"31" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3525/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Дарієнко В.Д., Козоріз П.І.,
від відповідача - Марків Я.І., Волков О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” про стягнення заборгованості в загальному розмірі 128929,41 грн., -
Комунальний заклад “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” про стягнення заборгованості в загальній сумі 128929,41 грн., у т.ч. 108665,00 грн. - заборгованості за договором, 7355,01 грн. - 3% річних, 12909,40 грн. - інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
04 травня 2018 року між Комунальною організацією (установа, заклад) “Притулок для дітей служби у справах дітей” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” (підрядник) було укладено договір підряду № 8318 Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8.
Розпорядженням Березівської районної державної адміністрації від 14.02.2019 р. № 25/А-2019 “Про утворення комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” було утворено Комунальний заклад “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації”, який є правонаступником Комунальної організації (установа, заклад) “Притулок для дітей служби у справах дітей”.
Як вказує позивач, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України.
Відповідно до п. 2.1 договору підряду підрядник зобов'язується у 2018 році виконати передбачені даним договором роботи по капітальному ремонту притулку для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8.
Також відповідно до п. 4.6 договору замовник зобов'язується виплатити 30% передоплати - 387184,20 грн. без ПДВ.
За ствердженнями позивача, замовник своєчасно виконав свій обов'язок та сплатив передоплату у розмірі 387184,20 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1 від 04.05.2018 р. та виписка по рахунках від 07.05.2018 р.
При цьому позивач зазначає, що пунктом 4.3 договору встановлено, що для оплати виконаних робіт підрядник передає: акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками сторін; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, підписану уповноваженими представниками сторін; виконавчу документацію.
Наразі позивач зауважує, що замовник виконав всі свої зобов'язання за договором підряду та своєчасно провів розрахунки, що підтверджується платіжним дорученнями № 2 від 12.06.2018 р., № 3 від 06.07.2018 р., № 5 від 07.08.2018 р., № 7 від 27.09.2018 р., № 8 від 18.09.2018 р., № 9 від 02.10.2018 р., № 10 від 26.10.2018 р., № 11 від 04.12.2018 р. та виписками банку по особовому рахунку.
В свою чергу позивач вказує, що підрядник порушив пункт 13.2.3 договору, в якому визначено, що підрядник зобов'язується своєчасно виконати та здати роботи, визначені договором підряду, проте підрядник здійснив обумовлені договором підряду роботи частково.
Між тим позивач зазначає, що відповідно до Відділу 2 “Утеплення перекриття” локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 було заплановано у 2018 році виконати такі роботи: 1) Улаштування цементної стяжки товщиною 20 мм по щебеневій та піщаній основі площею до 20 кв.м; 2) Утеплення перекриттів, покриттів мінеральною вагою: 3) Улаштування першого шару гідроізоляції з поліетиленової плівки із захистом руберойдом.
Як вказує позивач, загальна вартість робіт становила 108665,00 грн., проте підрядник не виконав зазначені вищі роботи та надав гарантійний лист за вих. № 27 від 29.11.2018 р., яким гарантував виконати весь комплекс вищезазначених робіт навесні 2019 року при плюсових температурах. Також позивач зауважує, що було підписано акт готовності об'єкта до експлуатації, де в п. 9 сторони погодили роботи з утеплення перекриття, строки яких перенесені через несприятливі погодні умови будуть виконані в травні 2019 року. Таким чином, за ствердженнями позивача, останнім днем виконання зобов'язання за договором є 31 травня 2019 року, а тому з 01.06.2019 року встановлюється відповідальність за невиконання підрядником вищезазначеного зобов'язання за договором.
Так, позивач зазначає, що 08 серпня 2019 р. замовником було направлено підряднику лист за вих. № 215 з проханням повідомити про виконання усього комплексу робіт, гарантованих підрядником, проте відповідь на лист так останнім так і не надано.
Разом з тим, за ствердженнями позивача, відсутність будь-яких дій з боку підрядника, направлених на виконання вимог замовника та обов'язків, передбачених договором, стало підставою для замовника звернутися до підрядника із претензією № 1 від 23.06.2021 р., в якій замовник вимагав від підрядника повернути сплачені за договором підряду кошти за невиконані роботи за договором у розмірі 108665,00 грн. у строк протягом 10 днів з моменту отримання претензії. Як вказує позивач, претензію було вручено 25.06.2021 р. згідно відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту AT “Укрпошта”. Проте, як вказує позивач, станом на дату складання позовної заяви гарантований комплекс робіт підрядником так і не був виконаний, а також не було повернуто кошти за невиконані роботи за договором підряду у розмірі 108665,00 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо своєчасного виконання обумовлених договором робіт, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 7355,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 12909,40 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.11.2021 р. позовну заяву Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3525/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.12.2021 р. о 11 год. 30 хв.
13.12.2021 р. представником відповідача було подано до суду клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
Так, протокольною ухвалою суду було продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 22.12.2021 р., про що зазначено в протоколі судового засідання від 13.12.2021 р.
У судовому засіданні господарського суду 13 грудня 2021 року по справі № 916/3525/21 було протокольно оголошено перерву до 11 січня 2022 року о 11 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представників сторін.
21.12.2021 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло відзив на позовну заяву. Так, відповідач вказує, що позивачем не виконані вимоги ГПК України стосовно додання до позовної заяви документів, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Також відповідач зазначає, що Комунальна установа - некомерційна організація, яка фінансується з місцевого бюджету, виконує той чи інший ряд безоплатних чи доступних громадських послуг й якій надано комунальну власність на основі права оперативного управління. Так, із посиланнями на п.п. 133.4.2, 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України, п. 30 ст. 2, п.п. 12 ст. 12 Бюджетного кодексу України відповідач зазначає, що при виконані робіт по капітальному ремонту притулку для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області було виконано великий обсяг робіт, не передбачений кошторисом, що було обумовлено в гарантійному листі, при цьому фінансування даних робіт було гарантовано замовником та сесією Березівської ради були виділені кошти на виконання додаткових робіт, але нижче зазначені кошти не були отриманні відповідачем. Так, відповідач зауважує, що відповідно до виконаних робіт їх загальна вартість склала 220000,00 грн.
15.01.2022 р. представником позивача було подано до суду заперечення на відзив відповідача та заяву про розподіл судових витрат. Як вказує позивач, відповідачем у відзиві зазначено, що при виконанні робіт по ремонту Притулку для дітей було виконано великий обсяг робіт, не передбачений кошторисом, проте, за ствердженнями позивача, до свого відзиву відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують вказане твердження. Крім того позивач зазначає, що за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. З огляду на викладене позивач зауважує, що незрозуміло навіщо та із яких підстав відповідач міг нібито здійснювати роботи, які не передбачені кошторисом та договором та не оформити нібито виконані у великому обсягу роботи, не передбачені кошторисом відповідним актом, підписаним обома сторонами. Наразі позивач повідомляє суду, що відповідач не здійснював і не виконував будь-які інші роботи, що не передбачені договором та кошторисом.
Крім того позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач стверджує, що вартість нібито виконаних ним робіт, не передбачених кошторисом, складає 220000,00 грн., а відтак відповідач фактично стверджує, що в результаті виконання ним не передбачених кошторисом робіт на суму 220000,00 грн. у позивача навіть виникла заборгованість перед відповідачем на суму основного боргу майже на 91000,00 грн. По-перше, як вказує позивач, це не підтверджено ніякими доказами, а, по-друге, не зрозуміло чому вказана відповідачем заборгованість не була оформлена із позивачем належним чином відповідними актами прийняття виконаних робіт та звірки розрахунків та чому в подальшому відповідач не здійснював дії по стягненню вказаної заборгованості із позивача у даній справі. Так, позивач повідомляє суду, що у нього відсутні будь-які борги перед відповідачем та наявні у відзиві твердження про фактичну наявність таких боргів є безпідставними та нічим не підтверджені.
Також позивач вказує, що не є належним доказом прикладена до відзиву копія листа відповідача на адресу позивача, яка до позивача раніше не поступала, а також копія кошторису. За ствердженнями позивача, це односторонні документи відповідача без доказів участі позивача в їх створені чи їх отримані. Крім того, як вказує позивач, їх копії не завірені належним чином у відповідності до вимог ДСТУ 4163:2020 “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації”, що діє із 1 вересня 2021 року, з огляду на що вони не можуть прийматись судом до уваги при прийняті рішення по суті позовних вимог.
Відтак, позивач вважає, що у даній справі своїми голослівними бездоказовими твердженнями та неподанням до суду будь-яких належних доказів відповідач здійснює зловживання процесуальними правами з метою уникнення стягнення та з метою затягування розгляду справи, тим більше, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача стосовно бюджетної організації, яка здійснює утримання дітей-сиріт.
Також позивач просить суд одночасно із винесенням рішення по суті позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 128929,41 грн. здійснити розподіл судових витрат у розмірі 21609,41 грн. Так, позивач зазначає, що розмір гонорару адвоката Дарієнка В.Д. у даній справі відповідно до договору від 15.08.2021 р. залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, та складає 15% від суми стягнення, яка буде вказана в виконавчому документі (наказі господарського суду Одеської області), що підлягає стягненню на користь клієнта. Як зазначає позивач, гонорар виплачується із власних коштів клієнта в незалежності від результатів здійснення виконавчого провадження. При цьому позивач зазначає, що в разі задоволення позову у повному обсязі в розмірі 128929,41 грн. сума гонорару адвоката складає 19339,41 грн., що є необхідними витратами, а їх розмір є розумним і виправданим, оскільки відповідач протягом майже трьох років ухилявся від виконання своїх зобов'язань по договору, уникав спілкування із позивачем та не відповідав на письмові вимоги позивача про або здійснення робіт, або повернення позивачу отриманих від нього надлишкових коштів у сумі 108665,00 грн. За ствердженнями позивача, відповідачем також безпідставно використовувались у своїй власній підприємницькій діяльності належні позивачу кошти в сумі 108665,00 грн. на власний розсуд на протязі всього часу із середини 2018 року для отримання власного прибутку. Таким чином, на думку позивача, розмір у даній справі гонорару успіху19339,41 грн., визначений стороною та її адвокатом, є не завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, кількість наданих позивачем до суду документів, кількість витраченого адвокатом часу на підготовку всіх документів та доказів та поїздки із Одеси до Березівки та співмірний порівняно із ринковими цінами.
Таким чином, як вказує позивач, загальний розмір судових витрат складає 21609,41 гри. (2270,00 грн. + 19339,41 грн.), що є необтяжливим для відповідача, як підприємницької структури та є значним для позивача як бюджетної організації, що не має у штаті юриста і відповідних бюджетних асигнувань та відповідних статей витрат на професійну правову допомогу і що займається за бюджетні кошти утриманням дітей-сиріт всього великого Березівського району Одеської області.
