вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1155/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"
про стягнення заборгованості в сумі 46 362, 36 грн.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Деркач В.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Мастюгін Д.І. (в режимі відеоконференції)
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 46 362, 36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №№53-122-13-20-10030 від 28.09.2020.
Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 18.01.2022.
31.12.2021 на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позов задоволити частково та зменшити неустойку на 30%, а також повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при подані позову.
Ухвалою суду від 18.01.2022 розгляд справи відкладено на 08.02.2022.
26.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вважає доводи відповідача, щодо неправомірного нарахування пені за 21.12.2020, зменшення пені та штрафу на 30% безпідставними, необгрунтованими, а тому позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судовому засіданні 08.02.2022 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2022 позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що у розрахунках пені позивачем включено у період порушення зобов'язань день фактичної поставки товару, чим неправомірно нараховано в загальну суму пені 632, 70 грн. Також, у зв'язку з визнанням позовних вимог до початку розгляду справи по суті просив повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" ( далі -Постачальник) за результатами закупівлі UA-2020-08-20-003567-c, згідно Закону України "Про публічні закупівлі", було укладено договір поставки №53-122-13-20-10030 від 28.09.2020 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. - 1.3. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). Предметом поставки по даному договору є 43260000-3 (дорожня техніка), яка передбачені специфікацією № 1 до даного Договору. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
Згідно з п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3., п. 2.4. та п.2.5 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 527 250,00 грн., крім того ПДВ - 105 450, 00 грн. Загальна сума договору складає 632 700,00 грн. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає. До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" та інші понесені Постачальником витрати на умовах поставки DDP Інкотермс - 2010.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником по 27.11.2020 та на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом"(п. 3.1 Договору).
Пунктами 6.1. та 6.2. Договору сторони передбачили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
У випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості та/або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по договору (п. 9.1. Договору).
Згідно з п. 12.1. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії договору - по 30.06.2021, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.
Судом встановлено, що відповідачем поставлено позивачу продукцію 22.12.2020 на загальну суму 356 792, 40 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною №КФРНк-0002909 від 21.12.2020. Як наслідок, постачальник прострочив виконання своїх зобов'язань по даному договору.
Листом №0020-221/20 від 30.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" повідомило Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про неможливість здійснення поставки решти продукції, яка передбачена специфікацією №1 до договору, а саме: розкидач піску Pronar КСТ 07.
Додатковою угодою №1 від 03.02.2021 до договору поставки №53-122-13-20-10030 від 28.09.2020 сторонами погоджено зменшення загальної суми договору шляхом виключення зі специфікації №1 позиції "розкидач піску Pronar КСТ 07". Інші умови договору поставки №53-122-13-20-10030 від 28.09.2020 залишаються без змін.
Відповідно до пункту 9.1 Договору у випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.
Враховуючи, що постачальник припустився прострочення поставки продукції на суму 356 792, 40 грн., позивач відповідно до п. 9.1. Договору просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 27 048, 83 грн. та штраф в сумі 19 313, 53 грн.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України; судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених поданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем строків поставки продукції, обумовлених Договором № №53-122-13-20-10030 від 28.09.2020., що є підставою для застосування до останнього господарських санкцій, визначених п. 9.1 цієї угоди.
Пунктом 8.4. Договору поставки сторони погодили, що датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Враховуючи, що видаткова накладна №КФРНк-0002909 від 21.12.2020 вантажоодержувачем підписана 22.12.2020, що підтверджується підписом, а тому суд вважає нарахування пені за 21.12.2020 обрунтованим та правомірним.
Судом перевірено наданий розрахунок пені, штрафу та визнано його арифметично правильним.
Разом з тим, щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач подав клопотання про зменшення неустойки, у якому просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені та штрафу, які підлягають стягненню, на 30%. В обґрунтування вказує, що поставлений товар прийнятий позивачем без зауважень, зазначає про наявність несправедливих умов спірного договору щодо відповідальності сторін: встановлення неустойки за порушення постачальником зобов'язань та відсутність будь - якої неустойки за порушення зобов'язань з боку покупця.
За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені та штрафу на 30% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Суд, враховуючи положення статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір пені з 27 048, 83 грн. до 18 934, 18 грн., штрафу з 19 313, 53 грн. до 13 519, 47 грн., тобто на 30 %.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано позовні вимоги до початку розгляду справи по суті та заявлено клопотання про повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, беручи до уваги зміст ст. 130 ГПК України та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ч.1 ст.130 ГПК України, позивачу належить повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 1 135, 00 грн, за його письмовим клопотанням.
Решта суми судового збору у розмірі 1 135,00 грн підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А, код ЄДРПОУ 30722204) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 18 934,18 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн. 18 коп.) грн. пені, 13 519,47 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять грн. 47 коп.) грн. штрафу та 1 135,00 (одна тисяча сто тридцять п'ять грн 00 коп.) судового збору.
3. В частині стягнення 8 114,65 грн. пені та 5 794,06 штрафу - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2022 року.
Суддя А.М.Горплюк