про відмову у відкритті касаційного провадження
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 160/4377/21
адміністративне провадження № К/9901/43816/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 24 березня 2020 року звернулася до суду з позовом до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якому просила:
- визнати протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1047-20/VII, прийняте 14 вересня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1253 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації;
- зобов'язати Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проєкт землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1253, площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, визнане протиправним та нечинним рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №1047-20/VII від 14.09.2020 року, яким відмовлено в затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером № 1222384000:01:002:1253 у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, зобов'язано відповідача у строк визначений чинним законодавством повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 . Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги з дня вручення копії ухвали шляхом надання доказів, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення та подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження; зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 грудня 2021 року представником скаржника подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнені підстави касаційного оскарження. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без виклику сторін. У зв'язку із відсутністю належного фінансування судових органів на поштові послуги, надіслання усіх процесуальних документів у справі № 160/4377/21 здійснювалось шляхом надсилання їх електронних копій на електронну адресу представника позивача.
Копія оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі була надіслана на електронну адресу представника позивача, але лише після її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 04 листопада 2021 року.
При цьому, представник скаржника вказує на те, що копія постанови суду апеляційної інстанції всупереч приписам підпункту 15.15 пункту 15 Перехідних положень КАС України не надсилалася ані на поштову адресу позивача, ані на поштову адресу її представника, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/22516/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/10044/18, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам представника скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, належним доказом, який би підтверджував дату отримання судового рішення, у разі його направлення електронною поштою, є повідомлення суду про доставлення судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи або повідомлення-відповідь учасника справи про його отримання.
Представник скаржника зазначає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року була направлена на його електронну адресу.
Втім, колегія суддів критично оцінює вказаний аргумент, оскільки жодних доказів, які свідчили про те, що судом апеляційної інстанції направлялось судове рішення на електронну адресу представника скаржника, зокрема, про те, що оскаржуване судове рішення було отримано, матеріали касаційної скарги не містять, тоді як в силу приписів частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, докази про отримання судового рішення на електронну адресу є належними та достатніми для визнання поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження.
Також колегія суддів критично оцінює доводи представника скаржника про те, що про оскаржувану постанову йому стало відомо із Єдиного державного реєстру судових рішень, як джерела, відомості якого мають слугувати початком відліком строку для касаційного оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що внесення судового рішення до Реєстру не є альтернативним способом його надіслання учаснику справи. Оприлюднення електронних копій судових рішень в Реєстрі є способом забезпечення доступу до них (<…> з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства; преамбула Закону України «Про доступ до судових рішень»), але не може підміняти вимоги процесуального закону.
Учасник справи може ознайомитися з судовим рішенням у Реєстрі, але це не заперечує обов'язку суду надіслати йому копію цього судового рішення у встановленому порядку. Якщо вирішувати питання про те, чи має сторона у справі право на поновлення строку на касаційне оскарження провадження відповідно до вимог статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, то брати до уваги передусім треба «день вручення» судового рішення у значенні частини шостої статті 251 цього Кодексу.
При цьому, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, аргумент представника міг би бути прийнятним за умови, якщо суд апеляційної інстанції дотримався вимог процесуального закону щодо вручення судового рішення або вжив заходів для того, щоб сторона у справі змогла його отримати.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 160/14556/20.
З огляду на викладене, доводи представника скаржника про те, що про оскаржуване судове рішення йому стало відомо із Єдиного державного реєстру судових рішень 04 листопада 2021 року колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки матеріали касаційної скарги не містять доказів того, що суд апеляційної інстанції не виконав свого обов'язку та не направив позивачу чи його представнику копію постанови.
Щодо доводів представника скаржника про те, що в порушення приписів підпункту 15.15 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, ані позивачу, ані його представнику копія судового рішення не направлялось у паперовому вигляді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до підпункту 15 абзацу 2 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку - суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Відповідно до підпункту 15.17 пункту 15 абзацу 2 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються поетапно.
Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України.
Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля);
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 N 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Відповідно до пункту 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (далі - Закон) підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.
У газеті "Голос України" від 04.09.2021 N 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС - "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв'язку.
Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС починають офіційно функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Ураховуючи викладене, з початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства (пункту 6 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України) адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Таким чином, оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) та відповідно з 05 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, у суду апеляційної інстанції відсутній обов'язок щодо вручення судового рішення в паперовій формі.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що зазначені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на те, що наведені представником Ткаченко В.М. підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,.
3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Я.О. Берназюк