вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1085/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідек-2006" (35825, Рівненська обл., Острозький район, с. Верхів, вул. Центральна, буд.22, код ЄДРПОУ 33840626)
про стягнення в сумі 494 096,31 грн..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Колісник Б.О.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі по тексту Позивач, ТОВ "Агрозахист Донбас") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідек-2006" (далі по тексту Відповідач, ТОВ "Ідек-2006") в якому просить стягнути з останнього 494 096 грн. 31 коп..
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі Договору поставки № КС 47/19 від 07.02.2019 року ТОВ "Агрозахист Донбас" в період з 01.08.2019 по 01.11.2019 року здійснило поставку товару ТОВ "Ідек-2006" на суму 1 357 230, 80 грн.. Однак всупереч умовам Договору ТОВ "Ідек-2006" здійснювало оплату вартості поставленого товару з порушенням строків оплати. Позивач зазначає, що статтею 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов'язань встановлено, що Покупець:
- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору);
- у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору);
- у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 Договору),
що пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3-х років.
У зв'язку із порушенням ТОВ "Ідек-2006" строків оплати за поставлений товар, ТОВ "Агрозахист Донбас" нараховано інфляційні втрати у сумі 1 081,09 грн., 48% річних у сумі 89 213,03 грн., пеню у сумі 54 934,03грн., штраф у сумі 348 868,16 грн..
Ухвалою суду від 30.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
17.12.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що визнає той факт, що 07.02.2019 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №КС 47/19 предметом якого було постачання продукції виробничо-технічного призначення (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння тощо).
Відповідач визнає, оплата по Договору відповідачем була здійснена несвоєчасно, а саме: 08.08.2019 на суму 173 897,40 грн.; 30.09.2019 на суму 21 524,40 грн.; 11.09.2019 на суму 1084,96 грн.; 25.11.2019 на суму 200 000 грн.; 28.11.2019 на суму 100 000 грн.; 06.12.2019 на суму 74 626,44 грн.; 17.01.2020 на суму 300 000 грн.; 20.01.2020 на суму 4339,82 грн.; 20.01.2020 на суму 74 593,28 грн.; 20.01.2020 на суму 320 963,10 грн.; 03.06.2020 на суму 103,80 грн.. Зазначає, що фактично Відповідачем було здійснено оплату по договору 20.01.2020 року, 03.06.2020 Відповідачем було сплачено 103,80 грн. боргу, який не є значним та помилково не був сплачений відповідачем 20.01.2020.
Проте, відповідач звертає увагу суду, що вказана несвоєчасна оплата зі сторони відповідача була здійснена не умисно та не з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань, а у зв'язку із об'єктивними обставинами та скрутним фінансовим становище в якому опинився на той час відповідач. При цьому зазначає, що відповідач неодноразово озвучував позивачу ситуацію в якій опинилось підприємство станом на той час і у вказаний період позивач не застосовував жодних штрафних санкцій відносно відповідача і з розумінням поставився до ситуації в якій опинився відповідач.
Таким чином відповідач вважає, що наведені ним у відзиві обставини свідчать про те, що ТОВ «Ідек-2006» не умисно несвоєчасно виконало свої зобов'язання по оплаті придбаного товару перед ТОВ «Агрозахист Донбас», а саме у зв'язку із скрутною фінансовою ситуацією в якій опинилося Товариство саме у період з серпня по грудень 2019 р., пов'язаної із складними погодними умовами, які призвели до пошкодження посівів урожаю озимої пшениці та відповідно отримання доходу, що прострочення зі сторони ТОВ «Ідек-2006» виконання зобов'язань було незначним, всього 4 місяців, відповідач по мірі можливості частинами сплачував наявну заборгованість. Тобто, на думку відповідача в даному випадку відсутня вина відповідача саме у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем.
При цьому, на думку відповідача, позивач на разі вчиняє недобросовісно відносно відповідача стягуючи з нього відсотки та штрафні санкції через 2 роки після допущення прострочення, після припинення будь-яких господарських взаємовідносин, а також стягуючи суму в розмірі 494 096,31, що становить майже 50 % від суми всього договору.
Також відповідач вказує, що згідно положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Вважає, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 у справі 6-36736/10).
Відтак, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду відповідач вважає, що інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають (вказує, що зазначена позиція підтримана іншими судами у справах № 902/320/21, № 902/651/21, № 902/329/21, № 902/406/21 та інших).
З огляду на наведені у відзиві та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій обставини, представник відповідача просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій та процентів річних на 90%; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх необгрунтованістю; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
Представник Позивача надав суду відповідь на відзив відповідача у якій заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій та процентів річних посилаючись на те, що обставини наведені відповідачем у відзиві не можуть бути підставою для такого зменшення. Зазначає, що при укладенні договору відповідачем самостійно погоджено строки оплати, і визначаючи вказані терміни відповідач усвідомлював про необхідність оплати саме у вказаний час. Вважає, що вищевказане підтверджує суттєве порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору поставки та його грубе порушення умов договору щодо своєчасної оплати отриманих товарів.
Крім того позивач зазначає, що поставлені позивачу засоби захисту рослин були придбані останнім у виробників та їх офіційних дистриб'юторів з покладенням на ТОВ «Агрозахист Донбас» відповідних договірних зобов'язань щодо строків оплати, прив'язки до валютного курсу гривня-долар США/Євро та фіксування відповідних штрафних санкцій за прострочення їх виконання, що за результатами 2020 року діяльність позивача є збитковою, розмір збитків становить 103 391 грн., що підтверджується відповідним звітом про фінансові результати.
Щодо стягнення інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості відповідачем позивач зазначає наступне.
Валюта зобов'язань за укладеним сторонами Договором поставки визначена у гривнях, на момент проведення відповідачем оплати, сума до сплати у гривнях не змінювалась від тієї, що зазначалась на момент укладення в Додатках №1-6 та яка була зазначена у видаткових накладних, що підтверджено наявною в матеріалах справи банківською випискою, що надає право позивачу на застосування до відповідача відповідальності на підставі ст,625 ЦК України у вигляді стягнення інфляційних втрат у зв'язку з порушенням останнім грошового зобов'язання за договором. В постановах Верховного Суду №910/15951/18 від 11.11.19, №910/15714/18 від 04.12.19, зроблено висновок про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції. В обґрунтування такої позиції зазначається, що з дати коли позивач, скориставшись своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання, пред'явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, валютою заборгованості стала - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
Тобто якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов 'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов'язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору), оскільки у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), іцо визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці.
Таким чином вважає, що нарахування інфляційних втрат на суму курсової різниці вартості товару є правомірним.
Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив у яких посилається на ті ж обставини, які вказані у відзиві на позов та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій та процентів річних.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився натомість подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовні заяві, проти доводів відповідача заперечив.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
07.02.19р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДЕК-2006», як Покупцем було укладено Договір поставки №КС 47/19 (далі по тексту Договір), за умовами п.1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).
За змістом п.2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 Договору).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 Договору).
На виконання умов Договору:
1. 01.08.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 789 678,72 грн., в т.ч. ПДВ.
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату в наступному порядку:
- 20% вартості Товару в сумі 157 935,74 грн. до 08.08.2019р.;
- 80% вартості Товару в сумі 631 742,98 грн. до 01.11.2019р.
На виконання Додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 789 678,72 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6386 від 05.08.19р.
2. 01.08.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1-1 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 79 808,22грн., в т.ч. ПДВ.
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату в наступному порядку:
- 20% вартості Товару в сумі 15 961,64 грн. до 08.08.2019р.;
- 80% вартості Товару в сумі 63 846,58 грн. до 01.11.2019р.
На виконання Додатку №1-1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 79 808,22 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6748 від 14.08.19р.
3. 07.08.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №2 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 5 424,78 грн., в т.ч. ПДВ..
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату в наступному порядку:
- 20% вартості Товару в сумі 1 084,96 грн. до 08.08.2019р.;
- 80% вартості Товару в сумі 4 339,82 грн. до 01.11.2019р.
На виконання Додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 5 424,78 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6585 від 09.08.19р.
4. 16.08.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №3 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 107 593,28 грн., в т.ч. ПДВ.
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 30.10.2019р.
На виконання Додатку №3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 107 593,28 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6804 від 16.08.19р.
5. 27.08.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №4 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 132 048,60 грн., в т.ч. ПДВ.
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату 100% вартості Товару до 15.10.2019р.
На виконання Додатку №4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 132 048,60 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7060 від 28.08.19р.
6. 28.08.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №5 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 107 622,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату в розмірі 100% вартості Товару в строк до 30.08.2019р.
На виконання Додатку №5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 107 622,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7531 від 16.09.19р.
7. 02.09.19р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №6 до Договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 135 055,20 грн., в т.ч. ПДВ.
Водночас, відповідач зобов'язався здійснити оплату в розмірі 100% вартості Товару в строк до 30.10.2019р.
На виконання Додатку №5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 135 055,20 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7173 від 02.09.19р.
Всього на виконання умов Договору, Додатків №1-6 та №1-1 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 1 357 230,80 грн., в т.ч. ПДВ.
Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 1 357 230,80 гри., в т.ч. ПДВ, в наступні терміни:
№ п/п№ Додатку до Договору за яким здійснювалась поставкаСума поставки згідно додатку (грн зПДВ)Строк оплати по Додатку
1Додатки №1 - 20%, №1-1 -20%, №2-20%174 982,3408.08.2019р.
2Додаток №5107 622,0030.08.2019р.
3Додаток №4132 048,6015.10.2019р.
4Додатки №3, №6242 648,4830.10.2019р.
5Додатки №1 - 80%, №1-1 - 80%, №2 - 80%699 929,3801.11.2019р.
Оплата по Договору відповідачем була здійснена несвоєчасно, а саме: 08.08.2019 на суму 173 897,40 грн.; 30.09.2019 на суму 21 524,40 грн.; 11.09.2019 на суму 1084,96 грн.; 25.11.2019 на суму 200 000 грн.; 28.11.2019 на суму 100 000 грн.; 06.12.2019 на суму 74 626,44 грн.; 17.01.2020 на суму 300 000 грн.; 20.01.2020 на суму 4339,82 грн.; 20.01.2020 на суму 74 593,28 грн.; 20.01.2020 на суму 320 963,10 грн.; 03.06.2020 на суму 103,80 грн..
Відтак всупереч умовам Договору відповідачем здійснено оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених Договором.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
За приписамист.611 ЦК України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216,217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінніст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч.іст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2ст.551 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Крім того, статтею 625 ПК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов'язань встановлено, що Покупець:
-за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1. Договору);
-у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору);
-у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 Договору).
Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3-х років.
У зв'язку з цим, у відповідності до статті 7 Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу:
-пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення ;
-штрафи (п.7.8 Договору) ;
-48% річних від простроченої суми (п.7.7 Договору);
-суму інфляційних втрат (інфляційної складової) (ч.2 ст.625 ЦК України).
В той же час суд зазначає наступне.
Згідно ч.І статті 216 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів", відсутність у боржника необхідних коштів.
У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За результатами розгляду справи суд констатує, що несвоєчасна оплата зі сторони відповідача була здійснена не умисно та не з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань, а у зв'язку із наступними об'єктивними обставинами та скрутним фінансовим становище в якому опинився на той час відповідач.
ТОВ «ІДЕК-2006» є сільськогосподарським підприємством, зареєстрованим у відповідності до законодавства України, яке з 2006 року займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур у Рівненській області (код за КВЕД-2010- 01.11 - основний вид економічної діяльності); вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код за КВЕД-2010-01.13); оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код за КВЕД-2010-46.21), та ін.
Як відомо, сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризикованість аграрного бізнесу визначають такі основні чинники: сезонний характер виробництва, високий ступінь залежності від кліматичних умов.
Таким чином, ТОВ «Ідек-2006» відноситься до тих підприємств, господарська діяльність якого має сезонний характер, зокрема у квітні-травні Товариство змушене нести додаткові витрати пов'язані із закупівлею посівного зерна, обробленням полів, посіву тощо. У літній період підприємство несе витрати, пов'язані із внесення агро-та мінеральних добрив, обробленням полів від шкідників тощо. Саме з початком збору урожаїв зернових культур кінець липня-серпень та подальшою реалізацією вказаного зерна Товариство отримує певні доходи які потім спрямовує на погашення своїх поточних зобов'язань. Тому, Товариство отримує прибуток виключно у період серпня-грудня, саме після збору урожаїв пшениці, ячменю (серпень-вересень), соняшника, сої (вересень-жовтень), кукурудзи (жовтень-листопад).
Зокрема, підприємство має укладені договори купівлі-продажу майбутнього врожаю, які забезпечені аграрними розписками за умовами яких саме після збору урожаїв (пшениці, соняшника, кукурудзи) товариство здійснює продаж такої продукції та відповідно отримує певний дохід від такого продажу.
Зі свого боку ТОВ «Ідек-2006», як виробник та постачальник товару, відповідально виконував взяті на себе обов'язки, передбачені договорами: дотримувався технологій вирощування зерна, усіма її елементами (підбір стійкого сорту, підготовка насіннєвого матеріалу, сівозміна, живлення рослин, оптимально допустимі строки проведення операцій за доглядом і збиранням врожаю) та вживав усіх необхідних агрономічних заходів для вирощування урожаю пшениці належної якості.
Але за результатами господарської діяльності 2019 року ТОВ «ІДЕК-2006» змушено було констатувати факт несприятливих погодних умов, які суттєво вплинули на якість озимої пшениці.
Перша декада червня відзначилася високим температурним режимом та значними опадами. Середня декадна температура повітря виявилася на 4,5 °С вищою за норму і становила +20,4 °С. Середні добові температури повітря коливалися в межах +18,2-23,0 °С. Максимальна температура повітря за декаду становила +29,0 °С, мінімальна - +10-11 °С. Середня декадна відносна вологість повітря була близькою до середніх багаторічних значень і склала 73-75%. Упродовж 3-5 днів відмічалися дощі зливового характеру. За даними метеостанції Рівне кількість опадів за декаду склала 25,8 мм (96% декадної норми), 5 червня відмічалася злива (18,6 мм або 69% декадної норми) з градом та посиленням вітру до 19 м/с. За даними метеостанції Дубно декадна кількість опадів становила 35 мм (130 % декадної норми).
Упродовж другої декади червня на території вищевказаних районів переважала жарка суха погода. Середня декадна температура повітря виявилася на 8 °С вищою за норму і становила плюс 24,0 °С. Середньодобові температури повітря коливалися в межах +21,1-26,7°С, із їх зниженням у кінці декади. Максимальна температура повітря за декаду становила +33 °С, мінімальна - +15-16 °С. Середня декадна відносна вологість повітря склала 66-67%, що значно нижче середніх багаторічних показників. Кількість опадів за декаду за даними метеостанції Дубно склала 13 мм (45% норми). За даними метеостанції Рівне опадів не було зовсім. Максимальна швидкість вітру становила 10-12 м/с.
Третя декада червня характеризувалась високим температурним режимом та відсутністю опадів у більшості днів. Середня декадна температура повітря виявилася на 3,2°С вищою за норму і становила плюс 20,8 °С. Максимальна температура повітря за декаду становила + 31 °С, мінімальна - +8-11 °С. Середня декадна відносна вологість повітря була нижчою середніх багаторічних значень і склала 69-72%. За даними метеостанції Рівне декадна кількість опадів склала 20 мм, що становить 79 % декадної норми. 23 червня за добу випало 19,7 мм, або 76% декадної норми. За даними метеостанції Дубно кількість опадів за декаду становила 35 мм, або 152% декадної норми. 21.06 відмічався град. 22 червня відмічалася злива (21,9 мм або 95% декадної норми). Максимальна швидкість вітру становила 15-16 м/с.
Перша декада липня відзначилась різким похолоданням та дощами різної інтенсивності. Середня декадна температура повітря становила плюс 17,9-18,5°С, що близько або на 1 °С вище норми. Максимальна температура повітря на початку декади становила +33-34 °С, мінімальна - +7°С. Середня декадна відносна вологість повітря склала 63-64%>. Впродовж 3 днів відмічалися опади різної інтенсивності. Загальна кількість їх становила 5-8 мм (19-27% норми). Максимальна швидкість вітру становила 16-18 м/с.
У другій декаді липня зберігалася прохолодна погода. Середня декадна температура повітря становила плюс 16-16,5°С, що на 2 °С нижче норми. Максимальна температура повітря у кінці декади становила +26-27°С , мінімальна - +7-В°С. Середня декадна відносна вологість повітря склала 72-74%. Впродовж 3-4 днів відмічалися опади різної інтенсивності. Загальна кількість їх за даними метеостанції Рівне становила 19 мм (61% норми). 17 липня за добу випало 14 мм опадів (45% декадної норми) та відмічався град. За даними метеостанції Дубно декадна кількість опадів склала 33 мм або 122% норми. ІЗ липня за добу випало 24 мм або 89% декадної норми. Максимальна швидкість вітру становила 16-19 м/с.
Третя декада липня відзначилася контрастним температурним режимом - похолодання змінювалося різким потеплінням, та зливовими дощами в окремі дні декади. Середня за декаду температура повітря становила +21,1-21,7°С, що на 3-3,7°С вище норми. Максимальна температура повітря у другій половині декади становила +33 °С , мінімальна - +11 °С. Середня декадна відносна вологість повітря склала 69- 71%. За даними метеостанції Рівне впродовж 3 днів відмічалися опади різної інтенсивності. Загальна кількість їх становила 55 мм (229% норми). ЗО липня за добу випало 34,5 мм опадів (145% норми). За даними метеостанції Дубно декадна кількість опадів не перевищувала 8 мм (24% норми).
Максимальна швидкість вітру становила 16-20 м/с.
Впродовж першої декади серпня зберігався нестійкий характер погоди. Середня за декаду температура повітря становила +18,3-18,8°С, що близько до норми. Максимальна температура повітря у другій половині декади становила +30 °С, мінімальна - +9-10 °С. Середня декадна відносна вологість повітря склала 71- 72%. Кількість опадів за декаду становила 27-30 мм (150-159% норми). За даними метеостанції Рівне 7 серпня за добу випало 14,6 мм , 8 серпня - 10,6 мм, при нормі за декаду 17 мм. За даними метеостанції Дубно за добу 7 серпня випало 14,8 мм, 8 серпня - 12,4 мм, при нормі за декаду 20 мм. Максимальна швидкість вітру становила 15-18 м/с.
У другій декаді серпня переважала тепла, в окремі дні жарка погода. Середня декадна температура повітря була на 2,5-2,6 °С вищою за норму і становила + 19,9 °С. Максимальна температура повітря у кінці декади становила +32 °С, мінімальна - +8 °С. Середня декадна відносна вологість повітря склала 74%. Кількість опадів за декаду становила 44-45 мм (152-173% норми відповідно). 14 серпня на метеостанції Рівне за добу випало 27 мм опадів, або 104% декадної норми, на метеостанції Дубно - 28 мм, або 97% декадної норми. Максимальна швидкість вітру становила 13-16 м/с.
Погодні умови упродовж червня-серпня відзначалися надзвичайною мінливістю. Високі температури повітря у період наливу зерна (середина червня) були несприятливими для формування урожаю озимої пшениці, що згодом підтвердилося відсотком щуплих зерен (19-20 % за даними визначення структури урожаю метеостанцією Рівне).
Через часті надмірні дощі, високу відносну вологість повітря, шквали, град, переважно похмуру погоду упродовж липня на території Острозького та Рівненського районів Рівненської області створювалися умови для розвитку та розповсюдження грибкових захворювань на посівах озимої пшениці, зокрема сажки та фузаріозу.
ТОВ «ІДЕК-2006» неодноразово проводило обстеження власних посівів озимої пшениці та відмічало, що внаслідок сильних злив озима пшениця зазнала пошкоджень фузаріозом, а згодом і сажкою.
Результати аналізів, проведених випробувальною лабораторією Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» показали високий рівень пошкодження зерна пшениці фузаріозом та сажкою, що підтверджується Протоколами випробувань: 2624, 2625, 2626 від 04.09.2019 року, актами відбору проб зерна №1, №2 та №3 від 22.08.2019 року, копією листа Українського гідрометеорологічного центру №01-20/1009 від 23.08.2019 року.
В довідці Українського гідрометереологічного центру (УкрГМЦ) №01-20/1009 від 23.08.2019 зазначено, що, за даними спостережень метеостанції в період червня-серпня місяців 2019р., на території Рівненської області відбулися суттєві підвищення температурних режимів, часті інтенсивні дощі та висока відносна вологість (які призвели до перезволоження вехнього шару ґрунту), що у комплексі стримували темпи висихання зерна та заважали збиранню озимої пшениці. В умовах жаркої надзвичайно вологої погоди створились сприятливі умови для розвитку та розповсюдження грибкових захворювань на посівах озимої пшениці, зокрема сажки.
Окрім того, факт наявності несприятливих погодних умов, які призвели до невиконання ТОВ «Ідек-2006» своїх зобов'язань по поставці продукції (зібраного урожаю пшениці) для Публічного акціонерного товариства «Державна Продовольчо-зернова корпорація України» підтверджується також сертифікатом Торгово-промислової палати №3100-19-0304 про форс-мажорні обставини від 18.09.2019р..
Загальна площа посівів озимої пшениці, яка була пошкоджена становить 1106,26 га.
Загальний обсяг заподіяного збитку ТОВ «ІДЕК-2006» у зв'язку із пошкодженням посівів озимої пшениці у вересні 2019 року становить 20 477 95,20 грн., (довідка про розрахунок збитків, яка надавалась Торгово-промисловій палаті Україні для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини додається).
Таким чином, розмір збитків, які були заподіяні ТОВ «ІДЕК-2006» у серпні-жовтні 2019 роді у зв'язку зі складними погодними умовами, які призвели до пошкодження посівів озимої пшениці на площі 1106,26 га становить 20 477 951,20 грн..
Саме на вказаний період і припали терміни внесення оплати по додатках №1-6 по договору №КС 47/19. У зв'язку з чим підприємство не мало можливості вчасно виконати свої зобов'язання по оплаті перед позивачем.
При цьому, відповідач неодноразово озвучував позивачу ситуацію в якій опинилось підприємство станом на той час і у вказаний період позивач не застосовував жодних штрафних санкцій відносно відповідача і з розумінням поставився до ситуації в якій опинився відповідач.
Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що ТОВ «Ідек-2006» не умисно несвоєчасно виконало свої зобов'язання по оплаті придбаного товару перед ТОВ «Агрозахист Донбас», а саме у зв'язку із скрутною фінансовою ситуацією в якій опинилося Товариство саме у період з серпня по грудень 2019 р., пов'язаної із складними погодними умовами, які призвели до пошкодження посівів урожаю озимої пшениці та відповідно отримання доходу.
Крім того суд зазначає, що прострочення зі сторони ТОВ «Ідек- 2006» виконання зобов'язань перед позивачем було незначним, всього 4 місяці, відповідач по мірі можливості частинами сплачував наявну заборгованість, а саме: 25.11.2019 на суму 200 000 грн., 28.11.2019 на суму 100 000 грн., 06.12.2019 на суму 74 626,44 грн., 17.01.2020 на суму 300 000 грн., 20.01.2020 на суму 4339,82 грн., 20.01.2020 на суму 74 593,28 грн., 20.01.2020 на суму 320 963,10 грн., 03.06.2020 на суму 103,80 грн..
Тобто, з огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутня вина відповідача саме у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем.
