14 лютого 2022 року
Київ
справа №360/1605/21
адміністративне провадження №К/9901/46640/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., розглянувши клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в адміністративній справі №360/1605/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії
про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №360/1605/21 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року.
Відповідно до частини першої 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду, зокрема, вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи; вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Міністерством внутрішніх справ України з касаційною скаргою подано клопотання про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року.
Заява про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року мотивовано тим, що зобов'язання виплатити спірну одноразову грошову допомогу унеможливить, у разі задоволення касаційної скарги, повернення виплачених коштів.
28 січня 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому також висловлено заперечення проти задоволення клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року. Позивач зазначає, що Міністерство внутрішніх справ України не надало доказів щодо підстав для зупинення виконання судового рішення, а тому просить Верховний Суд відмовити скаржнику у задоволенні такого клопотання.
Вирішуючи заяву про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, суддя-доповідач виходить з наступного.
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, у якому просив:
визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо безпідставного затягування у прийнятті рішення про призначення та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 1 листопада 2019 другої групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати його разом із документами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги;
зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо належного розгляду висновку ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про призначення одноразової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно з Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» відносно ОСОБА_1 та прийняття рішення відповідно до Порядку №850, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 1 листопада 2019 року другої групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, та надіслати його разом із документами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно із частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат.
Вирішуючи заявлене питання, суд також ураховує пункт "с" Рекомендацій(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах» від 7 лютого 1995 року, в якому передбачено, що коли судове рішення підлягає негайному виконанню, дозволити зупиняти виконання тільки тоді, коли в результаті виконання особі, яка подала скаргу, буде завдано непоправної або серйозної шкоди або коли це унеможливить здійснення правосуддя на більш пізньому етапі.
Крім того, у пунктах «b» та «d» Рекомендацій Rec(2003)16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо виконання адміністративних рішень і судових рішень у сфері адміністративного права» від 9 вересня 2003 роки, в яких зазначено наступне: якщо в законодавстві не передбачено, що подача скарги на рішення автоматично зупиняє виконання даного рішення, сторонам повинна бути надана можливість звернутися до судових органів із клопотанням про призупинення виконання оскаржуваного рішення для забезпечення їх прав та інтересів; при винесенні рішення за клопотанням про призупинення виконання рішення судовий орган повинні враховувати права та інтереси третіх осіб.
Також суд бере до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункт 55), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у більшості правових систем існують процедури зупинення або відстрочення виконання рішення; зупинення або відстрочення є, безперечно, необхідними в деяких випадках.
Враховуючи викладене, а також те, що скаржниками наведено належні та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, суд приходить до висновку про задоволення клопотання Міністерства внутрішніх справ України.
Крім того, суд зазначає, що, враховуючи положень статті 381 КАС України, фактичне виконання судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження у цій справі, та виплата позивачу сими одноразової грошової допомоги зробить неможливим поворот виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 4 частини четвертої статті 340 та частини першої статті 375 КАС України, висловлена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 620/3476/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 320/6353/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 120/3/20-а, від 9 грудня 2020 року у справі №240/11719/19, від 21 січня 2021 року у справі №240/11307/19 та від 25 червня 2021 року у справі №480/4365/20.
Керуючись статтями 3, 44, 195, 241, 248, 340, 344, 375 КАС України,
1. Клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в адміністративній справі №360/1605/21 задовольнити.
2. Зупинити виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в адміністративній справі №360/1605/21до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
3. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк