?
14 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3100/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.,
розглядаючи матеріали касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 (колегія суддів: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.)
у справі за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд", за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдержцифра", 2) фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в розмірі 20 000 000 грн, 3 % річних в розмірі 229 755, 22 грн, інфляційної складової в розмірі 915 171, 32 грн, та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" до: 1) Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдержцифра" про: визнання недійсною банківської гарантії № 71.00.010658 від 24.05.2019, виданої позивачем відповідачу 1; визнання виданої позивачем гарантії № 71.00.010658 від 24.05.2019 такою, що не підлягає виконанню,
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" про стягнення з останнього грошових коштів у загальному розмірі 21 144 926,54 грн.
Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд", у свою чергу, звернулося з до цього ж суду із зустрічним позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдержцифра» про визнання недійсною банківської гарантії, виданої позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрдержцифра", а також про визнання її такою, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021 скасовано це рішення місцевого господарського суду у частині задоволення первісного позову й ухвалено нове рішення про відмову у його задоволенні, а в решті це рішення залишено без змін.
02.02.2022 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021, повний текст якої підписаний 20.12.2021, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Уркевич В. Ю.
Утім ця касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктами 1, 2, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній на момент подання позовної заяви, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання до господарського суду 1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 цього ж Закону).
З урахуванням цих норм судовий збір за подання вищевказаної касаційної скарги мав бути сплачений у сумі 634 347,80 грн ( 21 144 926,54 грн х 1,5 %) х 200%)) за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102.
Проте скаржник не надав доказів на підтвердження його сплати.
Також відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 цього Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Звідси скаржник має вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку.
Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 4.6. постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про залишення її без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Тому скаржнику, крім надання доказів про сплату судового збору у сумі 634 347,80 грн, необхідно виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом зазначення конкретних підстав (підстави), передбачених частиною другою статті 287 цього ж Кодексу, на яких (якій) подана ця касаційна скарга.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, то суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати суду докази такого направлення.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Крім того, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Однак враховуючи те, що касаційну скаргу скаржника залишено без руху, тобто питання про відкриття касаційного провадження наразі позитивно не вирішено, у суду відсутні підстави для розгляду на даний момент цього клопотання.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без руху до 14 березня 2022 року.
2. Встановити Державній інноваційній фінансово-кредитній установі строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. Державній інноваційній фінансово-кредитній установі надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов