вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1166/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом керівника Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Зозулі Петра Миколайовича про стягнення 49 973,04 грн.
представники сторін:
від прокуратури: Котяй І.В.;
від позивача: Охман Н.П.;
від відповідача: не з'явився.
У грудні 2021 року керівник Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача Державної служби України з безпеки на транспорті звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Зозулі Петра Миколайовича про стягнення заборгованості в сумі 49 973,04 грн.
Ухвалою суду 22.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "25" січня 2022 року.
Ухвалою суду від 25.01.2022 розгляд справи відкладено на 10.02.2022 року.
Прокурор у справі та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
В судове засідання 10.02.2021 року відповідач не з'явився, відзиву на позовну заяву в порядку та в строки встановлені ухвалою суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 10.02.2022 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши у судовому засіданні подані документи і матеріали справи в сукупності, заслухавши прокурора у справі та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, що 22.01.2021 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на рейдову перевірку від 13.01.2021 року № 012311, на 210 км + 450 м автодороги Київ - Одеса проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки BENALU, модель Т34С, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с.24-25)
У пред'явленій водієм ОСОБА_1 товарно-транспортній накладній 12ААД № 7004508 від 21.01.2021 року автомобільним перевізником вказаний відповідач - приватний підприємець Зозуля П. М. (а.с.23).
Враховуючи викладене, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Центральне міжрегіональне управління Укртарнсбезпеки відносно ФОП Зозулі П.М., який зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній 12ААД № 7004508 від 21.01.2021, складено довідку № 027777 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.01.2021 року, акт № 044905 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №255738, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ВЕNALU, модель Т34С, реєстраційний номер НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів (а.с.18-20).
Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 55,07 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 22 т , а фактичне - 7,03; 15,22; 32,82 т. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
До акту № 044905 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1731 від 22.01.2021 року, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1 454,18 евро, що еквівалентно 49 973,04 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 22.01.2021 року (а.с.21).
Розрахунок здійснено у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (надалі за текстом - Порядок № 879).
Як зазначено прокурором у справі, що Водій ОСОБА_1 отримав копії документів, що складались під час проведення перевірки, та їх копії для ознайомлення та сплати коштів надіслано на адресу перевізника рекомендованим листом № 6706/26.4/24-21 від 28.01.2021 року, який 02.02.2021 року отримано адресатом особисто (а.с. 29-31).
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, регулювання яких здійснюється Законом України "Про автомобільний транспорт", ГК України, ЦК України, тощо.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.
Частиною 1 ст. 48 цього Закону передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
При цьому, документами для здійснення внутрішніх перевезень для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством, а для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням товаро - транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Враховуючи викладене, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної 12ААД № 7004508 від 21.01.2021 року автомобільним перевізником вказаний відповідач - приватний підприємець Зозуля П. М.
Як зазначено прокурором у справі, що Водій ОСОБА_1 отримав копії документів, що складались під час проведення перевірки.
Крім того, Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки їх копії для ознайомлення та сплати коштів надіслано на адресу перевізника рекомендованим листом № 6706/26.4/24-21 від 28.01.2021 року, який 02.02.2021 року отримано адресатом особисто.
Однак, за інформацією Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, наданої листом, вказані кошти на даний час перевізником не сплачено (а.с. 14-16).
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила №30).
В свою чергу, положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т, здвоєнні осі - 18 т, строєні - 24 т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Із положень пункту 4 Правил № 30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі-дозвіл), видані перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Так, згідно з ч. 3 ст.5 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Зміст і призначення закріпленої у Порядку №879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Отже, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №926/16/19 від 12.02.2020 року та №917/210/19 від 12.02.2020 року.
Таким чином, при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.
В той же час, відповідачем ФОП Зозулею П.М. взагалі не сплачено до бюджету плату за проїзд з перевищенням нормативів, нараховану Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки в сумі 1 454,18 євро, що еквівалентно 49 973,04 грн.
Законом України "Про дорожній рух" (ч. 2 ст. 29) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 3 Порядку № 879, в редакції, що діяла на час проведення перевірки), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Також, п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" реорганізовано шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби та утворено, серед інших, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов до наступних висновків.
Відповідач у встановлений законом строк не сплатив 1 454,18 євро, що еквівалентно 49 973,04 грн., плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативів вагових параметрів та дії Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не оскаржив.
Розмір плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативів вагових параметрів визначено позивачем у відповідності до вимог Порядку №879, тобто визначено правильно.
Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення ним представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.
На час розгляду справи доказів сплати відповідачем плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативів вагових параметрів в сумі 1 454,18 євро, що еквівалентно 49 973,04 грн. матеріали справи не містять.
Суд, перевіривши розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування прийшов до висновку, що наданий розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативів вагових параметрів в сумі 1 454,18 євро, що еквівалентно 49 973,04 грн., є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести: наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов'язання.
На підставі викладеного, враховуючи, що прокурор у справ довів перевищення нормативів вагових параметрів відповідачем, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений Рівненською обласною прокуратурою за подання позову судовий збір в сумі 2 270,00 грн. необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов керівника Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Зозулі Петра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті 49 973 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 04 коп., що еквівалентно 1 454,18 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України (Призначення платежу: 22160100 "Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні": р/р UА 368999980313121216000023759, одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси/22160100, код ЄДРПОУ: 37930566, банк: Казначейство України).
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Зозулі Петра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня , будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа
Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2022 року.
Суддя Романюк Ю.Г.