65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1869/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, код ЄДРПОУ 42114410)
про стягнення, -
за участю учасників справи:
від позивача: Горбенко М.С., адвокат, довіреність №16/12-2 від 16.12.2021
від відповідача: Рябоконь В.І., адвокат, довіреність №05/20/12 від 20.12.2021;
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 1837479,76 грн., з яких: 934036,38 грн. пені, 627295,01 грн. штрафу, 158869,54 грн. 3% річних та 117278,83 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати послуг за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024 від 01.01.2019 за період з липня 2019 року по січень 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 02.08.2021 о 14:30.
У підготовчому засіданні 02.08.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2021 о 11:50. У зв'язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 08.09.2021, підготовче засідання 08.09.2021 об 11:50 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного, ухвалою суду від 20.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/1869/21 на 30 днів; призначено підготовче засідання у справі №916/1869/21 на 28.09.2021 о 12:00.
10.08.2021 за вх.№21291/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду, та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:
- відповідач зазначає, що постановою НКРЕКП №429 від 14.06.2018 ТОВ «ООЕК» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу. НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі забезпечує передачу електроенергії магістральними та міждержавними мережами, виконує функції диспетчерського (оперативно- технологічного) управління об'єднаною енергосистемою України. На виконання вимог чинного законодавства в сфері електроенергетики, 01.01.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024, який є типовим договором;
- на думку відповідача, позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, без належного досудового врегулювання спору, як того вимагають умови договору та положення спеціального законодавства, зокрема, типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі. Як вказує відповідач, позов НЕК «Укренерго» не відповідає приписам ст. 162 ГПК України, з огляду на те, що позивач в порушення п.6 ч.3 ст. 162 ГПК України не зазначає відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, які в даній справі є обов'язковими до застосування;
- за посиланнями відповідача, ТОВ «ООЕК» платить наперед очікувану вартість послуги, а фактичний її обсяг визначається по закінченню календарного місяця, при цьому, може бути відкоригований у сторону як збільшення, так і зменшення користувачем. Відповідач вказує, що за змістом договору пеня нараховується за прострочення оплати наданої послуги, а не за порушення строків внесення поетапної планової вартості послуги відповідно до пункту 6.2 договору;
- на думку відповідача нездійснення відповідачем до моменту поставки товару його попередньої оплати в силу приписів ст. 538 ЦК України не дає позивачу права вимагати його оплати, і як наслідок у позивача не виникає права нарахування на відповідну суму попередньої оплати на підставі положень ч.2 ст. 625 ЦК України, ст. 549 ЦК України та умов договору 3% річних і пені, - у зв'язку з чим нарахування відповідачем 3% річних і пені є безпідставним і необґрунтованим;
- відповідач вважає невірними та безпідставними здійснені нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу щодо прострочення TOB «ООЕК» оплати за послуги з передачі електричної енергії за липень 2019 року, листопад 2019 року та грудень 2019 року;
- відповідач вказує, що сукупний аналіз поданих доказів зі сторони НЕК «Укренерго» свідчить про відсутність доказів направлення ТОВ «ООЕК» актів приймання-передачі послуг за спірний період для оплати по факту за послуги з передачі електричної енергії, а також доказів їх отримання відповідачем, зокрема за період грудня 2019 року; позивач не надав доказів вручення ТОВ «ООЕК» акту приймання-передачі послуг за грудень 2019 року від 31.12.2019; здійснені нарахування пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу не підлягають задоволенню;
- відповідач не погоджується із здійсненими позивачем нарахуваннями штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, за період липня 2019 року (згідно наданого позивачем розрахунку за прострочення) на суму 4238135,83 грн., яка була визначена та виставлена НЕК «Укренерго» на підставі акту коригування до акту приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії (за липень 2019 року) від 28.11.2019, оскільки: по-перше, з такого розрахунку та з умов договору не вдається встановити, на підставі яких договірних умов позивач визначив строк оплати для такого акту коригування, оскільки умови договору не передбачають строк для оплати акту коригування: по-друге, із аналізу залученого акту коригування до акту приймання-передачі послуг з передачі електричної енергії (за липень 2019 року) від 28.11.2019 не вдається встановити початок перебігу прострочення здійсненого платежу, проте позивач, не зважаючи на вказане, розпочинає нарахування пені з 06.12.2019;
- TOB «ООЕК» зазначає, що здійснені НЕК «Укренерго» нарахування штрафних санкцій є помилковими з огляду на те, що ТОВ «ООЕК» в повному обсязі розрахувалось із позивачем за отримані послуги з передачі електричної енергії за листопад 2019 року, грудень 2019 року та липень 2019 року (на підставі акту коригування), а тому правові підстави для нарахування санкцій (штрафу, пені), 3% річних та інфляційних втрат до 27.07.2020 - відсутні;
- відповідач вказує, що у ТОВ «ООЕК» станом на 13.01.2020 рахувалась переплата за грудень 2019 року у розмірі 8532812,54 грн.;
- як зазначає відповідач, сума, наведена позивачем у розрахунку, в розмірі 4238135,83 грн. (акт коригування липня 2019 року), яка була виставлена як заборгованість у рахунку-фактурі за грудень 2019 року, фактично була відсутня, тому нараховані пеня, 3% річних, інфляційні втрати, а також сума штрафу є неправомірними;
- ТОВ «ООЕК» не погоджується із доводами позивача про те, що до укладення додаткової угоди №4 від 28.07.2020 до договору здійснені оплати відповідачем із зазначенням в них призначення платежу за оплату наданих послуг за певний місяць, не могли бути рознесені позивачем без листа відповідача в рахунок погашення заборгованості минулих періодів, оскільки ТОВ «ООЕК» відповідно до взятих на себе договірних зобов'язань здійснило повну та своєчасну оплату послуг з передачі за період грудня 2019 року, листопада 2019 року та липня 2019 року (акт коригування липня 2019 року) із вказівкою на призначення платежу, як того вимагав рахунок-фактура №0231-02024/03/01/2020 від 03.01.2020 за грудень 2019 року;
- відповідач вказує, що НЕК «Укренерго» безпідставно не врахувало здійснені ТОВ «ООЕК» оплати за отримані послуги з передачі електричної енергії за надані послуги з передачі електричної енергії за листопад 2019 року, грудень 2019 року та липень 2019 року (на підставі акту коригування);
- відповідач посилається на те, що сума, наведена позивачем у розрахунку ціни позову у розмірі 385142,08 грн. як заборгованість за січень 2020 року, фактично була відсутня з урахуванням проведеного у січні 2020 року коригування обсягу наданих послуг з передачі електричної енергії у період серпня 2019 року (акт коригування серпня 2019 року) на загальну суму 397004,26 грн., що також було відображено у акті звірки за І квартал 2020 року та розрахунку позивача (4 стоп.), тому нараховані пеня, 3% річних, інфляційні втрати, а також сума штрафу є неправомірними;
- на думку відповідача, порушення строків оплати за послуги з передачі електричної енергії зі сторони ТОВ «ООЕК» не було, зважаючи і на той факт, що відповідач здійснив оплату послуг з передачі 11.02.2020 та 12.02.2020, при цьому, акт приймання-передачі послуг за січень 2020 року отримав 21.02.2020;
- за посиланнями відповідача, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 08.04.2020 по 01.03.2021, оператор системи передачі (позивач) був позбавлений можливості здійснювати нарахування пені та будь-яких санкцій еклектропостачальникам за порушення термінів розрахунку; позивачем здійснено неправомірне нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу ТОВ «ООЕК» з 08.04.2020 по 27.07.2020;
- ТОВ «ООЕК» зазначає, що позивачем в позові не зазначено таких підстав, що зумовили неможливість подання позовної заяви в межах строку позовної давності, у зв'язку з причинами, які є поважними, та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином;
- відповідач вказує на пропуск позивачем річного строку позовної давності в частині нарахування пені за визначені періоди;
- ТОВ «ООЕК» зазначає, що нарахування ПАТ «НЕК «Укренерго» штрафу у розмірі 627295,01 грн. є неправомірним, оскільки наявність у договорі умов щодо стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов'язання за договором, двох видів штрафу (двох неустойок одного виду) з однаковою базою для нарахування неустойки з огляду на правову природу зобов'язання не відповідає статті 61 Конституції України;
- відповідач вказує, що при укладанні даного договору TОB «ООЕК» не мало можливості відступати від змісту типового договору, відповідно в даному випадку правовий висновок у справі №910/12876/19 не може застосовуватись до договірних правовідносин, в яких принцип свободи договору, визначений ст. 627 ЦК України - обмежується, адже на власний розсуд сторона не може визначити умови договору;
- на думку відповідача, таке забезпечення виконання зобов'язання зі сторони НЕК «Укренерго», як одночасне нарахування пені та штрафу за одне і те ж порушення не відповідає положенням діючого законодавства, а тому не підлягає задоволенню.
26.08.2021 за вх.№22487/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду, та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач посилається на наступне:
- позивач зазначає, що право НЕК «Укренерго» на звернення до суду за вирішенням цього спору не може бути обмежено; за систематичне прострочення оплати послуг відповідно до встановленого порядку оплати таких послуг за договором, позивачем неодноразово направлялися відповідачу претензії, зокрема - претензія №01/17153 від 27.04.2021 на суму 48407060,58 грн., претензія №01/30064 від 15.07.2021 на суму 45303519,24 грн., претензія №01/35552 від 16.08.2021 на суму 49357828,41 грн. Відповідачем претензія №01/17153 від 27.04.2021 на суму 48407060,58 грн. була визнана, в рахунок погашення якої TOB «ООЕК» здійснено оплати 30.04.2021 на суму 20000000 грн., 30.04.2021 на суму 10624693,82 грн., 05.05.2021 на суму 17782366,76 грн. із зазначенням в призначенні платежів реквізитів виставленої претензії;
- позивач вказує, що сторони передбачили також нарахування та сплату штрафу за прострочення платежу понад 30 календарних днів в розмірі 7% від суми простроченого платежу, тому висновок відповідача, що пеня та 3% річних нараховуються за прострочення оплати наданої послуги, а не за порушення строків внесення поетапної планової вартості послуги відповідно до п.6.2 договору є хибним;
- за посиланнями позивача, виходячи з вказаних норм чинного законодавства, в договорі про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №0231-02024, який зобов'язувались виконувати сторони, є тільки один варіант проведення розрахунку за надану послугу, а саме - сплата коштів відповідачем платіжним дорученням з зазначенням призначення платежу, наприклад: «за послуги з передачі е/е за (назва місяцю)20_ р.», а якщо є надлишок раніше сплачених коштів (переплата), то надання заяви про зарахування такої переплати в рахунок погашення боргу за поточний місяць»;
- позивач зазначає, що сплата відповідачем коштів по виставлених позивачем рахунках-фактурах не може бути варіантом оплати послуги саме за конкретний місяць, оскільки рахунок-фактура не є первинним документом, який фіксує факт господарської операції;
- як вказує позивач, виходячи з умов договору, до укладення ДУ №4 від 28.07.2020, позивач не міг всупереч визначеного відповідачем призначення платежу зараховувати їх як оплати за інші періоди (з давнішим терміном їх виникнення) без відповідної заяви ТОВ «ООЕК»;
- позивач зазначає, що за актом від 31.12.2019 приймання-передачі послуги за грудень 2019 року сторони підписами засвідчили, що позивач надав, а відповідав прийняв послугу з передачі електричної енергії в обсязі 472469,556 МВт*год. за вартістю 66073922,47 грн. з ПДВ за ставкою тарифу 116,54 грн.; в пункті 1.2 зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання ОСП послуги користувачу, відповідно до умов договору; в пункті 1.3 акту сторони зазначили, що користувач не має претензій до ОСП стосовно наданої послуги; наявність підпису посадової особи відповідача та печатки підприємства з датою акту 31.12.2019 свідчить про отримання відповідачем зазначеного акту.
07.09.2021 за вх.№23484/21 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач посилається на наступне:
- відповідач вказує, що позивачем не було надано належних, допустимих доказів надання відповідачу окремого рахунку на суму пені та/або штрафу, доказів направлення відповідачу письмових повідомлень із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати, рекомендованих листів на підтвердження рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків;
- відповідач зазначає, що долучені до матеріалів справи позивачем та описані в відповіді на відзив претензії №01/17153 від 27.04,2021 на суму 4840700,58 грн., №01/30064 від 15.07.2021 на суму 45303519,24 грн., №01/35552 від 16.08.2021 на суму 49357828,41 грн. не підтверджують факту належного досудового врегулювання спору, оскільки за аналізом останніх вказані претензії не стосуються спірного періоду (зокрема, квітень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року);
- на думку відповідача, оскільки фактично строк оплати нарахованих штрафних санкцій, зокрема пені, а також 3% річних, інфляційних втрат та сум штрафу не наступив, зважаючи на відсутність окремого рахунку сформованого для ТОВ «ООЕК» - позов НЕК «Укренерго» є передчасним та необґрунтований належним чином;
- за посиланнями відповідача, нездійснення відповідачем до моменту поставки товару його попередньої оплати в силу приписів ст. 538 ЦК України не дає позивачу права вимагати його оплати, і як наслідок у позивача не виникає права нарахування на відповідну суму попередньої оплати на підставі положень ч.2 ст. 625, ст. 549 ЦК України та умов договору 3% річних, інфляційних втрат, пені і штрафу - у зв'язку з чим такі нарахування відповідачем є безпідставним і необґрунтованим;
- відповідач вказує, що у ТОВ «ООЕК» були відсутні правові підстави та будь-які сумніви вважати, що рахунки, які формувались та виставлялись ОСП для оплати користувачем за отримані послуги не були належними документами, які фіксували здійснення господарської операції, а саме надання послуги з передачі електричної енергії;
- як зазначає відповідач, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19), а саме з 08.04.2020 по 27.07.2021, оператору системи передачі заборонено застосовувати до електропостачальників будь-які санкції за порушення термінів розрахунку, тому НЕК «Укренерго» здійснило неправомірне нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу ТОВ «ООЕК» з 08.04.2020 по 27.07.2021;
- відповідач вказує на пропуск позивачем річного строку позовної давності в частині нарахування пені за визначені періоди;
- як вказує відповідач, НЕК «Укренерго» не спростував доводу ТОВ «ООЕК», що нарахування одночасно двох видів штрафу (двох неустойок одного виду) з однаковою базою для нарахування неустойки з огляду на правову природу зобов'язання не відповідає статті 61 Конституції України, а тому нарахування позивачем штрафу у розмірі 627295,01 грн. є неправомірним;
- відповідач зазначає, що на думку НЕК «Укренерго» наявність підпису посадової особи відповідача та печатки підприємства з датою формування акту 31.12.2019 свідчить про отримання відповідачем акту, а тому нарахування штрафних санкцій є правомірним. ТОВ «ООЕК» не погоджується із висновком позивача, який суперечить п.6.5 договору, за яким відповідач здійснює розрахунок з позивачем за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який позивач надає відповідачеві протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих позивачем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством;
- TOB «OOEK» вважає, що цілком логічним вважатиметься висновок, що наявність підпису посадової особи відповідача і печатки підприємства на акті свідчить про узгодження відповідного акту з датою формування позивачем 31.12.2019 та його відомостей, що містяться у ньому, але наявність таких дій не дає реальної можливості визначити дату вручення такого акту, оскільки існують конкретно визначені способи, встановлені договором. Відповідач вказує, що відсутність доказів направлення TOB «ООЕК» акту приймання-передачі послуг за спірний період для оплати по факту за послуги з передачі електричної енергії за період грудня 2019 року, а також доказів їх отримання відповідачем унеможливлює нарахування будь-яких санкцій та сум штрафу з огляду на неможливість визначення початку періоду прострочення та встановлення наявності/відсутності факту дійсного прострочення оплати.
27.09.2021 за вх.№25535/21 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №00231-02024 за період 01.07.2019 по 31.08.2021 пеню в сумі 6115343,30 грн., штраф в сумі 627295,01 грн., три відсотки річних за користування коштами в сумі 1351831,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 117278,83 грн. У поданій заяві позивач вказує, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №00231-02024 за період 01.02.2020 по 31.08.2021 позивачем донараховано відповідачу пеню в сумі 5181306,92 грн. та три відсотки річних за користування коштами в сумі 1192961,83 грн., що разом становить - 6374268,75 грн.
У підготовчому засіданні 28.09.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 18.10.2021 о 14:00.
18.10.2021 за вх.№27351/21 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог. У поданих запереченнях відповідач посилався на наступне:
- на думку відповідача надані позивачем розрахунки не містять: - періоду виникнення основного боргу, на який нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні витрати; - дати виникнення грошового зобов'язання у відповідача по кожному розрахунковому періоду; - кількість днів прострочки оплати відповідачем боргу по кожному розрахунковому періоду; - дат здійснення відповідачем оплати заборгованості із зазначенням призначення кожного платежу;
- як зазначає відповідач, позивач несе ризик настання негативних наслідків невиконання зі свого боку обов'язків, передбачених нормами процесуального права, в частині надання обґрунтованих розрахунків сум, що стягуються, що в свою чергу, має бути враховано судом під час вирішення даного спору по суті;
- відповідач посилається на те, що позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог не було залучено доказів, які б підтверджували факт дійсної відправки рахунків на попередню оплату на адресу TOB «ООЕК» у розрахункові періоди, на які збільшуються позовні вимоги, зокрема, за лютий 2020 року - серпень 2021 року, а також відсутні докази вручення/отримання таких рахунків відповідачем;
- на думку відповідача, нараховані суми 3% річних у розмірі 1351831,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 117278,83 грн., пені у розмірі 6115343,30 грн. є необґрунтованими, з огляду на неможливість визначення початку періоду прострочення здійснення відповідної оплати;
- за посиланнями відповідача, при проведені розрахунку ціни позову позивачем проігноровані вимоги постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №766 від 08.04.2020 року «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»;
- відповідач зазначає, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 08.04.2020 по 27.01.2021 оператору системи передачі заборонено застосовувати до електропостачальників будь-які санкції за порушення термінів розрахунку, тому НЕК «Укренерго» здійснило неправомірне нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу ТОВ «ООЕК» з 08.04.2020 по 27.01.2021;
- відповідач вказує, що зі сторони ТОВ «ООЕК» не було допущено порушень в частині здійснення фактичної оплати за отриману послугу, згідно з п.6.5 договору;
- відповідач вважає, що за зобов'язаннями лютого - жовтня 2020 року річний строк позовної давності в частині нарахування пені сплинув;
- за посиланнями відповідача, здійснені позивачем нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у період, на який збільшуються позовні вимоги, є необґрунтованими, з огляду на те, що матеріали справи не містять опису вкладення у цінний лист за період з лютого 2020 року по травень 2020 року (включно), липень 2020 року, березень 2021 року, у зв'язку з чим не вдається встановити, які саме документи були спрямовані на адресу відповідача, а отже відсутні докази настання права вимоги.
У підготовчому засіданні 18.10.2021 судом у протокольній формі прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх.№25535/21 від 27.09.2021. Таким чином на розгляді суду перебувають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №00231-02024 за період 01.07.2019 по 31.08.2021 пені в сумі 6115343,3 грн., штрафу в сумі 627295,01 грн., 3% річних за користування коштами в сумі 1351831,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 117278.83 грн.
У підготовчому засіданні 18.10.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 02.11.2021 о 12:30.
28.10.2021 за вх.№28656/21 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
02.11.2021 за вх.№29147/21 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 02.11.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 09.11.2021 об 11:30.
09.11.2021 за вх.№29961/21 до суду від позивача надійшли пояснення, які прийнято судом до розгляду, та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач посилається на те, що разом із заявою про збільшення позовних вимог по справі позивачем було надано автоматизований розрахунок штрафних санкцій за заявлений період, відповідно до впровадженого алгоритму нарахування штрафних санкцій учасникам ринку за допущені порушення грошових зобов'язань за договорами. Позивач вказує, що автоматизований розрахунок штрафних санкцій (алгоритм) наразі працює у тестовому режимі, що іноді призводить до неточностей та арифметичних помилок у таких розрахунках. У зв'язку із виявленими неточностями у раніше наданому розрахунку та з метою більшої деталізації розрахункового періоду, позивач надав уточнений розрахунок штрафних санкцій.
У підготовчому засіданні 09.11.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 24.11.2021 о 12:00.
18.11.2021 за вх.№30973/21 до суду від відповідача надійшли пояснення, які прийнято судом до розгляду, та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач посилається на наступне:
- відповідач зазначає, що за аналізом залученого розрахунку ціни позову вбачається, що позивачем було виконано новий розрахунок, внаслідок чого розміри нарахованих 3% річних, пені та інфляційних втрат змінились порівняно як із первинними позовними вимогами, так і із вимогою про збільшення розміру позовних вимог, а саме: розмір пені, яку просить стягнути позивач, складає суму у розмірі 5125259,92 грн. розмір 3% річних, які просить стягнути позивач, складає суму у розмірі 1125802,73 грн. розмір інфляційних втрат, які просить стягнути позивач, складає суму у розмірі 135859,23 грн.;
- за посиланнями відповідача, фактично внаслідок подання пояснень по справі позивачем було одночасно і зменшено розмір позовних вимог, зокрема, в частині стягнення зменшеної суми пені та 3% річних, так і збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення збільшеного розміру інфляційних втрат, що не допускається приписами ст. 46 ГПК України;
- відповідач вказує, що TOB «ООЕК» категорично не погоджується із здійсненим розрахунком ціни позову від 09.11.2021, з огляду на наступне: по-перше: з огляду на те, що подання такого процесуального документу суперечить процесуальним нормам ГПК України; по-друге, розрахунок здійснено із порушенням умов договору, про що постійно зазначається у процесуальних документах по суті; по-третє, щоразу нові нарахування здійснюються за різні періоди, у яких на думку позивача зі сторони ТОВ «ООЕК» було порушено строки оплати за отримані послуги, що фактично свідчить про те, що позивач до сьогоднішнього дня не може сформувати власну правову позицію та остаточно визначити спірний період; по-четверте, при новому розрахунку від 09.11.2021 позивач здійснює нарахування санкцій на коригування у травні місяці 2020 року обсягів споживання, яке було від'ємним у відповідача (468592,33 грн. згідно акту коригування від 18.05.2020 - наявний в матеріалах справи), проте позивач вирішив самостійно його змінити в односторонньому порядку на коригування із позитивним значенням, та нарахувати на нього 3% річних у сумі 1037,05 грн., пеню у сумі 4148,19 грн., що є неприпустимим;
- щодо нарахувань пені, 3% річних, інфляційних втрат у період з квітня по жовтень 2020 року, ТОВ «ООЕК» акцентує увагу на тому, що такі нарахування на попередню оплату є необґрунтованими, по-перше з огляду на умови договору, а по-друге, виходячи із того, що за своєю правовою природою передоплата не розцінюється як грошове зобов'язання у розумінні ст. 625 ЦК України;
- за посиланнями відповідача, нездійснення відповідачем до моменту поставки товару його попередньої оплати в силу приписів ст. 538 ЦК України не дає позивачу права вимагати його оплати, і як наслідок у позивача не виникає права нарахування на відповідну суму попередньої оплати на підставі положень ч.2 ст. 625, ст. 549 ЦК України та умов договору 3% річних і пені, - у зв'язку з чим здійснені нарахування є безпідставним і необґрунтованим;
- відповідач зазначає, що сума заборгованості, яка визначена позивачем у розмірі 468592,33 грн. є помилковою, що підтверджується актом коригування до акту від 30.11.2019 (від 18.05.2020), з якого вбачається, що позивачем було враховано коригування в бік зменшення обсягів споживання у розмірі 468592,33 грн., а не в бік збільшення, як відображено в розрахунку ціни позову. Відповідач зазначає, що вказану суму ТОВ «ООЕК» оплатило позивачу 29.07.2020, однак в наступному позивач повернув цю оплату як помилково сплачену на підставі листа ТОВ «ООЕК» №03/03-337 від 29.07.2020.
24.11.2021 за вх.№31563/21 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та додаткові документи. У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №00231-02024 за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року пеню в сумі 5125259,92 грн., 3% річних в сумі 1125802,73 грн., штраф в сумі 627295,01 грн., інфляційні втрати в сумі 1358592,23 грн.
У підготовчому засіданні 24.11.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 30.11.2021 о 14:40.
29.11.2021 за вх.№31893/21 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 30.11.2021 судом у протокольній формі прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог за вх.№31563/21 від 24.11.2021. На розгляді суду перебувають позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 за №00231-02024 за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року пені в сумі 5125259,92 грн., 3% річних в сумі 1125802,73 грн., штрафу в сумі 627295,01 грн., інфляційних втрат в сумі 1358592,23 грн.
У підготовчому засіданні 30.11.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.12.2021 о 15:15.
У судовому засіданні 21.12.2021 судом у протокольній формі оголошено перерву до 19.01.2022 об 11:45.
19.01.2022 за вх.№1512/22 до суду від позивача надійшли пояснення, які прийнято судом до розгляду. У поданих поясненнях позивач посилається на наступне:
- позивач щодо посилання відповідача на заборону протягом спірних періодів оператору системи передачі застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені та штрафу, згідно з постановою НКРЕКП України від 08.04.2020 №766, зазначає, що застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання передбачено законодавчими актами (Цивільним та Господарськими кодексами України, Законом України «Про ринок електричної енергії») та умовами договору, які узгоджені сторонами, тоді як постанова №766, на яку посилається відповідач, є виключно актом індивідуальної дії, що носить рекомендований характер;
- позивач вказує, що на час подання позовної заяви до суду, пункт постанови №766 про заборону застосовувати заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору, виключений постановою НКРЕКП від 10.03.2021 №392 та не діяв;
- за посиланнями позивача, оскільки Господарський та Цивільний кодекси України мають вищу юридичну силу аніж постанова НКРЕКП №766 від 08.04.2020, тому при вирішенні спірних правовідносин з урахуванням того, що на момент подання позовної заяви заборонні заходи, встановлені постановою НКРЕКП №766 від 08.04.2020 вже були скасовані самим Регулятором до закінчення карантинних заходів по території України, то зазначена постанова НКРЕКП №766 від 08.04.2020 не підлягає застосуванню та носила суто рекомендаційний характер;
- позивач вважає, що несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з оплати планових платежів, які є окремими грошовими зобов'язаннями, тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки та нарахування компенсаційних втрат на суму простроченого платежу.
У судовому засіданні 19.01.2022 судом у протокольній формі оголошено перерву. Ухвалою суду від 20.01.2022 господарським судом повідомлено, що судове засідання призначено на 25.01.2022 о 10:00.
24.01.2022 за вх.№1895/22 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке прийнято судом до розгляду, в якому відповідач просить суд зменшити суму нарахованих штрафних санкцій, які заявлені НЕК «Укренерго», на 99%. У поданому клопотанні відповідач посилається на наступне:
- перевищення розміру неустойки (пені) порівняно з розміром збитків. Розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, є необґрунтовано великим у порівнянні із повною відсутністю збитків позивача.
- винятковість випадку; існують певні обставини, які значно ускладнюють виконання обов'язку ТОВ «ООЕК» щодо своєчасної попередньої оплати планової вартості послуг, на які товариство не може вплинути та не могло завчасно передбачити їх виникнення. Енергопостачальна компанія отримує грошові кошти від побутових споживачів за спожиту електричну енергію, у разі добровільної, повної та своєчасної оплати, не раніше 20 календарного дня після розрахункового періоду, тобто, в даному випадку касовий розрив складає 50 днів. Окрім того, у спірний період, ситуація була значно ускладнена тим, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні була запроваджена низка карантинних заходів та прийнято ряд нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання відносин в умовах епідеміологічної ситуації в країні. Внаслідок запроваджених законодавчих обмежень фактично за результатами 2020-2021 року ТОВ «ООЕК» недоотримало фінансовий ресурс внаслідок низького рівня оплати населенням та інших категорій споживачів за спожиту електроенергію. Нарахування штрафних санкцій на попередню оплату не проводиться. За фактично надані послуги з передачі електричної енергії, ТОВ «ООЕК» здійснювало розрахунки своєчасно у відповідності до умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії та прострочку платежів не допускало;
- стягнення з ТОВ «ООЕК» штрафних санкцій є невиправданим додатковим прибутком НЕК «Укренерго» та одночасно непомірним тягарем для ТОВ «ООЕК». Стягнення нарахувань, які не передбачені фінансовим планом ТОВ «ООЕК», загрожуватиме нормальній операційній роботі постачальника електричної енергії, перешкоджатиме подальшим своєчасним розрахункам енергопостачальника з іншими учасниками ринку електричної енергії, у зв'язку з чим ТОВ «ООЕК» не зможе гарантувати споживачам безперебійне постачання електричної енергії;
- в обґрунтування заявленого клопотання відповідач також посилається на специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії України, необхідність забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та настання негативних наслідків для сторін, добросовісність поведінки ТОВ «ООЕК» та обставини, що зумовили несвоєчасну попередню оплату планових платежів, та своєчасність розрахунків за фактом наданих послуг, що є винятковим випадком, відсутність збитків та інших негативних наслідків.
Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2022 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 25.01.2022 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Справа №916/1869/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином, та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Керуючись головною метою внесених законодавцем змін до господарського процесуального законодавства у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії загальнодержавного карантину - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, обчислення яких в період карантину законодавцем змінювалось із визначенням критеріїв оцінки - забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго») (оператор системи передачі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (користувач системи передачі) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024, відповідно до умов якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Сторонами вносились зміни до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024 від 01.01.2019 додатковими угодами від 01.01.2019, №3 від 18.03.2020, №4 від 28.07.2020, №4 від 01.11.2020.
Згідно з п.3.1 договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим регулятором та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті.
У відповідності до п.4.1 для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.
Відповідно до п.5.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024 від 01.01.2019 планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт-год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВттод). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
За умовами п.6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Згідно з п.6.2 договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.
Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Згідно з п.6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ССП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.
У відповідності до п.7.1 договору ОСП має право: 1) отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; 2) обмежувати, припиняти, знижувати надійність надання послуги та відключати від системи передачі у випадках, визначених розділом 7 цього договору та Кодексом системи передачі; 3) отримувати від користувача своєчасну оплату за перевищення замовником обсягів використання потужності, заявленої до приєднання, визначеної відповідним договором та технічними умовами на приєднання.
Відповідно до п.9.3 договору користувач зобов'язується: 1) подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього договору; 2) повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 6 та 10 цього договору; 3) здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором; 4) надавати інформацію, зазначену в пункті 8.2 глави 8 розділу II Кодексу системи передачі.
Згідно з п.14.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСЛ у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Відповідно до п.3.1 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється регулятором та оприлюднюється оператором системи передачі на власному офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
Згідно з п.4.1 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:
- для ОСР - на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
- для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) - на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
- для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
З цією метою використовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку.
У відповідності до п.5.1 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) планова та фактична вартість послуги (грн.) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений регулятором (грн/МВт-год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до п.6.2 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Пунктами 6.5, 6.6 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Відповідно до п.6.7 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.
Згідно з п.7.1 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) ОСП має право: 1) отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; 2) обмежувати, припиняти, знижувати надійність надання послуги та відключати від системи передачі у випадках, визначених розділом 8 цього договору та Кодексом системи передачі; 3) отримувати від користувача своєчасну оплату за перевищення замовником обсягів використання дозволеної потужності, визначеної відповідним договором та технічними умовами на приєднання.
Відповідно до п.14.1 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 28.07.2020) договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі послуг, укладені між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго») (оператор системи передачі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (користувач системи передачі), а саме:
- акт приймання-передачі послуги за липень 2019 року - 159877180,79 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за серпень 2019 року - 147106691,27 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за вересень 2019 року - 49777724,65 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за жовтень 2019 року - 51870978,19 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за листопад 2019 року - 60751783,91 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за грудень 2019 року - 66073922,47 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за січень 2020 року - 92329443,71 грн.
Вказані акти підписані обома сторонами. Також в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення зазначених актів.
Матеріали справи містять рахунки-фактури до договору №0231-02024 від 01.01.2019, а саме:
- №0231-02024/30/06/2019 від 30.06.2019 на суму 33809456,15 грн.;
- №0231-02024/05/07/2019 від 05.07.2019 на суму 33809456,15 грн.;
- №0231-02024/10/07/2019 від 10.07.2019 на суму 33809456,15 грн.;
- №0231-02024/15/07/2019 від 15.07.2019 на суму 33809456,15 грн.;
- №0231-02024/19/07/2019 від 19.07.2019 на суму 33809456,15 грн.;
- №0231-02024/26/07/2019 від 26.07.2019 на суму 28820320,82 грн.;
- №0231-02024/05/08/2019 від 05.08.2019 на суму 28820320,82 грн.;
- №0231-02024/09/08/2019 від 09.08.2019 на суму 28820320,82 грн.;
- №0231-02024/15/08/2019 від 15.08.2019 на суму 28820320,82 грн.;
- №0231-02024/20/08/2019 від 20.08.2019 на суму 28820320,82 грн.;
- №0231-02024/02/09/2019 від 02.09.2019 на суму 9506648,88 грн.;
- №0231-02024/05/09/2019 від 05.09.2019 на суму 9506648,88 грн.;
- №0231-02024/10/09/2019 від 10.09.2019 на суму 9506648,88 грн.;
- №0231-02024/13/09/2019 від 13.09.2019 на суму 9506648,88 грн.;
- №0231-02024/20/09/2019 від 20.09.2019 на суму 9506648,88 грн.;
- №0231-02024/30/09/2019 від 30.09.2019 на суму 10032706,70 грн.;
- №0231-02024/04/10/2019 від 04.10.2019 на суму 10032706,70 грн.;
- №0231-02024/10/10/2019 від 10.10.2019 на суму 10032706,70 грн.;
- №0231-02024/15/10/2019 від 15.10.2019 на суму 10032706,70 грн.;
- №0231-02024/21/10/2019 від 21.10.2019 на суму 10032706,70 грн.;
- №0231-02024/31/10/2019 від 31.10.2019 на суму 11282740,85 грн.;
- №0231-02024/05/11/2019 від 05.11.2019 на суму 11282740,85 грн.;
- №0231-02024/11/11/2019 від 11.11.2019 на суму 11282740,85 грн.;
- №0231-02024/15/11/2019 від 15.11.2019 на суму 11282740,85 грн.;
- №0231-02024/20/11/2019 від 20.11.2019 на суму 11282740,85 грн.;
- №0231-02024/29/11/2019 від 29.11.2019 на суму 13449154,19 грн.;
- №0231-02024/05/12/2019 від 05.12.2019 на суму 13449154,19 грн.;
- №0231-02024/10/12/2019 від 10.12.2019 на суму 13449154,19 грн.;
- №0231-02024/16/12/2019 від 16.12.2019 на суму 13449154,19 грн.;
- №0231-02024/20/12/2019 від 20.12.2019 на суму 13449154,19 грн.;
- №0231-02024/27/12/2019 від 27.12.2019 на суму 17274388,32 грн.;
- №0231-02024/03/01/2020 від 03.01.2020 на суму 17274388,32 грн.;
- №0231-02024/10/01/2020 від 10.01.2020 на суму 17274388,32 грн.;
- №0231-02024/15/01/2020 від 15.01.2020 на суму 17274388,32 грн.;
- №0231-02024/20/01/2020 від 20.01.2020 на суму 17274388,32 грн.
Також в матеріалах справи наявні акти коригування, а саме:
- акт коригування від 28.11.2019 до акту від 31.07.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 164115316,62 грн.;
- акт коригування від 02.01.2020 до акту від 31.08.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 146709687,01 грн.;
- акт коригування від 18.01.2020 до акту від 31.08.2020 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 108728539,74 грн.;
- акт коригування від 17.02.2020 до акту від 30.09.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 49915869,02 грн.;
- акт коригування від 19.06.2020 послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2019 №0231-02024 до акту від 30.09.2019 (з урахуванням акту коригування від 17.02.2020): скоригована вартість - 49915516,61 грн.;
- акт коригування від 30.03.2020 до акту від 31.10.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 51953410,33 грн.;
- акт коригування від 30.06.2020 послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2019 №0231-02024 до акту від 31.10.2019 (з урахуванням акту коригування від 30.03.2020): скоригована вартість - 51969397,48 грн.;
- акт коригування від 18.05.2020 до акту від 30.11.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 60283191,58 грн.;
- акт коригування від 19.06.2020 послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2019 №0231-02024 до акту від 30.11.2019 (з урахуванням акту коригування від 18.05.2020): скоригована вартість - 60271259,18 грн.;
- акт коригування від 19.06.2020 до акту від 30.12.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 67009871,29 грн.;
- акт коригування від 18.08.2020 до акту від 3.01.2020 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024: скоригована вартість - 92989782,82 грн.
В матеріалах справи містяться листи ТОВ «ООЕК» на адресу ДП «НЕК «Укренерго» щодо надання планових обсягів передачі від 24.06.2019, 23.08.2019, 24.09.2019, 23.10.2019,21.11.2019, 24.12.2019.
Матеріали справи містять платіжні доручення №195 від 22.11.2019 на суму 1707444,65 грн., №216338 від 12.02.2020 на суму 5572360,03 грн., №146 від 13.01.2020 на суму 11011759,82 грн., №216327 від 11.02.2020 на суму 43402,95 грн. Платником за вказаними платіжними дорученнями є ТОВ «ООЕК».
Також на підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав до суду наступні документи:
- претензію №01/17153 від 27.04.2021 на суму 48407060,58 грн.;
- претензію №01/30064 від 15.07.2021 на суму 45303519,24 грн.;
- претензію №01/35552 від 16.08.2021 на суму 49357828,41 грн.;
- акти приймання-передачі послуг за лютий 2020 року по липень 2021 року із доказами вручення;
- рахунки-фактури по плановим платежам за лютий 2020 року, березень 2020 року; квітень 2020 року; травень 2020 року; червень 2020 року; липень 2020 року; серпень 2020 року; вересень 2020 року; жовтень 2020 року; листопад 2020 року; грудень 2020 року;
- акти коригування до актів приймання-передачі послуг за період з лютого 2020 по жовтень 2020;
- листи TOB «ООЕК» щодо надання планових обсягів передачі за період з лютого 2020 року по листопад 2020 року.
На спростування позовних вимог відповідач надав наступні документи:
- лист ТОВ «ООЕК» до НЕК «Укренерго» щодо зарахування коштів у період грудня 2019 року із платіжним дорученням №216327 від 11.02.2020 та доказами направлення;
- платіжні доручення №195 від 22.11.2019, №216338 від 12.02.2020, №146 від 13.01.2020; №216327 від 11.02.2020;
- акт коригування до акту від 31.07.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024;
- рахунок-фактуру №0231-02024/03/01/2020 від 03.01.2020 за грудень 2019 року;
- акт звірки розрахунків №0231-02024/03/2019 за IV квартал 2019 року;
- рахунок-фактуру №0231-02024/04-02/2020 від 04.02.2020 за січень 2020 року;
- акт приймання-передачі послуги за січень 2020 року від 31.01.2020 на суму 92341305,89 грн.;
- акт приймання-передачі послуги за січень 2020 року від 31.01.2020 на суму 92329443,71 грн.;
- акт коригування до акту від 31.08.2019 приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до договору від 01.01.2019 №0231-02024;
- акт звірки розрахунків №0231-02024/03/2020 за І квартал 2020 року;
- лист ТОВ «ООЕК» від 21 07.2020 №06 02-3600 з доказами направлення;
- лист ТОВ «ООЕК» від 12.07.2020 №06 02-3575 з доказами направлення;
- лист НЕК «Укренерго» №01/42896 від 24.09.2021;
- платіжне доручення АТ «Перший інвестиційний банк» №216794 від 13.03.2020 на суму 7447346,39 грн.;
- платіжне доручення АТ «Перший інвестиційний банк» №217195 від 09.04.2020 на суму 2864423,72 грн.;
- платіжне доручення АТ «Перший інвестиційний банк» №217682 від 22.05.2020 на суму 8726400,90 грн.;
- платіжне доручення АТ «Перший інвестиційний банк» №217866 від 12.06.2020 на суму 36796348,89 грн.;
- реєстр платежів ТОВ «ООЕК» АТ «Ощадбанк» за період з 16.03.2020 по 31.08.2021;
- акт приймання-передачі послуги за травень від 31.05.2020;
- рахунок-фактуру №0231-02024/04/06/2020 від 04.06.2020;
- лист ТОВ «ООЕК» від 29.07.2020 №03/03-337.
Порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати послуг за договором у спірний період є підставою заявлення до суду відповідних позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам визначені положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Відповідно до ч.2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник зобов'язаний, зокрема, укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії.
Так, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі.
Відповідно до п.55 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024 від 01.01.2019, укладеним між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», позивач) (оператор системи передачі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (користувач системи передачі, відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є користувачем системи передачі.
Відповідно до п.40 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно з п.8 ч.1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Відповідно до пункту 5.1 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії системою передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
У відповідності до пункту 5.2 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання електропостачальникам, ОСР та споживачам доступу до системи передачі.
Згідно з пунктом 5.6 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором. У разі зміни тарифу ОСП повідомляє Користувачів про таку зміну шляхом її оприлюднення на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі, зокрема, надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом та кодексом системи передачі, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг; забезпечує достатню потужність передачі та надійність системи передачі; проводить аналіз системних перевантажень та врегульовує їх шляхом застосування недискримінаційних методів, що базуються на ринкових механізмах, відповідно до правил ринку та кодексу системи передачі;
Положеннями пункту 5.4 глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) ОСП укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з Користувачем після набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії, крім споживачів та їх електропостачальників, які врегульовують відносини відповідно до Правил роздрібного ринку. Укладення зазначеного договору також означає, що Користувач отримує доступ до системи передачі.
Тобто, взаємовідносини зі споживачами, які здійснюють діяльність на роздрібному ринку та не набувають статусу учасника ринку, регулюються згідно Правил роздрібного ринку.
Відповідно до п.4.1 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Згідно з ч.4 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (далі - Кодекс системи передачі).
На основі типового договору між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0231-02024 від 01.01.2019, відповідно до умов якого ОСП зобов'язалось надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7.1, підпунктом 3 пункту 9.3 договору ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП.
Окрім того, згідно з пунктом 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим
Як зазначалось вище, між сторонами були підписані акти приймання-передачі послуг та акти коригування до них за період з липня 2019 року по жовтень 2020 року.
Розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, підтверджуються обставини несвоєчасного виконання останнім своїх грошових зобов'язань з оплати отриманих послуг у вказаний період.
Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи №916/1869/21 наявні повідомлення відповідача позивачу про планові обсяги послуг, та в свою чергу в Актах приймання-передачі послуг, з урахуванням Актів коригування до них, сторони погодили фактичний обсяг спожитих послуг.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до п.6.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. в додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 217 ГК України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18; від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати передбачених договором платежів, перевіривши розрахунки позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд визнав правомірними підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінивши посилання та оцінку сторонами постанови НКРЕКП України від 08.04.2020 №766 в редакції постанов від 19.08.2020 №1564, від 16.12.20290 №2492, від 24.12.2020 №2736, господарський суд зазначає наступне.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначений Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Положеннями ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Проте, з аналізу норм Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не вбачається повноважень НКРЕКП, своїми постановами, які за своєю правовою природою є підзаконними нормативними актами, змінювати умови договорів, укладених суб'єктами господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, що передбачено зокрема такими законодавчими актами як Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин заборони застосовувати до електропостачальників заходи відповідальності за порушення порядку розрахунків в формі пені та штрафу, згідно з постановою НКРЕКП України від 08.04.2020 №766 в редакції постанов від 19.08.2020 №1564, від 16.12.20290 №2492, від 24.12.2020 №2736.
Натомість, розглянувши клопотання відповідача за вх.№1895/22 від 24.02.2021 про зменшення штрафних санкцій, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст. 551 ЦК України.
Аналіз приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18).
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вказує, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, а також розмір, до якого вони підлягають зменшенню.
З огляду на вищевикладене, проаналізувавши обставини справи та заслухавши сторін, при вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, проаналізувавши всі фактичні обставини справи, принципи господарської діяльності, враховуючи обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, прийнявши до уваги дії та поведінку обох сторін, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язань, з огляду на виконання відповідачем на даний час умов договору в частині сплати всіх основних платежів (в частині спірних періодів), господарський суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої відповідачу пені та штрафу до 10% від заявленої суми, що складає 512525,99 грн. пені та 62729,50 грн. штрафу.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні обставини справи та позиції сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та часткове задоволення позову, з огляду на що судом задовольняються позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» частково та стягується з відповідача на користь позивача 112580,73 грн. 3% річних, 1358592,23 грн. інфляційних втрат, 512525,99 грн. пені, 62729,50 грн. штрафу, в решті позовних вимог судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Оцінивши доводи відповідача в частині відсутності підстав для на думку відповідача «подвійної» відповідальності внаслідок нарахування йому штрафу та пені, господарський суд вказує, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
При цьому слід прийняти до уваги, що стаття 61 Конституції України з її забороною на подвійну юридичну відповідальність одного виду за те саме правопорушення розміщена саме в розд. ІІ «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», тобто її положення стосуються фізичних осіб, а не юридичних, у статті 61 Конституції України не йдеться про випадки договірного застосування штрафних санкцій у господарських відносинах.
В частині доводів відповідача про порушення позивачем строків позовної давності при нарахуванні штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до вимог ч.1, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до вимог ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Господарський суд не приймає до уваги доводів відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, оскільки вони спростовуються вищенаведеними положеннями п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими на момент звернення позивача до суду в частині стягнення пені строки позовної давності за такими вимогами були продовжені на період продовженого карантину та відповідно не сплили.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем порядку розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, господарський суд виходить з доведеності позивачем порядку зарахування ним сплачених відповідачем коштів в рахунок тих платежів, які перелічені в розрахунку позивача, при цьому господарський суд виходить з дій та домовленостей сторін та з того факту, що відповідачем наведені позивачем розрахунки та зарахування позивачем сплачених сум не спростовані.
Також господарський суд приймає до уваги доводи позивача в частині того, що визначений сторонами порядок оплати наданих послуг да договором шляхом внесення планової вартості послуг не є авансом, оскільки виходячи з технологічного процесу та особливостей обліку передачі електричної енергії, такі послуги відповідачу вже надаються на час виникнення обов'язку з їх оплати, в тому числі за плановими платежами. Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з оплати планових платежів, які є окремими грошовими зобов'язаннями, тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки та нарахування компенсаційних втрат на суму простроченого платежу.
Інші доводи відповідача не створюють підстав для відмови у задоволенні судом позовних вимог позивача на визначені судом суми.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд застосовує положення ч.9 ст. 129 ГПК України та покладає судові витрати у даній справі на відповідача, з дій якого виник спір по справі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, код ЄДРПОУ 42114410) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 1125802 /один мільйон сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дві/ грн. 73 коп. 3% річних, 1358592 /один мільйон триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дві/ грн. 23 коп. інфляційних втрат, 512525 /п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять/ грн. 99 коп. пені, 62729 /шістдесят дві тисячі сімсот двадцять дев'ять/ грн. 50 коп. штрафу та 123554 /сто двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири/ грн. 25 коп. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 10 лютого 2022 р.
Суддя Ю.С. Бездоля