14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 200/9108/21
адміністративне провадження № К/990/5670/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бедіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача надати йому публічну інформацію згідно з його запитом на отримання публічної інформації від 18 травня 2021 року №18/05-04; зобов'язати Міністерства юстиції України повторно розглянути цей запит, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, позов задоволено. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що полягали у відмові в наданні ОСОБА_1 публічної інформації за його запитом на отримання публічної інформації від 18 травня 2021 року № 18/05-04, що викладена в листі Міністерства юстиції України від 21 травня 2021 року. Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 18 травня 2021 року № 18/05-04, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Предметом спору у цій справі є відмова суб'єкта владних повноважень надати відповідь на запит щодо отримання публічної інформації.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі Міністерстві юстиції України посилаючись на положення пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення, оскільки висновки, висловлені судами у цій справі можуть призвести до правових колізій у інших справах, а спір стосується правовідносин, що не були предметом аналізу Верховного Суду.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи заявника через їхню суб'єктивність, оскільки у цій справі запитувана інформація стосувалася інформації щодо надання державним та приватним виконавцям роз'яснень і рекомендацій з питань примусового виконання рішень, що є безпосереднім обов'язком відповідача. Крім того, вирішуючи такі спори, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, встановлених у кожному конкретному випадку. Так, вирішуючи цей спір суди установили, що Міністерство юстиції України надало відповідь позивачу на його аналогічний запит у червні 2021 року, що спростовує доводи заявника про те, що він не є розпорядником запитуваної інформації. Водночас Міністерство юстиції України жодним чином не обґрунтувало в чому саме полягає винятковість саме цієї справи, із зазначенням новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, а лише зазначило про те, що обов'язок надати запитувану інформацію покладає на державні органи надмірний тягар зі збору та обробки даних та послалося на практику Верховного Суду у подібних правідносинах, зокрема, щодо того, що право на отримання публічної інформації не є безумовним та залежить від певних критеріїв, що також спростовує доводи заявника про відсутність таких висновків.
Інші аргументи скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бедіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська