вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2022 р. м. Рівне Cправа № 918/1098/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши матеріали справи за позовом за позовом Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" (33009, Рівненська обл., місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 6А, код ЄДРПОУ 34112560)
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Тараканів, вул. Колгоспна , будинок 42, код ЄДРПОУ 40002972)
про стягнення 16 307,00 грн
за участі представника позивача Салямон Л.В.
У грудні 2021 року Приватне підприємство "Фірма "Агро-Центр" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про стягнення 16 307,00 грн заборгованості за договором поставки укладеним в спрощений спосіб.
Ухвалою від 07.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою від 13.01.2022, зокрема, вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.01.2022.
25 січня 2022 на адресу суду від Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" надійшла заява №14 від 21.01.2022 про поновлення строку для подання доказів, які додані до заяви.
27 січня 2022 року через систему "Електронний суд" від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" адвоката Гладюк Т.В. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких остання просить застосувати строк позовної давності до вимог які згідно акту звірки взаєморозрахунків виникли до 01.01.2019 (початкове сальдо згідно акту 10 397,00 грн) згідно видаткових накладних від 28.11.2018, акту здачі-приймання робіт від 28.11.2018 та згідно видаткової накладної від 04.12.2018. Відповідач зазначив, що вимог чи претензій з метою досудового врегулювання спору від позивача не отримував. Вказує також, що товар поставлений по видатковій накладній № НБ-00000458 від 10.06.2019 оплачений відповідачем в той же день згідно платіжного доручення №92, а товар поставлений по видатковій накладній № НБ-00000459 від 10.06.2019 оплачений відповідачем згідно платіжних доручень №7147 від 10.06.2019 на суму 2 400,00 грн та №126 від 11.06.2019 на суму 1 475,00 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 27.01.2022 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву до 10.02.2022.
Ухвалою суду від 27.01.2022 заяву Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" №14 від 21.01.2022 про поновлення строку для подання доказів задоволено, поновлено строк для подачі доказів та долучено заяву Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" №14 з доданими документами до матеріалів справи. Повідомлено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія", що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 10.02.2022.
10 лютого 2022 року через систему "Електронний суд" від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" адвоката Гладюк Т.В. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких остання, крім зазначеного раніше, підтвердила, що 04.11.2019 між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на період 01.01.2019-04.11.2019, який доданий позивачем до позовної заяви.
Частинами 1-4 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Приписами ст. 165 ГПК України унормовано, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем у 2018-2019 роках тривали господарські правовідносини.
Так, у вказаний період Приватне підприємство "Фірма "Агро-Центр" поставило, а Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" прийняло товар на загальну суму 19 535,00, про що свідчать наступні видаткові накладні:
- № НБ-00001001 від 28.11.2018 на суму 500,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00001002 від 28.11.2018 на суму 540,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00001003 від 28.11.2018 на суму 1 940,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00001004 від 28.11.2018 на суму 2 160,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00001005 від 28.11.2018 на суму 435,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00001022 від 04.12.2018 на суму 1 435,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00000458 від 10.06.2019 на суму 270,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00000459 від 10.06.2019 на суму 3 875,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00000568 від 15.07.2019 на суму 5 910,00 грн з ПДВ;
- № НБ-00000943 від 04.11.2019 на суму 2 470,00 грн з ПДВ.
Крім того, 28.11.2018 між Приватним підприємством "Фірма "Агро-Центр" (Виконавець), та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (Замовник) було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно до якого виконавцем були виконані послуги з ремонту вартістю 4 764,00 грн.
Вказані вище первинні документи містять підписи уповноважених представників позивача та відповідача та відтиски печаток даних юридичних осіб.
Позивачем до матеріалів справи надано засвідчену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, за період з 01.01.2019 по 04.11.2019, у якому відображено початкове сальдо в розмірі 10 397,00 грн, реалізація товарів та послуг на загальну суму 12 525,00 грн та проведені відповідачем оплати в розмірі 4 145,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.11.2019 складала 18 777,00 грн.
Відповідач визнав наявну заборгованість станом на 04.11.2019 в сумі 18 777,00 грн підписавши акт звірки взаєморозрахунків за вказаний вище період.
Згідно позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем Товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.
27 листопада 2019 року відповідачем проведено оплату за поставлений товар згідно видаткової накладної № НБ-00000943 від 04.11.2019 на суму 2 470,00 грн, в розмірі 2 470,00 грн згідно платіжного доручення №786 (призначення платежу - оплата за товар згідно рахунку №НВ-00001051-Р07 від 09.10.2019, такий же номер рахунку вказаний і у видатковій накладній № НБ-00000943 від 04.11.2019).
Відповідач у письмових поясненнях зазначив, що товар поставлений згідно видаткових накладних № НБ-00000458 від 10.06.2019 на суму 270,00 грн з ПДВ та № НБ-00000459 від 10.06.2019 на суму 3 875,00 грн з ПДВ ним оплачено згідно платіжних доручень №92 від 10.06.2019, №7147 від 10.06.2019 та №126 від 11.06.2019.
