14 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11481/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021
у справі №910/11841/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 37 717 грн 24 коп.
27.01.2022 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/11481/21 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11481/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України, Суд дійшов висновку про відмову у її прийняті з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі
2270,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 227 000,00 грн.
Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 37 717 грн 24 коп., що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент звернення з позовною заявою), а тому у розумінні ГПК України спір у справі № 910/11481/21 є малозначним.
Суд звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник - Моторне (транспортне) страхове бюро України, обґрунтовує, виходячи з вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки справа має суспільний інтерес та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов'язків страховиків - членів МТСБУ, які були визнані банкрутом та/або перебувають в процедурі добровільної ліквідації. На думку скаржника, Верховний Суд у постанові від 07.09.2021 року у справі № 910/14293/19, з урахуванням якої Суд апеляційної інстанції прийняв постанову про задоволення позову, допустив помилку при тлумаченні норм права Закону України №1961-IV, внаслідок чого поклав на МТСБУ обов'язок з відповідальності за ліквідованого члена МТСБУ, який порушив грошове зобов'язання. Так, на думку скаржника, правовий висновок прийнятий з неправильним застосуванням норми пункту 20.3 статті 20, статті 41 Закону України №1961-IV внаслідок неправильного тлумачення поняття "зобов'язання" в контексті Закону України №1961-IV та статті 509 ЦК України.
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Розглядаючи зазначені у касаційній скарзі аргументи з точки зору визначеності щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або суспільного інтересу, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховним Судом, під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги, також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.
Проте, обставини та аргументи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки наведенні скаржником доводи не можуть бути визнанні достатнім обґрунтуванням фундаментального значення порушеного скаржником питання для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк в цілому є такими, що за своїм змістом зводяться до незгоди з висновками Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 року у справі № 910/14293/19 та, через те, до необхідності відступлення від цих висновків, сформульованих щодо правил виконання обов'язків страховиків - членів МТСБУ, що перебувають в процедурі добровільної ліквідації, а також до заперечення з одночасним тлумаченням скаржником встановлених судом обставин справи, тоді як у скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що суди сформулювали різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/11481/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, розгляд клопотання про передачу справи № 910/11481/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/11481/21.
2. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/11481/21 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
В.Я. Погребняк