11.01.2022 р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд відкласти судове засідання через наявні у нього ознаки ОРВІ.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2022 р. по справі № 916/3525/21 відкладено розгляд справи на 24 січня 2022 р.
24.01.2022 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи, оскільки про дату судового засідання стало відомо з офіційної сторінки “Судова влада” 21.01.2022 р., тобто після відновлення її роботи після хакерської атаки в ніч з 13.01.2022 р. на 14.01.2022 р. Крім того, відповідач вказує, що прибути в судове засідання не може, оскільки до нього - ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання і від причин не залежних від нього не зміг завчасно звернутись з клопотанням до прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області стосовно надання дозволу на виїзд за межі Березівського району Одеської області. Також у вказаному клопотанні відповідач вказує, що адвокат - Волков О.Л. зайнятий 24.01.2022 р. в судових засіданнях в Березівському суді Одеської області.
Так, у судовому засіданні господарського суду 24 січня 2022 року по справі № 916/3525/21 було протокольно оголошено перерву до 31 січня 2022 року о 16 год. 30 хв., про що під розписку повідомлено представників позивача.
31.01.2022 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про долучення письмового доказу, в якому директор товариства вказує, що під час відкриття матеріалів та надання йому доступу до матеріалів кримінального провадження № 42019161330000040 від 21.11.2019 р. стало відомо паро те, що в рамках даного кримінального провадження прокурором Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної адміністрації” подано цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у сумі 162519,33 грн., з огляду на що відповідач вважає за потрібне надати його копію до господарського суду Одеської області з метою не застосування судом подвійної матеріальної відповідальності, тому як із загальної теорії права, за одне і те ж правопорушення лише одне (абсолютно визначене або відносно визначене) стягнення у рамках одного виду юридичної відповідальності (так звана одноразова відповідальність). З огляду на викладене відповідач вказує, що з метою запобігти подвійної матеріальної відповідальності, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання та одночасно з особи, яка обвинувачується в кримінальному провадженні, суперечить статті 61 Конституції України, а тому відповідач просить суд залишити позовну заяву по справі № 916/3525/21 без задоволення.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 31.01.2022 р. представники позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представники відповідача просили суд не задовольняти позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
04 травня 2018 року між Притулком для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області в особі директора Козоріза Петра Івановича (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” в особі директора Марківа Ярослава Івановича (підрядник) укладено договір підряду № 83/18 Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8, відповідно до п.п. 2.1 якого відповідач як підрядник зобов'язується у 2018 р. виконати передбачені даним договором роботи по капітальному ремонту притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська обл., м. Березівка, вул. Данилишина, 8.
Згідно п. 2.2 договору загальний зміст і вартість послуг визначені в зведеному кошторисному розрахунку, складеному в динамічних цінах, що є невід'ємною частиною даного договору.
При цьому пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість виконання робіт за цим договором складає 1290614,00 грн. (один мільйон двісті дев'яносто тисяч шістсот чотирнадцять грн. 00 коп.), без ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору у випадку подорожчання вартості робіт у процесі їхнього виконання, і також проведення непередбачених робіт, а також додаткових робіт із указівки замовника (його представника), сторони проведуть корегування суми договору й умов її оплати, відбивши це в окремих доповненнях до даного договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування будівництва об'єкта, розрахунки із підрядником за виконані роботи та витрачені та/або залучені матеріали.
Положеннями п. 4.2 договору визначено, що замовник перераховує підряднику кошти згідно акту виконаних робіт в строк протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору.
В п. 4.3 договору сторони погодили, що для оплати виконаних робіт підрядник передає замовнику: акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками сторін; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, підписану уповноваженими представниками сторін; виконавчу документацію.
За умовами п. 4.5 договору усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони - отримувача платежу.
Згідно п. 4.6 договору замовник зобов'язується виплатити 30% передоплати - 387184,20 грн. (триста вісімдесят сім сто вісімдесят чотири грн. 20 коп.), без ПДВ.
При змінах нормативних актів або економічної і політичної обстановки, що погіршує положення сторін у порівнянні з їхнім станом на дату укладання даного договору і що приводять до додаткових витрат часу, коштів на виконання визначених послуг, а також при несприятливих погодних умовах, що не дають вести ремонтні роботи продовжуються відповідно до цього часу. Терміни і договірна ціна в цьому випадку уточнюються сторонами в додатковій угоді (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 8.3 договору рішення замовника про зміни в складі та об'ємах робіт приймаються підрядником за умови внесення відповідних змін у договірну ціну та терміни виконання робіт.
Пунктом 8.4 договору передбачено, що якщо зміни в складі та об'ємах робіт не спричинили змін у вартості або термінах виконання робіт, вони приймаються підрядником на основі письмового дозволу замовника на кресленні або в журналі проведення робіт.
Положеннями п. 8.5 договору визначено, що зміни в складі та об'ємах робіт, виконання додаткових робіт з ініціативи підрядника дозволяється лише за умови письмового погодження таких змін із замовником.
За умовами п. 9.3 договору підрядник забезпечує виконання робіт у відповідності з затвердженою проектною документацією та будівельними нормами та правилами, діючими на території України.
В п. 9.4 договору сторони погодили, що постійний контроль і технічний нагляд за якістю виконаних робіт та відповідністю їх умовам договору здійснюється замовником. Якщо виконані роботи не відповідають умовам договору, діючим нормам і правилам, проектній документації, загальнообов'язковим положенням діючого законодавства, а також рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, вимогам і технічним умовам державних органів, комісією у складі уповноважених представників замовника і підрядника складається дефектний акт і роботи переробляються підрядником в узгоджені сторонами строки.
За положеннями п. 9.5 договору підрядник зобов'язаний в розумний строк письмово інформувати замовника про можливість припинення або сповільнення виконання робіт з вини замовника, або з інших причин, незалежних від підрядника.
Згідно п. 9.6 договору обов'язком підрядника є ведення всієї виконавчої документації, обов'язковість ведення якої передбачена чинними нормами та правилами. Замовник має право перевіряти правильність її ведення, вимагати якісного та своєчасного заповнення.
Основним документом, що відображає хід виконання робіт підрядником, є журнал виконання робіт. Сторони визначають форму, зміст та порядок ведення журналу, контроль за його заповненням з боку замовника. Підрядник зобов'язаний призначити особу, відповідальну за ведення та зберігання журналу виконання робіт (п. 9.7 договору).
При цьому пп. 9.8 договору встановлено, що підрядник має право залучати для виконання робіт за цим договором інші спеціалізовані будівельні організації (субпідрядників). Підрядник здійснює координацію діяльності субпідрядників і несе відповідальність за результат їхньої роботи.
Відповідно до п. 10.1 договору після виконання всього комплексу робіт, обумовлених договором, підрядник повинен здати, а замовник прийняти виконані роботи у відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що здача та приймання виконаних підрядником робіт здійснюється за письмовим повідомленням підрядника уповноваженою особою, або комісією замовника. Повідомлення має бути передане надіслане замовнику не пізніше двох робочих днів до моменту здачі робіт з вказівкою часу та місця.
Положеннями п. 10.3 договору визначено, що витрати, пов'язані із прийняттям робіт, несе замовник.
За умовами п. 10.4 договору в разі відмови від підписання акту та довідки, замовник зобов'язаний надати письмову мотивовану відмову підряднику протягом трьох робочих днів. В разі, якщо такий документ на адресу підрядника не надійде, акт та довідка вважаються підписаними, а об'єкт прийнятим без будь-яких зауважень та застережень.
В п. 10.5 договору сторони погодили, що у випадку необґрунтованого ухилення замовника від прийняття виконаних робіт і підписання відповідних документів (акту та довідки), роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником без будь-яких зауважень та застережень у день закінчення строку здачі-прийняття робіт, визначеного на підставі цього договору.
За положеннями п. 10.6 договору останній набирає чинності з дня підписання та діє до 31.12.2018 р.
В п. 13.2 договору сторони передбачили обов'язки підрядника, а саме: суворо дотримуватись технології виконання робіт, яка забезпечує якість робіт, а також дотримуватись правил техніки безпеки та пожежної безпеки в ході виконання робіт (п.п. 13.2.1); у випадках, встановлених цим договором, своєчасно усувати виявлені недоліки та дефекти (п.п. 13.2.2); своєчасно виконати та здати роботи, визначені цим договором (п.п. 13.2.3); виконувати власні зобов'язання, що встановлені цим договором та чинними в Україні нормативними актами (п.п. 13.2.4).
При цьому пунктом 14.2 договору сторонами погоджені обов'язки замовника, а саме: своєчасно виконувати розрахунки за виконані підрядником роботи в порядку, обумовленому статтею 3 цього договору (п.п. 14.2.1); приймати під охорону закінчені види і комплекси робіт, незалежно від загальної готовності об'єкту (п.п. 14.2.2); виконувати власні зобов'язання, що встановлені цим договором та чинними в Україні нормативними актами (п.п. 14.2.3).
У випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством України (п. 15.1 договору).
Згідно п. 15.2 договору усі виправлення за текстом договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні представниками сторін у кожному окремому випадку.
Відповідно до п. 16.1 договору до даного договору додається додаток № 1 - Кошторис на виконання робіт.
07 серпня 201 року між Притулком для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області в особі директора Козоріза Петра Івановича (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” в особі директора Марківа Ярослава Івановича (підрядник) укладено додаткову угоду № 2 до договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 року, згідно п. 1 якої сторони визначили предмет угоди:
- згідно з п. 3.1 договору підряду №83/18 виникли непередбачені роботи по утепленню фасаду, у зв'язку з чим збільшити вартість робіт на суму 180686,00 (сто вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) без ПДВ;
- пункт 3.1 викласти у новій редакції: Вартість виконання робіт за цим договором складає: 1471,300 грн. (один мільйон чотириста сімдесят одна тисяча триста грн. 00 коп.), без ПДВ.
Як вбачається із матеріалів справи, між Притулком для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області в особі директора Козоріза Петра Івановича (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” в особі директора Марківа Ярослава Івановича (замовник) були погоджені та підписані додатки до договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 року, а саме - договірна ціна на будівництво Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8; Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва; Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8.
Розпорядженням Березівської районної державної адміністрації від 14.02.2019 р. № 25/А-2019 “Про утворення комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” було утворено Комунальний заклад “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації”, який є правонаступником Комунальної організації (установа, заклад) “Притулок для дітей служби у справах дітей”.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно ч. 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором
Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.6 договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. замовник зобов'язується виплатити 30% передоплати - 387184,20 грн. (триста вісімдесят сім сто вісімдесят чотири грн. 20 коп.), без ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. позивачем було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати кошти в розмірі 387184,20 грн. із призначенням платежу: “0813111;попередня оплата 30%капітальний ремонт приміщення; згідно догов. №83/18 від 04.05.2018р. рах. №5 від 04.05.2018р.; без ПДВ”, про що свідчить платіжне доручення № 1 від 04.05.2018 р. на суму 387184,20 грн.
При цьому відповідно до п. 2.1 договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. відповідач як підрядник зобов'язується у 2018 р. виконати передбачені даним договором роботи по капітальному ремонту притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська обл., м. Березівка, вул. Данилишина, 8. Таким чином, роботи за спірним договором підряду № 83/18 повинні були бути виконати на протязі 2018 року.
Так, із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору підряду № 83/18 Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8 від 04.05.2018 р. між позивачем та відповідачем були складені акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), а саме: № 1 за травень 2018 року від 12.06.2018 р.; № 2 за 06.07.2018 року від 06.07.2018 р.; № 19 за 07.08.2018 року від 07.08.2018 р.; № 4 за вересень 2018 року від 18.09.2018 р.; № 5 за жовтень 2018 року; № 6 за жовтень 2018 року від 26.10.2018 р.; № 7 за грудень 2018 року від 04.12.2018 р.; № 9 за грудень 2018 року від 04.12.2018 р., а також складені та підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3 за травень 2018 року, за 06.07.2018 р., за липень 2018 року, за серпень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за грудень 2018 року.
Згідно п.п. 4.2, 4.3 договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. замовник перераховує підряднику кошти згідно акту виконаних робіт в строк протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору. Для оплати виконаних робіт підрядник передає замовнику: акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками сторін; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, підписану уповноваженими представниками сторін; виконавчу документацію.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. позивачем було перераховано відповідачу в якості оплати за капітальний ремонт кошти в загальному розмірі 1471300,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 1 від 04.05.2018 р. на суму 387184,20 грн. (попередня оплата), № 2 від 12.06.2018 р. на суму 141681,80 грн., № 3 від 06.07.2018 р. на суму 66251,00 грн., № 5 від 07.08.2018 р. на суму 180686,00 грн., № 7 від 27.08.2018 р. на суму 77737,00 грн., № 8 від 18.09.2018 р. на суму 52456,00 грн., № 9 від 02.10.2018 р. на суму 74365,00 грн., № 10 від 26.10.2018 р. на суму 243107,00 грн., № 11 від 04.12.2018 р. на суму 247832,00 грн.
При цьому за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, Притулком для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області складено Дефектний акт на ремонт притулку для дітей в м. Березівка Одеської області, в якому, серед іншого в п. 7 визначений дефект - утеплення перекриттів, покриттів мінеральною ватою 100 куб.м в кількості 0,36.
Так, згідно гарантійного листа ТОВ “Будсервіс і Ко” від 06.08.2018 р. вих № 21, останній вказав, що у зв'язку з тим, що термін виконання ремонтних робіт завершується 01.09.2018 р., а ремонтні бригади не встигають виконати (утеплення стелі, підшивка карнизів та монтаж коньків даху) в теплий період часу гарантував завершити весь обсяг робіт знідно угоди кошторису.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, гарантійним листом від 29.11.2018 р. вих № 27 Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” зазначено, що у зв'язку із стислими термінами виконання робіт по об'єкту:“ Притулок для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області”, великою трудоємністю виконання значної кількості робіт, непередбаченою кошторисом, зниженням температури навколишнього середовища, не завершено виконання робіт по утепленню перекриттів будівлі, з огляду на що гарантовано виконати весь комплекс робіт навесні 2019 року при плюсових температурах.
Так, у грудні 2018 року комісією у складі: голови (директора притулку) - Козоріза П.І., начальника служби у справах Березівської райдержадміністрації - Удовиченко Н.І., бухгалтера притулку для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області - Гакман О.М., директора ТОВ “Будсервіс і Ко” - Марківа Я.І., інженера-проектувальника - ОСОБА_2 , вихователя - ОСОБА_3 , інженера з технагляду - ОСОБА_4 складено та підписано Акт готовності об'єкта до експлуатації - Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8, пунктом 5 якого визначено початок робіт - травень 2018 р., закінчення робіт - грудень 2018 р. При цьому в п. 9 вказаного акту сторони погодили роботи з утеплення перекриття, строки яких перенесені через несприятливі погодні умови будуть виконані в травні 2019 року.
При цьому листами від 23.07.2019 р. вих. № 205 та від 08.08.2019 р. вих. № 215 Комунальний заклад “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” із проханням надати у десятиденний термін відповідь щодо виконання усього комплексу робіт, гарантованого товариством. Так, у відповідь на вказані листи позивача ТОВ “Будсервіс і Ко” лситом від 27.08.2019 р. вказав, що відсутність виділених сесією Березівської районної ради коштів на виконання додаткових робіт унеможливлює закінчення робіт в повному обсязі, при цьому відповідач вказав, що як тільки замовник вирішить питання з фінансуванням - не доопрацювання будуть усунені.
Між тим, за ствердженнями позивача, обумовлені спірним договором роботи не були виконані відповідачем у повному обсязі у погоджений сторонами строк, а саме не виконано роботи з утеплення перекриття, які за погодженням сторін повинні були бути виконані підрядником у травні 2019 року.
В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, посилається на те, що при виконані робіт по капітальному ремонту притулку для дітей служби у справах дітей Березівського району Одеської області було виконано великий обсяг робіт, не передбачений кошторисом, що було обумовлено в гарантійному листі, при цьому фінансування даних робіт було гарантовано замовником та сесією Березівської ради були виділені кошти на виконання додаткових робіт, проте такі кошти не були отриманні підрядником.
Вказані доводи відповідача в обґрунтування заперечень на позов судом оцінюються критично з огляду на наступне.
Положеннями п. 9.3 договору передбачено, що підрядник забезпечує виконання робіт у відповідності із затвердженою проектною документацією та будівельними нормами та правилами, діючими на території України.
Таким чином, умовами спірного договору передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи саме відповідно до проектної документації.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 844 Цивільного кодексу України якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
Також відповідно до п.п. 8.3 та 8.5 договору рішення замовника про зміни в складі та об'ємах робіт приймаються підрядником за умови внесення відповідних змін у договірну ціну та терміни виконання робіт. Зміни в складі та об'ємах робіт, виконання додаткових робіт з ініціативи підрядника дозволяється лише за умови письмового погодження таких змін із замовником.
Відтак, положеннями спірного договору сторони передбачили можливість внесення змін в склад та об'єм робіт, виконання додаткових робіт, проте лише за умови внесення відповідних змін у договірну ціну та терміни виконання робіт, а також за умови письмового погодження таких змін із замовником.
При цьому відповідно до п. 3.2 спірного договору у випадку подорожчання вартості робіт у процесі їхнього виконання, і також проведення непередбачених робіт, а також додаткових робіт із указівки замовника (його представника), сторони проведуть корегування суми договору й умов її оплати, відбивши це в окремих доповненнях до даного договору.
Таким чином, вказаним пунктом договору сторони передбачили можливість коригування договірної ціни за договором, проте лише шляхом оформлення окремих доповнень до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, відповідач, підписавши спірний договір, повністю погодився з його умовами, зокрема, з тим, що виконання робіт здійснюється відповідно до проектної документації, внесення змін в склад та об'єм робіт, виконання додаткових робіт за договором здійснюється лише за умови внесення відповідних змін у договірну ціну та терміни виконання робіт, а також за умови письмового погодження таких змін із замовником, а також можливість коригування договірної ціни за договором шляхом оформлення окремих доповнень до договору.
Водночас, як встановлено судом вище, додатковою угодою № 1 від 07.08.2018 р. до договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. у зв'язку із виникненням непередбачених робіт по утепленню фасаду сторонами збільшено вартість робіт на суму 180686,00 грн., з огляду на що викладено п. 3.1 договору у новій редакції: “Вартість виконання робіт за цим договором складає: 1471300 грн. (один мільйон чотириста сімдесят одна тисяча триста грн. 00 коп.), без ПДВ”, які, як встановлено судом вище, були сплачені позивачем як замовником на користь відповідач як підрядника на виконання умов вказаного договору підряду. При цьому господарський суд зауважує, що інших змін до ціни договору Комунальним закладом “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” не вносилися, позаяк докази внесення таких змін у матеріалах справи відсутні. Крім того сторонами не вносилися й зміни до проектно-кошторисної документації, оскільки доказів їх внесення сторонами до матеріалів справи не надано.
Між тим, ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України визначено, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів внесення змін до затвердженої проектно-кошторисної документації до договору підряду № 83/18 Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8 від 04.05.2018 р., господарський суд вважає, що навіть якщо ТОВ “Будсервіс і Ко” і виконало додаткові роботи за таким договором, проте без вирішення із замовником питання стосовно внесення вказаних змін в проектно-кошторисну документації, а тому він як підрядник не вправі вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи. При цьому судом не приймається до уваги надана відповідачем копія договірної ціни на будівництво: Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8, що здійснюється у 2019 році (складена в поточних ціна станом на 21 січня 2019 року), як підтвердження погодження замовником виконання підрядником додаткових робіт на суму 220000,00 грн., оскільки така договірна ціна не підписана та не засвідчена печаткою замовника - Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації”, а відтак не погоджена останнім відповідно до вимог чинного законодавства.
Наразі з огляду на відсутність акту здачі-приймання виконання робіт з утеплення перекриття, строки яких перенесені сторонами через несприятливі погодні умови на травень 2019 року, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач в порушення умов спірного договору станом на дату подання позову свої зобов'язання з виконання таких робіт не виконав. Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні акти виконаних робіт з утеплення перекриття, які мали бути оформлені відповідачем за наслідками виконання обумовлених вказаним договором робіт.
Між тим пунктом 10.6 договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. його було укладено на строк до 31.12.2018 р., при цьому судом встановлено, що хоча договір не було пролонговано сторонами, проте п. 9 акту готовності об'єкта до експлуатації - Капітальний ремонт притулку для дітей служби у справах дітей Березівського р-ну Одеської обл. за адресою: Одеська область, м. Березівка, вул. Данилішина, буд. 8, сторонами погоджено виконання робіт з утеплення перекриття в травні 2019 року, а відтак продовжено строк виконання таких робіт до кінця травня 2019 року, з огляду на що строк дії такого договору в частині виконання робіт з утеплення перекриття вважається продовженим до 31.05.2019 р.
Так, після закінчення дії договору, а саме 23.06.2021 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 1 від 23.06.2021 р. вих. № 90, в якій Комунальний заклад “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” з огляду на невиконання робіт з утеплення перекриття відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України вимагав сплачені за договором підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. кошти у розмірі 108665,00 грн. повернути протягом десяти днів з моменту отримання претензії.
Проте, неповернення відповідачем вказаних грошових коштів у добровільному порядку стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про повернення перерахованих ним на виконання договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. коштів в сумі 108665,00 грн.
Отже, як з'ясовано судом, позивачем фактично заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми оплати у розмірі 108665,00 грн., які за своєю суттю є вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні, що регулюються положеннями ст. 1212 ЦК України. Тобто, спірні правовідносини між сторонами в даному випадку регулюються саме положеннями глави 83 “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави”.
Наразі, як встановлено судом, у зв'язку із закінченням дії договору договірні правовідносини між сторонами припинились.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
За змістом частини четвертої статті 631 ЦК України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору.
Припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників, які складають зміст договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Припинення договірного зобов'язання свідчить про зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Так, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
Поряд цим слід зазначити, що необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Так, в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки внаслідок закінчення строку дії договору (тобто 31.05.2019 р.) відпали підстави для виконання відповідачем зобов'язань за цим договором (ч. 1 ст. 631 ЦК України), відповідно з вказаного моменту отримані відповідачем на виконання договору спірні кошти є такими, що утримуються відповідачем без достатніх правових підстав. Адже, відповідачем не були виконані відповідні роботи на вказану суму.
Отже, виходячи з викладеного та з огляду на припинення укладеного між сторонами договору, на виконання якого позивачем було перераховано спірну суму, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність повернення відповідачем спірної суми коштів. Адже, підставою для перерахування позивачем оплати на спірну суму був укладений сторонами вищевказаний договір підряду № 83/18 від 04.05.2018 р., який встановлював відповідне право позивача. Однак, у зв'язку із припиненням цього договору відбулось безпідставне набуття грошових коштів відповідачем. Тобто підстава, на якій відповідач набув вказані кошти, відпала, а на спірну суму цих коштів відповідачем не були виконані обумовлені вказаним договором роботи, тим самим отриману відповідачем оплату не освоєно.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання повернути позивачу спірну суму грошових коштів в розмірі 108665,00 грн., що були останнім перераховані відповідачу як оплата за вищевказаним договором підряду № 83/18 від 04.05.2018 р.
Ті обставини, що позивачем не були наведені відповідні правові підстави для стягнення спірної суми коштів, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі N 910/3907/18 (провадження N 12-46гс19). Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача, як на підставу відмови у задоволенні позову по даній справі № 916/3525/21, на подання цивільного позову у кримінальному провадженні прокурором Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у сумі 162519,33 грн., оскільки, по-перше, цивільний позов у кримінальному провадженні поданий прокурором до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 саме про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у сумі 162519,33 грн., при цьому у даній справі Комунальним закладом “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” пред'явлено вимогу до ТОВ “Будсервіс і Ко” про повернення сплачених за договором підряду № 83/18 від 04.05.2018 р. коштів за невиконані роботи у розмірі 108665,00 грн., а також нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати; по-друге, вказаний цивільний позов було подано прокурором у січні 2022 року, при цьому із позовною заявою по даній справі позивач звернувся ще у листопаді 2021 року.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 7355,01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12909,40 грн. господарський суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Між сторонами такий розмір процентів не визначався.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 р. у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 р. у справі № 910/5811/16.
Таким чином, будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 р. № 6-113цс14).
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І “Загальні положення про зобов'язання” книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 р. у справі № 14-16цс18, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі № 910/11965/16, від 04.12.2019 р. у cправі № 910/13238/18, від 06.02.2020 р. у справі № 910/13271/18.
Так, як зазначалося судом вище, у ТОВ “Будсервіс і Ко” виник обов'язок з повернення коштів КЗ “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а тому, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч.2 ст. 625 ЦК України.
Як встановлено судом вище, внаслідок закінчення строку дії договору (31.05.2019 р.) відпали підстави для виконання відповідачем зобов'язань за цим договором (ч. 1 ст. 631 ЦК України), а відтак із вказаного моменту отримані відповідачем на виконання договору спірні кошти є такими, що утримуються відповідачем без достатніх правових підстав. За таких обставин, суд вважає, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання розпочалось з 01.06.2019 р., тобто з наступного дня після закінчення встановлено строку для виконання робіт із утеплення перекриття та закінчення строку дії договору підряду № 83/18 від 04.05.2018 р.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 7355,01грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем невірно, з огляду що самостійно перераховано 3% річних за період з 01.06.2019 р. до 01.09.2021 р. (кінцевий строк, обраний позивачем), що за розрахунком суду складають 7350,52 грн., а саме:
- на суму боргу 108665,00 грн. за період з 01.06.2019 р. по 31.12.2019 р. сума 3% річних складає 1911,31 грн. (108665,00 грн./100%х3%/365 дн. х 214 дн.);
- на суму боргу 108665,00 грн. за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. сума 3% річних складає 3259,95 грн. (108665,00 грн./100%х3%/366 дн. х 366 дн.);
- на суму боргу 108665,00 грн. за період з 01.01.2021 р. по 01.09.2021 р. сума 3% річних складає 2179,26 грн. (108665,00 грн./100%х3%/365 дн. х 244 дн.).
Також вказані розрахунки відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 7350,52 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем невірно з огляду на невірно визначений позивачем сукупний індекс інфляції. Так, позивачем за період з 01.06.2019 р. по 26.08.2021 р. нараховано 12909,40 грн. із застуванням сукупного індексу інфляції - 111,88 однак за даними Державної служби статистики України у вказаному періоді сукупний індекс інфляції дорівнював 1,114. Відтак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції за весь період прострочення складає 12387,81 грн. ((108665,00 грн. х 1,114) - 108665,00 грн.), які підлягають стягненню з відповідача. Також вказані розрахунки відповідачем не спростовано.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2260,73 грн. (128403,33 грн. х 2270,00 грн./ 128929,41 грн.).
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19339,41 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому позивач попередньо вказав, що він поніс та планує понести судові витрати у зв'язку із розглядом справи в місцевому суді: судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 15.08.2021 р., ордеру серія ВН № 1078702.
Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги, укладеного 15 серпня 2021 р. між Комунальним закладом “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” (клієнт) та адвокатом Дарієнком Віктором Дмитровичем (адвокат), відповідно до умов п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у діяльності клієнта в процесі виконання передбачених цивільним, господарським, адміністративним та кримінальним законодавством України повноважень та обов'язків, в тому числі, представляти клієнта в управліннях, відділах та відділеннях Національної поліції, Служби безпеки України, НАБУ, Державного бюро розслідувань, прокуратурі Одеської області та місцевих прокуратурах, а також у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства (послуги в сферах права, консультативні послуги з питань управління - код 74.1).
Згідно п. 1.2 договору адвокат надає правову допомогу у вигляді:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1. договору в статусі як представник особи;
- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами;
- представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В розділі 2 договору передбачені права, обов'язки та повноваження адвоката:
2.1 Адвокат має право, враховуючи статус клієнта за п. 1.1. цього договору:
1) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справах, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, доказами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, отримувати висновки судових експертів, опитувати громадян;
2) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
3) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
4) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
5) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
6) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
7) на стороні позивача - вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), на стороні відповідача має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;
8) вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
9) на стороні відповідача - має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим кодексом;
10) має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви;
11) за погодженням із клієнтом - на укладення та підпис мирової угоди на будь-якій стадії процесу, якщо умови угоди не порушуватимуть прав та інтересів клієнта;
12) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та іншими законами.
2.6. Адвокат на стадії підготовки подання позову/відзиву зобов'язаний підготувати та подати всі необхідні заяви та/або адвокатські запити для отримання доказів, які мають бути використані під час захисту прав та інтересів клієнта.
2.7. Адвокат в узгоджені з клієнтом строки зобов'язаний підготувати позовну заяву/відзив/заперечення, у випадку необхідності - підготувати всі необхідні заяви, клопотання та інші процесуальні документи, прийняти участь в судових засіданнях справи, де процесуальною стороною виступає клієнт.
2.7. Адвокат повідомляє клієнта про всі стадії провадження, можливі шляхи захисту прав та інтересів клієнта, узгоджує із клієнтом стратегію, тактику захисту прав та інтересів клієнта.
2.8. Адвокат спрямовує свої дії на захист прав та законних інтересів, не може чинити будь-яких дій на шкоду клієнту.
2.9. Адвокат здійснює свою професійну діяльність згідно з умовами цього договору в усіх установах, підприємствах, організаціях, в тому числі, судах України.
2.10. Адвокат оскаржує незаконні судові акти (рішення, постанови, ухвали, вироки) до апеляційних та касаційних судових інстанцій.
Відповідно до п. 4.1 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Пунктом 4.2 договору визначено, що гонорар складається із суми вартості наданої правової/правничої допомоги, ціна на які узгоджені сторонами та зазначені в додатку до цього договору.
Положеннями п. 4.3 передбачено, що розмір гонорару залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, та складає 15% від суми стягнення, яка буде вказана в виконавчому документі (наказі господарського суду Одеської області), що підлягає стягненню на користь клієнта. Гонорар виплачується із власних коштів клієнта в незалежності від результатів здійснення виконавчого провадження.
Згідно п.п. 4.4, 4.5, 4.6, 4.7 договору сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Клієнт сплачує гонорар після підписання цього договору у окремо оговорені терміни. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Умовами п. 6.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до завершення розгляду справи в судах всіх інстанцій.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 15.08.2021 р., ордеру серія ВН № 1078702, а також встановлений у договорі про надання правничої допомоги від 15.08.2021 р. розмір адвокатських послуг у розмірі 15% від суми стягнення, яка буде вказана в виконавчому документі (наказі господарського суду Одеської області) не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”;
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 р. у справі № 910/14598/20.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19.
Так, із п. 4.3 договору про надання правничої допомоги від 15.08.2021 р. розмір гонорару залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, та складає 15% від суми стягнення, яка буде вказана в виконавчому документі (наказі господарського суду Одеської області), що підлягає стягненню на користь клієнта.
Таким чином, сторонами вказаного договору - КЗ “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” та адвокатом Дарієнком Віктором Дмитровичем визначеному у вказаному договорі порядок обчислення розміру гонорару адвоката, а відтак укладення його сторонами будь-яких інших доказів, як то актів, звітів тощо, не потребується.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Так, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заяви Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19339,41 грн., а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 12840,33 грн., що дорівнює 10% від стягнутої судом суми та може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” про стягнення заборгованості в загальному розмірі 128929,41 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, площа Генерала Плієва, буд. 9; код ЄДРПОУ 38991478) на користь Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Данілішина, буд. 8; код ЄДРПОУ 42827066) основний борг в сумі 108665/сто вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять/грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 7350/сім тисяч триста п'ятдесят/грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 12387/дванадцять тисяч триста вісімдесят сім/грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2260/дві тисячі двісті шістдесят/грн. 73 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12840/дванадцять тисяч вісімсот сорок/грн. 33 коп.
3. В задоволені решти вимог Комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будсервіс і Ко” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2022 р.
Суддя В.С. Петров