14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/3814/21
адміністративне провадження № К/990/3241/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
15 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:
визнати протиправною та скасувати постанову ВП 59390223 від 27 жовтня 2020 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 8346,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову ВП 59390223 від 27 жовтня 2020 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 8346,00 грн.
21 січня 2022 року зазначена касаційна скарга засобами поштового зв'язку подана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ОСОБА_1 , який не є стороною у справі, не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх прийнятими з порушеннями норм процесуального права і зазначає, зокрема те, що суди попередніх інстанцій не залучили його, позивача у справі № 761/18490/17-ц, для дослідження зібраних у справі доказів, а саме: предметом спору є виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать йому на підставі договору дарування від 05 серпня 2014 року, Витягу держреєстрації від 05 серпня 2014 року.
Просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України (в чинній редакції) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний скаржником спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Зважаючи на те, що скаржнику відмовлено у відкритті касаційного провадження, колегія суддів не вирішує заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О. В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова