14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 160/17112/20
адміністративне провадження № К/990/3968/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань праці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року
у справі №160/17112/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновку, наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б», затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 09.12.2020 року № 664-к у частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця - заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 року № 120-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області від 22.02.2021 року №94-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 23.02.2021 року та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2021 року по день постановлення рішення суду включно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б», затвердженого наказом ДСУ з питань праці від 09.12.2020 року № 664-к у частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця - заступника начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ,
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 11.12.2020 року № 120-кт «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області від 22.02.2021 року №94-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 23.02.2021 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2021 року по 26.05.2021 року (день ухвалення рішення суду) у розмірі 46969 (сорок шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 65 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 16402 (шістнадцять тисяч чотириста дві) грн. 10 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у адміністративній справі № 160/17112/20 змінено.
Абзац шостий рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року викладено в наступній редакції.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2021 року по 26 травня 2021 року у розмірі 47 536,65 грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у адміністративній справі № 160/17112/20 залишено без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Державною службою України з питань праці подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, вірно пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, а лише зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування Типового порядку проведення оцінювання результатів діяльності державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2018 №640, з урахуванням підстав та порядку проведення щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця категорії «В», визначених Законом України «Про державну службу» з урахуванням Методичних рекомендацій «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 20.11.2020 №217-20.
Однак, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної служби України з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №160/17112/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновку, наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська