10 лютого 2022 року Справа № 915/1763/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Прищепи Максима Миколайовича
( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
адреса представника Сердюченка В.В.: АДРЕСА_2 ; ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод"
(54055, м.Миколаїв, вул.1-ша Слобідська, буд.120; ідент.код 07856371;
ел.адреса: omts_nrmz@i.ua),
про: стягнення 13384,84 грн,-
Фізична особа-підприємець Прищепа Максим Миколайович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" заборгованість у розмірі 13384,84 грн, з яких: 8731,80 грн - основний борг за переданий по договору поставки №395 від 19.12.2018 товар, 2376,68 грн - пеня, 1535,78 грн - інфляційні втрати, 740,58 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та нарахованих на нього пені, 3%річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Ухвалу суду відповідачем було отримано 29.12.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 31.12.2021.
Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
19.12.2018 між Фізичною особою-підприємцем Прищепою Максимом Миколайовичем, як постачальником, та Державним підприємством «Миколаївським бронетанковий завод», як покупцем, укладено договір поставки №395 (далі - Договір), за умовами якою постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю ударний пневмогайковерт DSSW 1690-3/4", арт.601550000 (далі - Товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 Договору).
Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені в Специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару (п.4.1 Договору).
Ціна договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно Специфікацій протягом періоду дії даного договору (п.4.2 Договору).
Оплата за цим договором, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється в розмірі 100% від суми Специфікації протягом 30 календарних днів від дати прийняття покупцем товару на підставі отриманого рахунку (п.5.2 Договору).
Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п.5.3 Договору).
За Специфікацією №1 від 19.12.2018 до Договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю ударний пневмогайковерт DSSW 1690-3/4", арт.601550000, в кількості 1 шт, вартістю 8731,80 грн.
Специфікацією визначено, що розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.
За видатковою накладною №РН-0000427 від 31.12.2018 постачальник передав покупцю обумовлений Договором товар - ударний пневмогайковерт DSSW 1690-3/4", арт.601550000, в кількості 1 шт - вартістю 8731,80 грн.
Позивач вказує, що, враховуючи умови Специфікації, відповідач зобов'язаний був сплатити вартість поставленого товару у строк до 31.01.2019, проте, всупереч умов Договору, відповідач оплату товару не здійснив.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Згідно п.5.2 Договору оплата за цим договором, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється в розмірі 100% від суми Специфікації протягом 30 календарних днів від дати прийняття покупцем товару на підставі отриманого рахунку.
Специфікацією №1 від 19.12.2018 до Договору визначено, що розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.
За видатковою накладною №РН-0000427 від 31.12.2018 постачальник передав покупцю обумовлений Договором товар вартістю 8731,80 грн.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).
За такого, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач зобов'язаний був сплатити вартість поставленого товару у строк до 31.01.2019.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з 01.02.2019 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 8731,80 грн.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 8731,80 грн.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 8731,80 грн.
За такого, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 8731,80 грн.
До того ж, позивачем на суму основного боргу 8731,80 грн нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 740,58 грн - 3% річних за період з 01.02.2019 по 29.11.2021 та 1535,78 грн збитків від інфляції за період з лютого 2021 року по жовтень 2021 року включно.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.
Судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем на суму основного боргу 8731,80 грн нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2376,68 грн пені за період з 01.04.2019 по 29.11.2021.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку порушення більш ніж на 60 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Судом встановлено, що позивачем на суму основного боргу 8731,80 грн нараховано 2376,68 грн пені за період з 01.04.2019 по 29.11.2021.
Однак, відповідно до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За такого, суд здійснивши перерахунок суми пені, з врахуванням умов п.7.2 Договору та положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за період з 01.04.2019 по 01.08.2019, оскільки саме з 01.02.2019 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання на суму основного боргу 8731,80 грн, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 516,25 грн пені, а в частині стягнення пені в сумі 1860,43 грн слід відмовити.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (54055, м.Миколаїв, вул.1-ша Слобідська, буд.120; ідент.код 07856371) на користь Фізичної особи-підприємця Прищепи Максима Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 8731,80 грн основного боргу, 516,25 грн пені, 1535,78 грн інфляційних втрат, 740,58 грн - 3% річних та 1954,48 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва