"26" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3248/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Сердюков Б.Л. (на підставі ордеру);
від відповідача: Дорога А.Ю. (на підставі ордеру);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНЕЛІСС» (01021, м. Київ, вул. Липська, 15 Б, код ЄДРПОУ 31925283);
до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «МІКРОМЕГАС» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 8-Б, оф.9, код ЄДРПОУ 30199632);
про тлумачення умов договору.
1. Суть спору.
27.10.2021 позивач - ТОВ «КОРНЕЛІСС» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3358/21) до відповідача - ПП Виробничо-комерційна фірма «МІКРОМЕГАС», в якій просить суд:
- розтлумачити п. п. 5.1., 16.2., 18.1. Договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011, укладений між ТОВ «КОРНЕЛІСС» і ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» наступним чином: внаслідок порушень ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» обов'язків за цим Договором, ТОВ «Корнелліс» має право на односторонню відмову від Договору;
- розтлумачити п. п. 2.6.2., 2.7., 5.1.3. Договору про пайову участь у будівництві № 2- К/М від 12.08.2015, укладений між ТОВ «КОРНЕЛІСС» і ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» наступним чином: внаслідок порушень ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» обов'язків за цим Договором, ТОВ «КОРНЕЛІСС» має право на односторонню відмову від Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем договору генерального підряду №1-М/К від 09.12.2011 та договору про пайову участь у будівництві №2-К/М від 12.08.2015, позивачем, відповідно до положень зазначених договорів, було розірвано такі договори в односторонньому порядку та між сторонами існують розбіжності в трактуванні положень договорів щодо права ТОВ «КОРНЕЛІСС» на односторонню відмову договорів, на підставі чого позивач вважає за необхідне розтлумачити умови договорів №1-М/К від 09.12.2011 та №2-К/М від 12.08.2015 в частині права ТОВ «КОРНЕЛІСС» односторонньої відмови від таких договорів.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 позовну заяву (вх. ГСОО №3358/21) ТОВ «КОРНЕЛІСС» було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених судом, протягом 10-ти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
08.11.2021 до суду від ТОВ «КОРНЕЛІСС» надійшла заява (ГСОО №29734/21) про усунення недоліків, згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки та надано відповідні документи.
Ухвалою суду від 15.11.2021 було відкрито провадження у справі №916/3248/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.12.2021.
06.12.2021 судом отримано від ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» відзив (вх. ГСОО №32700/21).
У судовому засіданні 06.12.2021 суд ухвалою у протокольній формі оголосив відкладення підготовчого засідання на 10.01.2022.
17.12.2021 до суду від ТОВ «КОРНЕЛІСС» надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО №34166/21).
30.12.2021 судом отримано від ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» заперечення (вх. ГСОО №35537/21).
10.01.2022 до суду від ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» надійшло клопотання (вх. ГСОО №376/22) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 10.01.2022 представником позивача надано клопотання (вх. ГСОО 521/22) про витребування доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено ухвалою у протокольній формі, а також ухвалою у протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. У даному судовому засіданні суд оголосив ухвалу у протокольній формі про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/3248/21 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 26.01.2022.
14.01.2022 судом отримано від ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» клопотання (вх. ГСОО №1098/22) про передачу справи за територіальною підсудністю.
26.01.2022 до суду від ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» надійшло клопотання (вх. ГСОО №2258/22) про відкладення розгляду справи.
У судовому засідання 26.01.2022 суд оголосив ухвалу протокольній формі про відмову в задоволенні клопотання відповідача (вх. ГСОО №2258/22) про відкладення розгляду справи та протокольну ухвалу про залишення клопотання (вх. ГСОО №1098/22) про передачу справи за територіальною підсудністю без розгляду.
26.01.2022 у судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, також з'явився представник відповідача, який заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
У даному судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено 07.02.2022.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи ТОВ «КОРНЕЛІСС».
Позивач зазначає, що 09.12.2011 між ТОВ «КОРНЕЛІСС» та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» було укладено Договір генерального підряду №1-М/К та 12.08.2015 між ТОВ «КОРНЕЛІСС» та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» було укладено Договір про пайову участь у будівництві №2-К/М. В подальшому, 05.07.2021 ТОВ «КОРНЕЛІСС» надіслало, а ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» отримало повідомлення вих. №1/1-03 і 1/1-04 про розірвання в односторонньому порядку Договору № 1-М/К і Договору № 2-К/М відповідно.
ТОВ «КОРНЕЛІСС» звертає увагу на той факт, що було змушено розірвати вказані договори у передбачений в умовах договорів спосіб (п. п. 5.1.1, 16.2., 18.1. договору №1-М/К, п. п. 2.6.2., 5.1.3 договору №2-К/М) в односторонньому порядку, з огляду грубого, безпідставного та систематичного порушення з боку ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» умов вказаних договорів.
Позивач вказує, що предметом позову у справі №925/1095/21, на яку посилається ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС», є визнання недійсним правочину, а саме повідомлень про розірвання договору вих. №1/1-433 від 05.07.2021 вих. №1/1-04 від 05.07.2021, тобто ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» оскаржує у вищевказаній справі не обставини і факти виконання чи неналежного виконання сторонами умов договору, а повідомлення про їх розірвання, і жодного спору щодо виконання умов договору сторонами - не існує.
ТОВ «КОРНЕЛЛІС» акцентує увагу на тому, що, що у підготовчому засіданні, яке відбулось 06.12.2021, керівником ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» Фрідбург Ю.Л., який був присутній у підготовчому засіданні, під запис були надані пояснення про те, що починаючи з 2019 року ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» зупинило виконання будь-яких обов'язків за умовами договорів №1-М/К та №2-К/М. Отже, позивач вважає, що він звільнений від необхідності доказування факту неналежного виконання відповідачем умов вказаних договорів.
На думку позивача, тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами умов договору, і в той час, жодним чином сторони договору не обмежені у праві його тлумачення в ході виконання умов договору будь якою із сторін відповідного договору.
Як зазначає позивач, очевидним є суперечність між трактуванням сторонами правочину його умов: з одного боку, ТОВ «КОРНЕЛЛІС» вважає можливим реалізувати надані Цивільним кодексом України та умовами договорів право на їх одностороннє розірвання, а з іншого боку, ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» вважає (що підтверджується поданим ним позовом у справі № 925/1095/21, на яку неодноразово посилається відповідач), що у ТОВ «КОРНЕЛІСС» відсутнє право реалізувати надані Цивільним кодексом України та умовами договорів право на одностороннє розірвання вказаних договорів.
Таким чином, позивач стверджує, що усі міркування та припущеним, викладені ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» у відзиві від 06.12.2021, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Фактично, правова позиція ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» зводиться до незгоди з тим, шо ТОВ «КОРНЕЛЛІС» має право на реалізацію передбачених відповідними положеннями Цивільного кодексу України та умовами договорів права на їх розірвання в односторонньому порядку.
3.2. Доводи ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС».
Відповідач стверджує, що на теперішній час між сторонами у справі №916/3248/21, а саме ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» та ТОВ «КОРНЕЛЛІС», вже існує спір щодо належного чи неналежного виконання умов договору сторонами, який є предметом розгляду у Господарському суді Черкаської області у справі №925/1095/21.
Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.07.2020 по справі №922/404/19, вважає, що тлумачення договору можливе виключно до початку виконання сторонами його умов та оскільки у даному випадку спір між сторонами у справі 916/3248/21 стосується саме тлумачення умов договору генерального підряду №1-М/К від 09.12.2011 та договору про пайову участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015, які вже виконуються, тобто ТОВ «КОРНЕЛЛІС» звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про тлумачення умов договорів після початку виконання сторонами умов цих договорів.
Окрім того, відповідач зазначає, що у даному випадку позивач намагається отримати не тлумачення умов п. 5.1, п.16.2, п. 18.1 договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 та п. 2.6.2, п. 2.7, п. 5.1.3 договору про пайову участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015, а правову оцінку суду щодо належного чи неналежного виконання умов вказаних договорів з боку відповідача, оскільки всі доводи позивача зводяться до оцінки позивачем неналежного виконання ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» умов договорів, а не тим, в чому саме полягає неясність та суперечності у трактуванні сторонами умов договорів, що призвели до необхідності їх розтлумачення в судовому порядку. Відповідач звертає увагу, що відповідна оцінка може надаватися господарським судом лише під час вирішення спору щодо належного чи неналежного виконання сторонами умов вказаного договору, а не під час розгляду питання про тлумачення умов договору.
На думку відповідача, позивач ініціював спір про тлумачення умов договору не для захисту своїх порушених прав та інтересів або ж для їх відновлення, оскільки сама по собі можливість передбачення в договорі умов про його розірвання в односторонньому порядку не оспорюється та не повинна реалізовуватись в судовому порядку, а для того, щоб створити преюдицію, тобто рішення, яке буде мати преюдиціальне значення для вирішення інших судових справ або публічних відносин між сторонами. Крім того, позовні вимоги ТОВ «КОРНЕЛЛІС» (саме тлумачення) сформульовані настільки абстрактно, що, фактично, знову повторюють умови договору, які позивач просить розтлумачити, тобто стосуються питання належного чи неналежного виконання умов договору сторонами, що, з огляду на вже наявний між сторонами спір у справі №925/1095/21 про визнання недійсними правочинів (в якому якраз досліджується факти, пов'язані із належним виконанням ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» обов'язків за вищезазначеними договорами), є прямим доказом того, позивач - ТОВ «КОРНЕЛЛІС» зловживає своїми процесуальними правами, наданими чинним законодавством.
За таких обставин, ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» вважає, що позовні вимоги ТОВ «КОРНЕЛЛІС» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у зв'язку із їх невідповідністю обраному способу захисту порушених прав.
4. Обставини справи, встановлені судом.
09.12.2011 між ТОВ «КОРНЕЛЛІС» (Замовник) та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» (Генпідрядник) було укладено договір генерального підряду №1-М/К, відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язався своїми та залученими силами та засобами відповідно до технічної документації виконати роботи з будівництва Об'єкта, а Замовник зобов'язався надати Генпідряднику будівельний майданчик, передати дозвільну та технічну та проектну документацію, затвердити в установленому порядку проектну документацію, прийняти від Генпідрядника завершені роботи та оплатити їх.
Згідно п. 5.1.1 договору генерального підряду №1-М/К, Замовник має право, зокрема, відмовитися від даного Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Генпідрядник виконує роботи настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений графіком виконання робіт, стає неможливим.
Як передбачено п. 16.2 договору генерального підряду №1-М/К, у разі порушення зобов'язань за Договором можуть виникнути такі правові наслідки, зокрема призупинення виконання зобов'язань за Договором внаслідок односторонньої відмови Сторони від виконання зобов'язань за цим Договором або розірвання Даного Договору.
Пунктом 18.1 договору генерального підряду №1-М/К встановлено, що цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку, або призупинено його дію з таких причин: відсутності коштів для фінансування Об'єкт, у разі порушення Генпідрядником будівельних норм та правил, відхилення при виконанні робіт від проектних рішень; відставання у виконанні обсягів робіт з вини Генпідрядника проти графіка виконання робіт на строк понад місяць; дій обставин непереборної сили більш ніж термін, зазначений у договорі.
12.08.2015 між ТОВ «КОРНЕЛЛІС» (Замовник) та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» (Пайовик) було укладено договір про пайову участь у будівництві №2-М/К, відповідно до умов якого з метою отримання Паю в Об'єкті будівництва Пайовик зобов'язується за завданням Замовника та власні кошти взяти пайову участь у проектуванні та зведенні Об'єкта будівництва у якості генерального підрядника у повному обсязі, а Замовник зобов'язується прийняти закінчений будівництвом "Об'єкт будівництва" та передати Пайовику його Пай в «Об'єкті будівництва".
Згідно п. 2.6.2 договору про пайову участь у будівництві №2-М/К, замовник має право, зокрема розірвати договір та вимагати компенсації від Пайовика у разі невиконання ним своїх обов'язків у порядку, передбаченому цим договором.
За положеннями п.2.7 договору про пайову участь у будівництві №2-М/К, зобов'язання Пайовика за Договором вважаються виконаними після підписання Акту приймання-передачі Об'єкта будівництва готового до здачі в експлуатацію та/або проведення заключних розрахунків за умовами цього Договору.
Відповідно до п.5.1.3 договору про пайову участь у будівництві №2-М/К, замовник має право достроково розірвати цей Договір у разі систематичного невиконання Пайовиком своїх обов'язків за договором. У цьому випадку Пайовик зобов'язаний передати Замовнику незакінчений будівництвом Об'єкт будівництва протягом місяця з моменту отримання повідомлення від Замовника про розірвання цього договору та підписати про це Акт приймання-передачі.
Як вбачається із матеріалів справи, повідомленнями вих. №1/1-03 від 05.07.2021 та вих. №1/1-04 від 05.07.2021 ТОВ «КОРНЕЛЛІС» повідомило ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» про розірвання договору генерального підряду №1-М/К та договору про пайову участь у будівництві №2-М/К, у зв'язку з неналежним виконанням ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» умов вказаних договорів.
Судом встановлено, що 16.08.2021 ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до ТОВ «КОРНЕЛЛІС» про визнання недійсними правочини, які оформлені повідомленнями вих. №1/1-03 від 05.07.2021 про розірвання договору генерального підряду №1-М/К та вих. №1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання договору про пайову участь у будівництві №2-М/К.
Як зазначив позивач, дані обставини свідчать про розбіжності у тлумачення сторонами договорів їх умов і стали підставою для звернення «КОРНЕЛЛІС» до суду з позовом про тлумачення вищенаведених пунктів договорів.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, ст. 3 Цивільного кодексу України передбачає свободу договору як одну із засад цивільного законодавства, а ст. 525 Цивільного кодексу України визначено можливість односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 637 Цивільного кодексу України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину на вимогу однієї або обох сторін правочину.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 552/6997/19 стосовно тлумачення умов договору зазначив, що «відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) вказано, що «тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України і ст. 651 Цивільного кодексу України, передбачено право сторони на одностороннє розірвання договору відповідно до умов, викладених в договорі.
Передумовою для односторонньої зміни договору або відмови від нього незалежно від особливостей відносин сторін є порушення договору. Стаття 236 Господарського кодекск України як оперативно-господарські санкції визначає, зокрема, односторонню відмову від виконання зобов'язання (що може бути втілено у відмові від усього договору).
Крім того, ст. 849 Цивільного кодексу України визначено право замовника на односторонню відмову від договору. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду. Крім того, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
У зв'язку з цим, можливість одностороннього розірвання договору має бути встановлена законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання, а одностороння заява про зміну договору, - відповідно, змінює його.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що тлумачення правочину може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Частинами третьою, четвертою зазначеної статті передбачено правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не створює, а лише роз'яснює існуючі умови угоди.
Тобто в розумінні наведених приписів на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. Тому тлумачення договору є можливе до початку виконання сторонами його умов.
Вказану правову позицію висловлено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постановах від 14.02.2018 по справі №925/106/17, від 16.04.2019 по справі № 916/1171/18, 09.07.2020 по справі №922/404/19.
Як було зазначено, 05.07.2021 ТОВ «КОРНЕЛЛІС» повідомило ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» про розірвання договору генерального підряду №1-М/К та договору про пайову участь у будівництві №2-М/К, у зв'язку з неналежним виконанням ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» умов вказаних договорів. 16.08.2021 ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовними вимогами до ТОВ «КОРНЕЛЛІС» про визнання недійсними правочини, які оформлені повідомленнями вих. №1/1-03 від 05.07.2021 про розірвання договору генерального підряду №1-М/К та вих. №1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання договору про пайову участь у будівництві №2-М/К.
Отже, суд встановив, що між сторонами вказаних договорів існуть розбіжності у розумінні умов договору №1-М/К від 09.12.2011 та договору №2-К/М від 12.08.2015, зокрема, наявна суперечність між сторонами у трактуванні права сторони договору на їх одностороннє розірвання.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Одностороння відмова від договору (розірвання) з огляду на положення ст. 653, 849 Цивільного кодексу України не потребує узгодження з відповідачем (підрядником).
При цьому, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на п. 4.10. Постанови Верховного суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 щодо тлумачення договору до початку виконання сторонами його умов, оскільки висновок щодо можливості тлумачення умов договору до початку його виконання, не зумовлює неможливість та заборону тлумачення умов правочину в подальшому, після початку виконання умов правочину сторонами або однією із сторін та у разі виникнення необхідності у такому тлумаченні у однієї із сторін договору.
Вказаний правовий висновок не встановлює імперативної можливості тлумачення договору виключно до початку виконання сторонами його умов.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За приписами ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог та відсутності підстав для тлумачення змісту правочинів та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» не доведено того, що ТОВ «КОРНЕЛІСС», за умовами укладених договорів, не має права на односторонню відмову від спірних договорів у разі неналежного виконання відповідачем таких договорів.
При цьому суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що при розгляді даної справи, судом не надається правова оцінка щодо належного чи неналежного виконання умов вказаних договорів з боку відповідача, а лише розтлумачує зміст окремих частин договорів, які встановлюють права та обов'язки сторін, за вимогою позивача.
Між тим, суд зауважує, що позовні вимоги щодо розтлумачення п. 2.7. договору про пайову участь у будівництві № 2- К/М від 12.08.2015 наступним чином: внаслідок порушень ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» обов'язків за цим Договором, ТОВ «КОРНЕЛІСС» має право на односторонню відмову від Договору, є безпідставними, оскільки умовами п.2.7 не передбачено права Замовника чи можливості односторонньої відмови у разі неналежного виконання договірних зобов'язань Пайовиком, отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.
За таких обставин, враховуючи у сукупності все викладене вище, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.
При розподілі судових витрат, суд виходить з положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Розтлумачити п. 5.1., 16.2., п. 18.1. Договору генерального підряду №1-М/К від 09.12.2011, укладеного між ТОВ «КОРНЕЛІСС» та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» наступним чином: «внаслідок порушень ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» обов'язків за цим Договором, ТОВ «КОРНЕЛІСС» має право на односторонню відмову від Договору».
3.Розтлумачити п. 2.6.2., п. 5.1.3. Договору про пайову участь у будівництві №2-К/М від 12.08.2015, укладеного між ТОВ «КОРНЕЛІСС» та ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» наступним чином: «внаслідок порушень ПП ВКФ «МІКРОМЕГАС» обов'язків за цим Договором, ТОВ «КОРНЕЛІСС» має право на односторонню відмову від Договору».
4.Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «МІКРОМЕГАС» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 8-Б, оф.9, код ЄДРПОУ 30199632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНЕЛІСС» (01021, м. Київ, вул. Липська, 15 Б, код ЄДРПОУ 31925283) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3783/три тисячі сімсот вісімдесят три/грн. 33 коп.
5.В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07 лютого 2022 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська