14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 280/7846/20
адміністративне провадження № К/990/4816/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи - Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суддівської винагороди,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату їй суддівської винагороди на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 (за виключенням днів відпустки).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року включно, із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Стягнуто з ТУ ДСА України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 118010,11 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
31 січня 2022 року ТУ ДСА України в Запорізькій області повторно подало касаційну скаргу на Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22жовтня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та направити справу на новий розгляд.
Предметом спору у цій справі є обчислення та виплата суддівської винагороди, з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивач працює суддею, що у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив про незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 135, 148, 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та пунктів 47 - 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845), сформованих у справах №№340/1916/20, 340/1727/20, 340/1901/20, 160/6740/20, які визначив, як подібні до спірних правовідносин.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Перевіряючи доводи ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо неврахування висновку Суду щодо застосування норм права, Верховним Судом установлено, що відповідачем у справах №№340/1916/200, 340/1727/20, 340/1901/20 був суд і висновок Верховного Суду щодо застосування певних норм сформовано саме з урахуванням цього суб'єктного складу сторін, що є відмінним від спірних правовідносин, де відповідачем визначено орган ДСА. Що стосується постанови Верховного Суду у справі №160/6740/20 про яку заявник, зокрема, зазначив як приклад правильного застосування положень частини першої статті 372 КАС України, то під час перевірки змісту цієї постанови установлено відсутність такого висновку про який указує ТУ ДСА в Запорізькій області.
У касаційній скарзі заявник також зазначив про застосуванням судом апеляційної інстанції положень статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованих у постановах Верховного Суду у справах №№822/2043/16, 823/2372/17, 802/1133/18-а, 500/2104/18, 273/551/16-а, 766/17454/16-а, 640/2431/19, 607/18139/15-а, 825/3135/15-а.
Верховний Суд відхиляє такі доводи, так як правовідносини у наведених ТУ ДСА України в Запорізькій області прикладах справ, не є подібними до спірних. Водночас ТУ ДСА України в Запорізькій області лише указало про висновок Суду щодо частини статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», однак не конкретизувало в чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми під час вирішення цього спору, за обставин, установлених судами у цій справі, а лише формально послалося на ретроактивність рішень Конституційного Суду.
Так, заявник лише обмежився цитатами із зазначених ним постанов Суду, зокрема, щодо виконання судових рішень на користь судів за рахунок відповідної бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень та процедури виділення коштів на виплату суддівської винагороди.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, заявником процитовано положення Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України», Бюджетного кодексу України, інші нормативно-правові акти, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, проте ТУ ДСА в Запорізькій області не виклало ці мотиви у взаємозв'язку із обставинами справи та виключними підставами, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд також відхиляє доводи ТУ ДСА в Запорізькій області щодо порушення судом норм процесуального права, зокрема положень статті 246 КАС України, оскільки за приписами пункту 4 частини четвертої 328 КАС України ці підстави не віднесені нормами КАС України до категорії виключних випадків. У скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності постанови Верховного Суду у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права.
Тому, лише загальні посилання на висновок Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку та відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи - Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суддівської винагороди повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко