03.02.2022м. СумиСправа № 920/1162/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/1162/21
за позовом - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
до відповідачів - 1) Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «ОЛІМП» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (40030, м. Суми, вул. Червона Площа, буд. 2, ідентифікаційний код 23047961),
2) Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 21),
про виключення запису про керівника з державного реєстру,
за участю представників сторін:
позивача - Галімон Н.А. згідно ордеру від 25.09.2021 серії ВМ № 1021049 та посвідчення від 14.05.2015 № 000421,
відповідачів - не з'явилися.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: 1) визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ковпаківським РВ СМУ УМВС України у Сумській області 25.10.1997, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , таким, що не є керівником та особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи (представником (підписантом), у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, від імені Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємством «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23047961, зареєстрована адреса юридичної особи: 40030, Сумська обл., місто Суми, Червона площа, будинок 2; 2) зобов'язати Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради вчинити реєстраційні дії з виключення з відомостей про юридичну особу СПІЛЬНЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ УКРАЇНСЬКО-ІТАЛІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОЛІМП» У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (СВКП «ОЛІМП»), ідентифікаційний код юридичної особи 23047961, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записів про ОСОБА_1 як керівника та представника (підписанта) у графі «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи»; стягнути з відповідача судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що позивач позбавлений можливості самостійно внести зміни до відомостей ЄДРПОУ щодо виключення про себе інфомації як керівника Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «ОЛІМП» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (40030, м. Суми, вул. Червона Площа, буд. 2, ідентифікаційний код 23047961), оскільки у позивача відсутні документи, які б посвідчували його право діяти від імені вказаної юридичної особи.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою від 01.11.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1162/21; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 21.12.2021, 12:00; встановити відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзиви із урахуванням вимог статті 166 ГПК України - до 15.12.2021.
Перший відповідач відзиву на позов не подав.
24.11.2021 другим відповідачем до суду подано відзив б/д, б/н (вх. № 9733/21 від 24.11.2021), де другий відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недотримання позивачем встановленого алгоритму дій, передбаченого чинним законодавством для внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, сторонами подані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 21.12.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1162/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 03.02.2021, 12:00.
Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 03.02.2022 безпосередньо у приміщенні суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання по суті не з'явилися, про дату час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином - 05.01.2022, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду.
Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні 03.02.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що згідно інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційних код 23047961) у розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо» зазначено наступні відомості: «ОСОБА_1 - керівник, ОСОБА_1 - представник (підписант)». У розділі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи» зазначено: Фірма «Суми СРЛ», місцезнахоження: Італія, площа Вікторії, 12, 9 Генуя, розмір внеску до статутного фонду (грн.) 328347,00; Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ: 14005202, місцезнаходження: Україна, 40022, Сумська обл., місто Суми, вулиця Тополянська, будинок 26/1. Розмір внеску до Статутного фонду (грн.) 192838,00. У розділі «Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 521185,00 грн.
Таким чином, засновниками Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є: Італійська фірма «Суми СРЛ» - частка в статутному капіталі - 63 %; Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю - частка в статутному капіталі - 37 %.
Як зазначає представник позивача, всупереч даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, гр. ОСОБА_1 ніколи не був керівником і взагалі не перебував у трудових відносинах з Спільним виробничо-комерційним українсько-італійським підприємством «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до Статуту Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого рішенням учасників, протоколом від 15.02.1995, зареєстрованого розпорядженням Голови Сумської міської ради народних депутатів № 1691 від 06.05.1995, органами управління підприємства є Рада учасників підприємства, Дирекція, інші органи, створені Радою Учасників Підприємства (п. 11.1 Статуту). Виконавчим органом управління підприємства є Дирекція на чолі з Директором, яка здійснює керівництво поточною діяльністю Підприємства (п. 11.1 Статуту).
Відповідно до наказу № 1 від 17.07.1995, до виконання обов'язків директора Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю приступив Заратін Невіо .
Таким чином, керівником Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є не ОСОБА_1 , а Заратін Невіо , тому відомості до ЄДРПОУ про ОСОБА_1 як про керівника та представника підприємства були внесені помилково.
15 лютого 2006 року Протоколом №1 Зборів Ради Учасників першого відповідача було вирішено внести зміни до відомостей про першого відповідача, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: виключити відомості про ОСОБА_1 як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у тому числі підписувати договори від імені відповідача, та внести відомості про Заратін Невіо як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у тому числі підписувати договори від імені відповідача.
Проте, як зазначає представник позивача, першим відповідачем не було внесено відповідні зміни до державного реєстру і на даний час державний реєстр містить відомості про позивача як про керівника Спільного виробничо- комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, які не відповідають дійсності.
Факт того, що гр. ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з Спільним виробничо-комерційним українсько-італійським підприємством «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю підтверджується також записами в його трудовій книжці та Довідкою форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу», згідно якої, починаючи з 2000 року (рік введення в дію реєстру) по 07.12.2020 (дата формування довідки) єдиний Страхувальник, який здійснював перерахування у бюджет з доходів заявника - Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю, яка в 2009 році була перейменована у Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», код ЄДРПОУ 14005202, місцезнаходження: м. Суми, вул. Тополянська, 26/1.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач позбавлений можливості самостійно внести зміни до відомостей ЄДРПОУ щодо виключення інформації про себе, як керівника Спільного виробничо-комерційного українсько- італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки жодних документів, які б посвідчували його право діяти від імені вказаної юридичної особи у нього відсутні. На даний час відсутня можливість взагалі провести збори учасників Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та винести на їх розгляд питання щодо виключення відостей, що не відповідають дійсності, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки більшість голосів (контрольний пакет належить нерезиденту Італійскій фірмі «Суми СРЛ» (63 %), а керівником є громадянин Італії Заратін Невіо , зв'язок з яким втрачено ще у 2000-х роках.
Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», що є правонаступником Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс», яке є учасником Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариста з обмеженою відповідальністю та володіє 37 % статутного капіталу першого відповідача, з проханням ініціювати скликання зборів ради учасників (загальних зборів) першого відповідача.
На прохання позивача ТОВ «БВК компанія «Федорченко» направило повідомлення-вимоги про скликання зборів до Італійської фірми «СУМИ СРЛ» за № 09/83 від 15.04.2021 та директору Спільного виробничо-комерційного українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заратіну Невіо за № 09/83 від 15.04.2021. Обидва повідомлення повернулись не врученими.
Таким чином на даний час загальні збори першого відповідача не можуть бути проведені, а отже, як вважає представник позивача, бездіяльність першого відповідача завдає шкоди інтересам позивача. У зв'язку з неявкою учасника першого відповідача з контрольною часткою у статутному капіталі - Італійської фірми «СУМИ СРЛ» на загальні збори позивач позбавлений можливості поновити свої права.
Статутом Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженим рішенням учасників Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства, оформленим протоколом від 15 лютого 1995 року та зареєстрованим розпорядженням голови Сумської міської ради народних депутатів від 06 травня 1995 року № 169-р, встановлено, що учасниками цього товариства є Фірма «Побутсервіс» в особі ОСОБА_1 (ген. директор) та Італійська фірма «Суми СРЛ» в особі Заратін Н. (адміністратор).
Пунктами 11.1, 11.4, 11.6 статті 11 статуту Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю передбачено, що органами управління підприємства є: рада учасників підприємства, дирекція, інші органи, створені радою учасників підприємства.
Рішення ради з усіх питань є правомочними, якщо вони прийняті учасниками підприємства більшою кількістю голосів щодо, зокрема, призначення директора підприємства.
Виконавчим органом управління підприємства є дирекція на чолі з директором, яка здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства.
Рішенням зборів ради учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп», оформленого протоколом № 1 від 15 лютого 2006 року, було вирішено питання про внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вирішено виключити відомості про позивача як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у тому числі підписувати договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп».
Таким чином, як зазначає представник позивача, заявлені позовні вимоги стосуються реалізації учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу, що належить до корпоративних правовідносин, а не до трудових. Питання щодо виконання чи не виконання рішення зборів ради учасників товариства щодо виключення з державного реєстру запису про керівника товариства також має розглядатися у площині господарських, тобто корпоративних правовідносин.
Перший відповідач відзиву по суті спору не подав, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.
Другий відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх необгрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на недотримання позивачем встановленого алгоритму дій, передбаченого чинним законодавством для внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 4, 7, 8 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон про реєстрацію) визначено в якості базових принципів державної реєстрації: заявницький принцип, принцип об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; принцип внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Відомості про осіб, державна реєстрація яких проведена до набрання чинності Законом про реєстрацію (до 01.07.2004), підлягали включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) в порядку, встановленому Прикінцевими положеннями Закону про реєстрацію.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону про реєстрацію при надходженні від юридичних осіб реєстраційної картки (форма № 6 - «Включення відомостей про юридичну особу») відповідно до вимог статті 19 цього Закону, державний реєстратор зобов'язаний був провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включалися до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надавалися юридичними особами державному реєстратору (частина перша статті 17 Закону про реєстрацію).
ЄДР - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Крім того, відповідно до статті 11 Закону про реєстрацію, відомості, що містяться в ЄДР, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.
Так, відповідно до пояснень другого відповідача, про що не заперечував у судовому засіданні по суті представник позивача, відповідно до відомостей, що містить реєстраційна справа СВКП «ОЛІМП», гр. ОСОБА_1 було зазначено у реєстраційній картці про підтвердження відомостей про юридичну особу (форма № 6) від 07.09.2005, як керівника та як особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи. Реєстраційну картку було подано головним бухгалтером СВКП «ОЛІМП» Овчаренко А.М.
У позовній заяві зазначено, що відомості про керівника СВКП «ОЛІМП» внесено в ЄДР помилково, а 15.02.2006 Зборами ради Учасників вирішено внести зміни до відомостей про першого відповідача, що містяться у ЄДР, а саме: виключити відомості про гр. ОСОБА_1 , як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у т.ч. підписувати договори від імені першого відповідача.
Відповідно до п.п. 10, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до частин третьої, четвертої Закону про реєстрацію засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону про реєстрацію.
Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, а також у неподанні або несвоєчасному поданні державному реєстратору передбаченої цим Законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або його відсутність, несуть відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено, що станом на 07.11.2006 уповноваженою особою СВКП «ОЛІМП» було подано державному реєстратору реєстраційну картку форми 6 «Підтвердження відомостей про юридичну особу», тим самим підтверджено, що всі відомості зазначені в ЄДР залишаються незмінними.
Згодом, 15.11.2007 уповноваженою особою СВКП «ОЛІМП» подано державному реєстратору реєстраційну картку форми 4 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР» щодо зміни видів економічної діяльності.
Проте, зазначений позивачем протокол про зміну керівника під час вчинення вищезазначених дій щодо внесення змін про юридичну особу уповноваженими особами цієї особи не подавався. На відмову реєстратора у вчиненні відповідного запису позивач у позові не посилався й відповідних доказів суду не подавав, а тому у суду відсутні підстави вважати, що між позивачем та другим відповідачем існує господарський спір та недоведеним є порушення останнім будь-яких прав позивача, які суд повинен відновити, ухвалюючи рішення у даній справі.
Також судом встановлено й представником позивача не заперечено у судовому засіданні той факт, що 26.11.2008 та 26.11.2013 першим відповідачем знову було подано документи для проведення чергових реєстраційних дій, а саме: «підтвердження відомостей про юридичну особу».
ТОВ «БВК КОМПАНІЯ «ФЕДОРЧЕНКО» (стара назва ВКФ «Побутсервіс» ТОВ), кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_3 , є одним із засновників СВКП «ОЛІМП». ОСОБА_1 залишався керівником, засновником та підписантом ТОВ «БВК КОМПАНІЯ «ФЕДОРЧЕНКО» до 14.12.2020 і 15.12.2020 відповідно.
Отже, позивач та перший відповідач, знаючи про існування протоколу Зборів ради Учасників від 15.02.2006 щодо виключення відомостей про ОСОБА_1 , як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у т.ч. підписувати договори від імені першого відповідача, мали б вчинити дії, спрямовані на його реалізацію.
Позивач або ж ТОВ «БВК КОМПАНІЯ «ФЕДОРЧЕНКО» (стара назва ВКФ «Побутсервіс» ТОВ), кінцевим бенефіціарним власником якого є позивач - ОСОБА_3 , не були позбавлений права звернутися до суду для спонукання виконання СВКП «ОЛІМП» визначених таким рішенням його учасників обов'язків, що відповідало б поняттю ефективного судового захисту.
У той час, як вимога визнати позивача - ОСОБА_1 таким, що не є керівником та особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, фактично є вимогою про встановлення факту й не відповідає завданням господарського судочинства з вирішення спору про право.
Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49, ст. 682 із наступними змінами) у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю. Протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Державний реєстратор при проведенні реєстраційних дій керується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Вичерпний перелік документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, зокрема керівника, та вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації визначено статтями 15, 17 Закону про реєстрацію.
Частиною другою статті 25 Закону про реєстрацію передбачено порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, який включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 8) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 9) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).
Отже, для внесення змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, внесення змін до відомостей про керівника, позивачем та першим відповідачем не виконано встановлений алгоритм дій, передбачений чинним законодавством.
У розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГПК України спосіб захисту повинен бути обраним таким, що відповідатиме змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Отже позивач при зверненні до суду з позовом повинен сформулювати заявлені у вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захист, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав охоронюваних законом інтересів.
Обраний позивачем спосіб захисту є не ефективним, оскільки, вимога до першого відповідача є фактично вимогою про встановлення юридичного факту, а спір між позивачем та другім відповідачем з підстав, заявлених у даному позові, взагалі відсутній.
Суд, розглянувши подані учасниками справи пояснення та докази, дійшов висновку, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову позивачем не доведено порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені докази, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14 лютого 2022 року.
Суддя Ю.А. Джепа