провадження поновлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та у відповідності до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято 22 липня 2021 року постанову про відновлення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 13 травня 2020 року Городенківськимрайонним судом Івано-Франківської області, і це виконавче провадження на даний час перебуває на виконанні.
Встановивши, що дії державного виконавця, пов'язані з відновленням виконавчого провадження, проводились із дотриманням норм чинного законодавства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що державним виконавцем було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження всупереч пункту 22 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішеньє необгрунтованими, оскільки вказаним пунктом цієї інструкції передбачено вимоги щодо постанови про відкриття виконавчого провадження, а не про його відновлення.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, які спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини третьої статті 451 ЦПК Україниє очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, клопотання ОСОБА_2 про перевірку доводів позивача щодо нікчемності кредитного договору та про те, що він не зобов'язаний сплачувати судовий збір за цю касаційну скаргу, вирішенню не підлягає.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Тимошенко Ярослави Ігорівни, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара