про повернення касаційної скарги
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 200/1454/21-а
адміністративне провадження № К/9901/44013/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з пенсії, індексу інфляції, 3 % річних, матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, з урахуванням ухвали місцевого суду від 03 березня 2021 року про залучення до участі у справі в якості другого відповідача про:
- визнання протиправною бездіяльності та дій по припиненню і невиконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25570/08 про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, п. 4 ст. 67, п. 3 ст. 71 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 19 грудня 2006 року з 01 жовтня 2008 року та щодо зменшення з 01 грудня 2011 року розміру пенсії всупереч постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25570/08;
- зобов'язання негайно поновити виплату державної (основної і додаткової) пенсії та виплачувати її протягом життя як інваліду війни 2 групи і ліквідатору наслідків ядерної аварії 1 категорії в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, як визначено у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25570/08 про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати основну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII з 01 жовтня 2008 року із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з часу встановлення 2 групи інвалідності з 25 травня 2009 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 75 % від прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, з урахуванням змін прожиткового мінімуму та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування і виплату пенсії за рахунок Державного бюджету України;
- зобов'язання розрахувати, починаючи з 01 грудня 2011 року заборгованість з пенсії в розмірі, визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25570/08;
- зобов'язання розрахувати, починаючи з 01 грудня 2011 року суми індексу інфляції та 3 % річних;
- стягнення суми заборгованості по пенсії, індексу інфляції, 3 % річних;
- стягнення моральної шкоди, індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 280 245,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону № 796-XII в повному розмірі за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року у розмірах, які встановлені ст. 50 та ст. 54 Закону № 796-XII, у редакції за вказаний період (200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (основна пенсія) та 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (додаткова пенсія) та, з урахуванням раніше сплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду обґрунтувань підстав касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2021 року скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, з уточненням підстав касаційного оскарження.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із припиненням виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25570/08 про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати державну та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, п. 4 ст. 67, п. 3 ст. 71 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), в редакції від 19 грудня 2006 року з 01 жовтня 2008 року та щодо зменшення з 01 грудня 2011 року розміру пенсії всупереч постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2008 року у справі № 2а-25570/08.
Надаючи оцінку уточненим підставам касаційного оскарження та відповідно наявності підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд має встановити, чи наведено скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, чи допущено неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає загальні посилання на частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає фактичні обставини у справі, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та фактично обґрунтовує свою незгоду із прийнятими судовими рішеннями, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на те, що в межах установленого Судом строку скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2021 року та не зазначено обґрунтованих підстав касаційного оскарження, касаційну скаргу слід повернути.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з пенсії, індексу інфляції, 3 % річних, матеріальної та моральної шкоди, - повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.М. Чиркін