При цьому слід зазначити, що позивач на разі вчиняє недобросовісно відносно відповідача стягуючи з нього відсотки та штрафні санкції через 2 роки після допущення прострочення та після припинення будь-яких господарських взаємовідносин між сторонами, а також стягуючи суму в розмірі 494 096,31, що становить майже 50 % від суми всього договору.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Згідно статей 627, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з тим, як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Цій меті слугують положення статті 233 Господарського кодексу України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Право суду на свій розсуд з врахуванням обставин справи зменшувати розмір неустойки неодноразово підтверджено у висновках Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18 тощо.
Відтак, з огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що визначений договором та належний до сплати розмір штрафу та пені є надто великим порівняно із сумою заборгованості та збитками кредитора (позивача).
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пункту 7.7 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц., від 18 березня 2020 у справі №902/417/18.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також суд враховує, що відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, сплатив вартість отриманого товару, про що свідчать матеріали справи. Штраф, пеня та проценти річних, що заявлені позивачем до стягнення, складають 50% від вартості товару поставленого відповідачу за умовами Додатків №1, №1-1, №2, №3, №4, №5 та №6 до Договору.
Поміж тим, слід зазначити, що штраф, пеня та проценти річних є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому збільшувати на цих платежах свої доходи позивач не може.
Тому, у випадку зменшення розміру штрафу, пені та процентів річних позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, чого останнім і не доводиться належними доказами, в той час як відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання збитків в розмірі 20 447 951,20 грн. у період прострочення зобов'язання перед позивачем.
На даний час стягнення штрафних санкцій з відповідача не виконує своєї основної мети, саме стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання.
Таким чином, наведене свідчить про те, що відповідач вчинив всі від нього залежні заходи задля недопущення порушення господарського зобов'язання, і порушення виконання зобов'язання перед позивачем виникло з незалежних від відповідача причин.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір штрафу, пені та процентів річних.
Отже, суд вважає, що нараховані штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, стягнення з ТОВ «ІДЕК-2006» санкцій в розмірі 493015,22 грн. є явно неспівмірним зі збитками боржника, які становили 20 447 951,20 грн., станом на даний час відповідачем в повному обсязі виконано зобов'язання, несвоєчасне виконання грошового зобов'язання виникло у зв'язку з форс-мажорними обставинами, які не залежали від ТОВ «Ідек-2006».
Заперечення позивача, наведені у відповіді на відзив, є необгрунтованими, так як ні стаття 233 Господарського кодексу України, ні стаття 551 Цивільного кодексу України не містять будь-яких обмежень стосовно розміру зменшення штрафу, пені та процентів річних.
В той же час суд зазначає, що відповідач довів належними та допустимими доказами те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора та наявність підстав для їх зменшення на 90 відсотків.
Щодо стягнення інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості відповідачем суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 752/10525/16-ц. Крім того цей висновок був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.
Враховуючи вищенаведене, та те, що сторонами у Договорі поставки №КС 47/19 від 07 лютого 2019 року (п.3.2.) грошове зобов'язання виражене в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, то, відповідно, передбачені частиною другою статті 625 ЦК інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 752/10525/16-ц.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідек-2006" процентів річних у сумі - 8921,30 грн., пені у суму 5493,40 грн., штрафу у сумі 348 86,82 грн..
За приписами статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час відповідно до п.9 вказаної статті у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, з огляду на зазначені норми, зокрема те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати щодо судового збору покладаються на останнього, окрім таких витрат з вимог про стягнення інфляційних втрат, так як спір у цій частині виник внаслідок неправильних дій позивача на якого він і покладається.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідек-2006" (35825, Рівненська обл., Острозький район, с. Верхів, вул. Центральна, буд.22, код ЄДРПОУ 33840626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) процентів річних у сумі 8921 грн. 30 коп., пеню у суму 5493 грн. 40 коп., штраф у сумі 34 886 грн. 82 коп. та 7395 грн. 23 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити у задоволенні.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2022 року.
Суддя Марач В.В.