03.02.2022м. СумиСправа № 920/1101/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Осокіної А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1101/21 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙК БУД» (вул. Лінійна, буд. 24, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 41751955),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільне монтажне будівництво» (вул. Харківська, буд. 58, корп. Г, кв. 5, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 43402113),
про стягнення 401 013,49 грн,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився.
06.10.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 401 013,49 грн за поставлений товар за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 28.07.2020 № 2807/20; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 6016,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору про постачання матеріалів будівельного призначення від 28.07.2020 № 2807/20 щодо оплати поставленого товару.
У позовній заяві позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи складається із судового збору в сумі 6 016,00 грн.
Разом із позовною заявою подано до суду про витребування доказів від 05.10.2021 б/н (вх. № 3654 від 06.10.2021), відповідно до якого представник позивача просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) інформацію чи включало Товариство з обмеженою відповідальністю «Профільне монтажне будівництво» (код ЄДРПОУ 43402113) в період з жовтня по грудень 2020 року до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість по наступних господарських операціях:
- видаткова накладна № 20749 від 15.10.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 46 189,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 7 698,17 грн;
- видаткова накладна № 22396 від 04.11.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 52 634,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 8772,33 грн;
- видаткова накладна № 22389 від 05.11.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 93 083,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 15513,88 грн;
- видаткова накладна № 24349 від 03.12.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 26 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 4 466,67 грн;
- видаткова накладна № 25182 від 17.12.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 101 040,84 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 16 840,14 грн;
- видаткова накладна № 25241 від 18.12.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 100 266,40 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 16 711,07 грн;
- витребувати у Головного управління ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) копії податкових декларацій, поданих ТОВ «Профільне монтажне будівництво», які відображають суми, поставлені у податковий кредит за вказаними господарськими операціями; витребувати у Головного управління ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) інформацію чи скориговувало ТОВ «Профільне монтажне будівництво» (код ЄДРПОУ 43402113) у передбачений законом спосіб податкову звітність таким чином, щоб виключити із податкового кредиту суми ПДВ по перелічених господарських операціях; якщо скориговувало, надати суду документи, які це підтверджують.
Ухвалою від 11.10.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1102/21; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙК БУД» (вул. Лінійна, буд. 24, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 41751955) про витребування доказів від 05.10.2021 б/н (вх. № 3654 від 06.10.2021) задовольнити; призначити підготовче засідання на 23.11.2021, 10:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзиви із урахуванням вимог статті 166 ГПК України - до 17.11.2021; витребувати у Головного управління ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) інформацію чи включало Товариство з обмеженою відповідальністю «Профільне монтажне будівництво» (код ЄДРПОУ 43402113) в період з жовтня по грудень 2020 року до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість по наступних господарських операціях:
- видаткова накладна № 20749 від 15.10.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 46 189,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 7 698,17 грн;
- видаткова накладна № 22396 від 04.11.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 52 634,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 8772,33 грн;
- видаткова накладна № 22389 від 05.11.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 93 083,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 15513,88 грн;
- видаткова накладна № 24349 від 03.12.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 26 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 4 466,67 грн;
- видаткова накладна № 25182 від 17.12.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 101 040,84 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 16 840,14 грн;
- видаткова накладна № 25241 від 18.12.2020 між ТОВ «ЛАЙК БУД» і ТОВ «Профільне монтажне будівництво» щодо товару на суму 100 266,40 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 16 711,07 грн; витребувати у Головного управління ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) копії податкових декларацій, поданих ТОВ «Профільне монтажне будівництво», які відображають суми, поставлені у податковий кредит за вказаними господарськими операціями; витребувати у Головного управління ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) інформацію чи скориговувало ТОВ «Профільне монтажне будівництво» (код ЄДРПОУ 43402113) у передбачений законом спосіб податкову звітність таким чином, щоб виключити із податкового кредиту суми ПДВ по перелічених господарських операціях; якщо скориговувало, надати суду документи, які це підтверджують; витребувані Господарським судом Сумської області письмові докази надати суду у строк до 17.11.2021.
На виконання вимог ухвали суду від 11.10.2021 у справі № 920/1101/21 Головним управлінням ДПС у Сумській області ДПС України (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) разом із супровідним листом від 22.11.2021 № 5/18-28-20-03-14 (вх. № 9648/21) надано суду копії податкових декларацій з ПДВ за жовтень - грудень 2020 року та копії додатків № 5 до податкових декларацій за жовтень - грудень 2020 року.
У підготовчому засіданні 23.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п'ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
У підготовчому засіданні 23.11.2021 судом оголошено перерву до 21.12.2021, 12:30.
Ухвалою від 29.11.2021 у справі № 920/1101/21 постановлено повідомити відповідача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 21.12.2021, 12:30.
06.12.2021 представником позивача подано до суду клопотання про долучення доказів від 03.12.2021 б/н (вх. № 9986/21 від 06.2.2021), де представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи копії податкових декларацій позивача за жовтень-грудень 2020 року, квитанції про їх реєстрацію у ГУ ДПС у Сумській області і додатки № 5 до кожної декларації.
У підготовчому засіданні 21.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п'ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено задовольнити клопотання представника позивача про долучення доказів від 03.12.2021 б/н (вх. № 9986/21) про долучення доказів та долучити до матеріалів цієї справи надані представником позивача письмові докази.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 21.12.2021 у справі № 920/1101/21 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1101/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 03.02.2022, 12:30.
Представник позивача у судове засідання по суті не з?явився.
03.02.2022 представником позивача подано до суду заяву від 03.02.2022 б/н (вх. № 870) про розгляд справи без його участі, де також представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання по суті не з'явився, відзиву на позов не подав.
Копії ухвал суду від 11.10.2021 про відкриття провадження у справі № 920/1101/21, від 29.11.2021 та від 21.12.2021, надіслано судом відповідачеві за повідомленою позивачем адресою, а саме: вул. Харківська, буд. 58, корп. Г, кв. 5, м. Суми, 40035, повернуто відділенням поштового зв'язку з відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 20.12.2021 за кодом 230089083939 станом на 20.12.2021 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профільне монтажне будівництво» (ідентифікаційний код 43402113), зареєстровано за адресою: вул. Харківська, буд. 58, корп. Г, кв. 5, м. Суми, 40035.
Таким чином, відповідач вважається таким, що не належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
28.07.2020 між сторонами укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 28.07.2020 № 2807/20 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 позивач на підставі замовлення відповідач зобов'язується передати у власність відповідача матеріали будівельного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Назва, асортимент, кількість та ціна товару визначається в рахунках-фактурах, що надані позивачем. Сторони визначають, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.
Пунктом 2.4 договору визначено, що у випадку погодження відповідача з цінами, кількістю, асортиментом, зазначеними у рахунку-фактурі, відповідач зобов?язаний протягом трьох банківських днів від дати виписки рахунку-фактури провести оплату в розмірі та на умовах, зазначених у пункті 3.4 договору.
За змістом пункту 3.3 договору відповідач на умовах виставленого позивачем рахунку здійснює оплату за товар шляхом безготівкового переказу у спосіб, передбачений в рахунку: 3.3.1 100 % попередню оплату товару протягом одного банківського дня з моменту вставлення рахунку-фактури. 3.3.2 на умовах відстрочки платежу. Відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару не пізніше чотирнадцяти календарних днів з дати поставки товару, вказаної у видатковій накладній. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості поставленої партії.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку, якщо в рахунку не заначений спосіб відповідно до пункту 3.3 договору, відповідач здійснює оплату на умовах 100 % передоплати.
Відповідно до пункту 8.15 договору сторони погодили, що договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.2.2021.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 420 013,49 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 15.10.2020 № 20749, від 04.11.2020 № 22396, від 05.11.2020 № 22389, від 03.12.2020 № 24349, від 17.12.2021 № 25182, від 18.12.2020 № 25241 та рахунками на оплату: від 15.10.2020 № 18815, від 02.11.2020 № 20450, від 05.11.2020 № 20431, від 05.11.2020 № 20388, від 17.12.2021 № 23075, від 18.12.2020 № 23134.
05.11.2020 відповідачем частково здійснено оплату за товар в сумі 19 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою банку від 05.11.2020.
Стоном на 28.05.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 401 013,49 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 01.01.2021.
28.05.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу, проте відповідач заборгованість за поставлений товар не сплатив.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар (надані послуги) без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 401 013,49 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями видаткових накладних: від 15.10.2020 № 20749, від 04.11.2020 № 22396, від 05.11.2020 № 22389, від 03.12.2020 № 24349, від 17.12.2021 № 25182, від 18.12.2020 № 25241; копіями рахунків на оплату: від 15.10.2020 № 18815, від 02.11.2020 № 20450, від 05.11.2020 № 20431, від 05.11.2020 № 20388, від 17.12.2021 № 23075, від 18.12.2020 № 23134; підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2020 по 01.01.2021 та не спростовується відповідачем.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 401 013,49 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 401 013,49 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК Українм, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 6 015,20 грн покладається на відповідача пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профільне монтажне будівництво» (вул. Харківська, буд. 58, корп. Г, кв. 5, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 43402113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙК БУД» (вул. Лінійна, буд. 24, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 41751955) заборгованість за поставлений товар за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 28.07.2020 № 2807/20 в сумі 401 013,49 грн (чотириста одна тисяча тринадцять гривень 49 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 6 015,20 грн (шість тисяч п'ятнадцять гривень 20 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14 лютого 2022 року.
Суддя Ю.А. Джепа