Однак, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 04.11.2019 вказані платіжні доручення зараховані позивачем як оплата заборгованості за попередні періоди. Відповідач підписанням акту звірки взаєморозрахунків з вищевказаним погодився, а платіжних доручень №92 від 10.06.2019, №7147 від 10.06.2019 та №126 від 11.06.2019 для підтвердження своєї позиції наведеної у письмових поясненнях, з яких можливо було б встановити призначення платежу, відповідач до матеріалів справи не надав.
Отже, твердження відповідача про те, що товар отриманий за видатковими накладними № НБ-00000458 від 10.06.2019 на суму 270,00 грн з ПДВ та № НБ-00000459 від 10.06.2019 на суму 3 875,00 грн з ПДВ ним оплачений не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Відтак, як встановлено судом відповідач заборгував позивачу 16 307,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № НБ-00001001 від 28.11.2018 на суму 500,00 грн з ПДВ; № НБ-00001002 від 28.11.2018 на суму 540,00 грн з ПДВ; № НБ-00001003 від 28.11.2018 на суму 1 940,00 грн з ПДВ; № НБ-00001004 від 28.11.2018 на суму 2 160,00 грн з ПДВ; № НБ-00001005 від 28.11.2018 на суму 435,00 грн з ПДВ; № НБ-00001022 від 04.12.2018 на суму 1 435,00 грн з ПДВ; № НБ-00000458 від 10.06.2019 на суму 270,00 грн з ПДВ; № НБ-00000459 від 10.06.2019 на суму 3 875,00 грн з ПДВ; № НБ-00000568 від 15.07.2019 на суму 5 910,00 грн з ПДВ; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) з ремонту вартістю 4 764,00 грн; актом звірки взаєморозрахунків (10 397,00+12 525,00-4 145,00-2470,00).
Докази протилежного до матеріалів справи не надані.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт отримання товару від продавця до покупця повинен підтверджуватися первинним документом. Це може бути специфікація, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.
Як вбачається з поданих позивачем доказів, заборгованість в сумі 16 307,00 грн, що є предметом даного спору виникла: у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений товар в сумі 11 543,00 грн, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) з ремонту вартістю 4 764,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 11 543,00 грн з оплати за поставлений товар, відповідачем вимоги позивача не спростовані, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача вартості послуг з ремонту наданих позивачем згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) вартістю 4 764,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) вартістю 4 764,00 грн не містить строку розрахунку. Поряд з цим, як стверджує відповідач та вбачається з матеріалів справи позивач вимогу про виконання зобов'язання в розмірі 4 764,00 грн не направляв.
Зазначене свідчить про те, що строк виконання грошового зобов'язання в розмірі 4 764,00 грн за надані послуги по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №635 від 28.11.2018 на день подання даного позову не настав. Відтак, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
При цьому згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій; листування сторін тощо.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог які згідно акту звірки взаєморозрахунків виникли до 01.01.2019 (початкове сальдо згідно акту 10 397,00 грн) згідно видаткових накладних від 28.11.2018, акту здачі-приймання робіт від 28.11.2018 року та згідно видаткової накладної від 04.12.2018.
Оскільки строк оплати заборгованості згідно акту здачі-приймання робіт від 28.11.2018, як встановлено судом вище, на день подання даного позову не настав, отже у суду відсутні правові підстави як для задоволення позову в цій частині, так і для застосування до цих правовідносин позовної давності.
Стосовно заборгованості за видатковими накладними від 28.11.2018 та видатковою накладною від 04.12.2018, як встановлено судом, строк виконання зобов'язань за вказаними первинними документами, на підставі статті 692 ЦК України настав 28.11.2018 та 04.12.2018 відповідно. Відтак, перебіг строку позовної давності за вказаними зобов'язаннями розпочався з 29.11.2018 та 05.12.2018 відповідно.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.11.2019, згідно з яким відповідачем визнано наявність спірної заборгованості перед позивачем.
Підписання в межах строків позовної давності боржником і кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дії, яка свідчить про визнання особою свого боргу, і як наслідок про переривання строку позовної давності.
Таким чином, оскільки акт звірки взаємних розрахунків підписаний станом на 04.11.2019, суд дійшов висновку, що строк позовної давності перервався, відтак, заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає до задоволення.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про стягнення 16 307,00 грн заборгованості, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 11 543,00 грн основного боргу. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4 764,00 грн, суд відмовляє.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про стягнення 16 307,00 грн задоволити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Тараканів, вул. Колгоспна , будинок 42, код ЄДРПОУ 40002972) на користь Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" (33009, Рівненська обл., місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 6А, код ЄДРПОУ 34112560) 11 543 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн 00 коп. основної заборгованості та 1 606 (одну тисячу шістсот шість) грн 83 коп судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 4 764,00 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2022.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич