79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.02.2022 Справа № 914/3882/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд СП», м. Покровськ Донецької області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Гум», м. Львів,
про стягнення 66'849,85 грн,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд СП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ГУМ» про стягнення 66'849,85 грн. попередньої оплати за договором № 92 від 25.11.2021, з яких: 60'000,00 грн. попередньої оплати, 307,39 грн. пені, 6'000,00 грн. штрафу, 542,46 грн. 30% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.12.2021 року справу № 914/3882/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20.01.2022; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така повернулася на адресу суду із відміткою органу зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Ухвалою суду від 20.01.2022 судове засідання відкладено на 10.02.2022. Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Вказана ухвала була надіслана відповідачу 21.01.2022 на його офіційну адресу.
10.02.2022 на електронну адресу суду позивач скерував пояснення, що умови договору відповідачем не виконані, попередня оплата не повернута (№3901/22).
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Відповідач участь повноважного представника у судові засідання не забезпечував, правом на подання відзиву не скористався, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався, проти позову не заперечив.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, і він був повідомлений про дату, час і місце судового засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
25 листопада 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізумруд СП» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Гум» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 92, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору (далі - товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури.
Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією. Вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору (п.1.2 та п.2.1 договору).
Умови та порядок постачання визначені у розділі 3 договору. Так, у п.3.1.1 договору передбачено, що товар має бути поставлений постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання попередньої оплати.
Пунктом 4.1 договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% від загальної вартості товару, упродовж 3 (трьох) банківських днів з дати підписання специфікації до договору.
Відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару передбачена п. 6.1 договору.
Згідно п.6.2 договору керуючись ст.693 ЦК України сторони домовились, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару не передасть його у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% відповідно до ст.536 ЦК України від дня одержання суми попередньої оплати від покупця до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Сторонами погоджено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 05.11.2022 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мало місце під час дії договору. Одностороння відмова від виконання договору не допускається (п.9.1 та п.9.3 договору).
Позивачем на виконання умов укладеного договору та згідно рахунку відповідача №804 від 25.11.2021 перераховано 60'000,00 грн. попередньої оплати, про що свідчить копія платіжного доручення №456 від 25.11.2021.
Позивач стверджує, що товар йому не поставлений, кошти не повернуті.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 6'000,00 грн. штрафу, 307,39 грн. пені та 542,46 грн. 30% річних.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № 92 від 26.11.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання з оплати за товар, який мав бути поставлений відповідачем у строки, визначені п.3.1.1 договору. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 60'000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
У пункті 6.2 договору, керуючись ст.693 ЦК України, сторони домовились, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передасть його у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% відповідно до ст.536 ЦК України від дня одержання суми попередньої оплати від покупця до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 30% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 30% річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 542,46 грн. 30% річних.
Щодо стягнення штрафу та пені суд відзначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1 у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до п. 3.1.1 даного договору постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарних дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості не поставленого товару.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
Перевіривши розрахунок штрафу та пені, суд встановив, що позивачем правомірно заявлено 6'000,00 грн. штрафу та 307,39 грн. пені.
Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, докази повернення відповідачем попередньої оплати відсутні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 473 від 09.12.2021 на суму 2'270,00 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при розподілі судових витрат судовий збір у розмірі 2'270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Гум» (79019, м. Львів, вул.Східна, 7; код ЄДРПОУ 42891765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд СП» (85303, Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 9, код ЄДРПОУ 42876925) 60'000,00 грн попередньої оплати, 6'000,00 грн штрафу, 307,39 грн пені, 542,46 грн 30% річних та 2'270,00 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 15.02.2022.
Суддя Яворський Б.І.