02.02.2022 Справа № 914/3327/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Тараса РИМА,
за участю секретаря судового засідання Лілії БЕРНАЦЬКОЇ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Громадської організації "НАНР-Академія наукового розвитку" (далі - Громадська організація, Позивач),
до відповідача-1:Національної академії наук України (далі - НАН України, Відповідач-1),
до відповідача-2:Карпатського відділення інституту геофізики імені С.І. Субботіна Національної академії наук України (далі - Інститут, Відповідч-2),
про:скасування державної реєстрації права власності та права постійного користування земельною ділянкою,
за участю представників:
позивача:Віталій НАДАШКЕВИЧ,
відповідача 1:Наталія ДУМИЧ,
відповідача 2:
ОСОБА_1 вступ.
1. Проблематика цієї справи пов'язана з можливістю оскарження права власності на нерухоме майно (земельну ділянку) особою, яка сама не претендує на цю нерухомість, натомість вважаючи порушеними свої екологічні права. Крім того, суду належить з'ясувати правові форми участі громадських організацій в процесах захисту прав їх учасників.
II. Процедури.
2. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Громадської організації до НАН України та Інституту про скасування державної реєстрації права власності та права постійного користування земельною ділянкою.
3. Ухвалою від 10.11.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.12.2021.
4. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
5. У підготовчому засіданні 26.01.2022, враховуючи виконання завдань підготовчого провадження, вирішення судом усіх поданими сторонами заяв та клопотань, повідомлення сторонами усіх відомих їх обставин та подання усіх наявних доказів, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02.02.2022.
6. У судовому засіданні 02.02.2022 Позивач просив відкласти розгляд справи для надання суду додаткового доказу (державний акт на право постійного користування № 000509). Зважаючи на те, що вказаний акт не стосується предмета спору, суд відмовив у відкладенні засідання та ухвалив рішення, проголосивши його вступну і резолютивну частини.
III. аргументи сторін.
Позиція Позивача.
7. Науково-дослідний центр аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу при Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України 25.11.1999 отримав державний акт на право постійного користування 0,3893 га землі на АДРЕСА_1 для обслуговування будинку.
8. На підставі цього акта 28.08.2013 зареєстровано державну власність на цю земельну ділянку (кадастровий номер 4610136900:03:001:0049) за НАН України, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки.
9. За Інститутом 19.09.2017 зареєстровано право постійного користування цією земельною ділянкою.
10. Державна реєстрація як права державної власності, так і права постійного користування спірною земельною ділянкою вчинена з порушенням законодавства. Так, право власності за НАН України зареєстровано на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ ЛВ № 000509. Однак за цим актом була надана в постійне користування інша земельна ділянка - площею 0,1449 га по АДРЕСА_2 .
11. У зв'язку з незаконною реєстрацією права постійного користування спірною земельною ділянкою Інституту, останній отримав містобудівні умови та обмеження на забудову землі. Така забудова позбавляє права мешканців міста Львова на збереження зеленої зони та насаджень, облаштування скверу та порушує їхні екологічні права. На адресу Правління Громадської організації надходили заяви від мешканців міста Львова, які проживають поблизу вулиці Горбачевського у місті Львові, задля захисту їх прав та інтересів з проханням домогтися скасування будівництва законним шляхом.
12. Оскільки основною метою діяльності Громадської організації є задоволення та захист законних, соціальних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів, Громадська організація звернулася з цим позовом.
13. Громадська організація дізналась про реєстрацію права власності та права постійного користування спірною земельною ділянкою у 2020 році, а про незаконність такої - у 2021 році. В судовому засіданні 02.02.2022 представник Позивача повідомив, що екологічні права були порушені у зв'язку з незаконною вирубкою зелених насаджень на земельній ділянці в 2019 році. Отже, не пропустила позовної давності.
14. Предметом позову є:
14.1. Скасування державної реєстрації права державної власності НАН України на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:03:001:0049, загальною площею 0,3893 га по АДРЕСА_1 з припиненням права власності на цю земельну ділянку.
14.2. Скасування державної реєстрації права постійного користування Інститутом земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136900:03:001:0049, загальною площею 0,3893 га по АДРЕСА_1 з припиненням права постійного користування цією земельною ділянкою.
15. Підставою позову є порушення Відповідачами екологічних прав членів Громадської організації та мешканців міста Львова та порушення процедури реєстрації прав на спірну землю. У судовому засіданні 02.02.2022 Позивач зазначив, що діяльність Відповідачів призвела до знецінення вартості спірної земельної ділянки та нерухомості у районі АДРЕСА_1 , що додатково призвело до порушення економічних прав.
16. Позивач зазначив у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить 4'204,00 грн витрат на оплату судового збору.
Заперечення НАН України.
17. Законодавство та статут НАН України передбачають повноваження НАН України на здійснення управління та розпорядження об'єктами майнового комплексу НАН України (в тому числі і земельними ділянками, що перебувають у користуванні Інституту). НАН України виконує функції держави як власника відповідного майна.
18. Рішення про державну реєстрацію права власності та права постійного користування спірною земельною ділянкою прийняті у повній відповідності з нормами законодавства, адже реєстрація права державної власності відбулася не на підставі акту про постійне користування землею ІІ ЛВ № 000509, а на підставі акту про постійне користування землею ІІ ЛВ № 000508.
19. Позивач не довів порушення його права або охоронюваного законом інтересу. Аргументи Позивача про порушення прав Громадської організації та мешканців міста, що полягають у вирубці зелених насаджень та загрозі знищенню пам'ятки архітектури Позивач пов'язує винятково з прийняттям наказу від 20.04.2015 про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Володіння на праві власності та користування земельною ділянкою не може прирівнюватися до наявності містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки. Надання містобудівних умов і обмежень є окремою самостійною процедурою, що відокремлена від процедури оформлення речових прав на землю. Тож, захист екологічних прав Громадської організації повинен здійснюватися шляхом оскарження рішення про видачу містобудівних умов і обмежень, а не шляхом оскарження державної реєстрації речових прав на відповідну землю.
20. Позивач не надав жодних доказів того, що мешканці Львова зверталися до нього з проханням захисту їхніх прав.
21. Громадська організація створена у 2015 році. Водночас оспорювана державна реєстрація речових прав на земельну ділянку відбулася у 2013 році. Зважаючи на це незрозуміло, як така державна реєстрація може порушувати права Громадської організації, яка не існувала на момент відповідної державної реєстрації.
22. Позивач звернувся з позовом після спливу строків позовної давності. У зв'язку з цим, НАН України просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності.
Заперечення Інституту.
23. Позивач не вказує у чому полягає його порушене екологічне право та яким чином реєстрація права державної власності та права постійного користування порушують його права.
24. Державна реєстрація права постійного користування спірною земельною ділянкою вчинена відповідно до приписів законодавства.
25. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.003126 від 30.11.2019 визнано законним наказ про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки.
IV. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
26. Процесуальні передумови права на звернення до суду з позовом не стосуються питань про наявність чи відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права. Право на звернення до суду з позовом - це право вимагати, щоб заявлений позов був прийнятий до судового провадження, розглянутий ним у встановленому процесуальному порядку і щоб по ньому суд ухвалив своє рішення. У зв'язку з цим суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі за позовом з тих причин, що у позивача відсутнє матеріальне право, тобто право на задоволення позову.
27. Для вирішення ж спору по суті суду належить установити наявність у Позивача суб'єктивного матеріального права, пов'язаного з предметом спору у цій справі. Зважаючи на вказане, суд насамперед дослідить наявність у Громадської організації суб'єктивного матеріального права, пов'язаного з предметом спору у цій справі. Відсутність у Позивача суб'єктивного матеріального права є самостійною підставою для відмови у позові.
28. Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльністю, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
29. Відповідно до частин 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи … мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
30. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
31. Проаналізувавши аргументи Позивача, суд робить висновок, що фактично спір у цій справі стосується захисту громадського інтересу як особливого об'єкта захисту. Разом з тим, питання його захисту чинним господарським процесуальним законодавством не врегульовано. На можливість звернення до суду за захистом таких прав указують приписи окремих актів законодавства: Закону України "Про громадські об'єднання", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про місцеве самоврядування", а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною.
32. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України: використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
33. Міжнародним документом, який закріпив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська Конвенція. Орхуську Конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06.07.1999, тому її приписи відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а норми національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
34. Для забезпечення належної реалізації екологічних прав Орхуська Конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
35. Пунктом 3 статті 9 Орхуської Конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Схожий за змістом є пункт 2.1 Статуту Громадської організації.
37. Згідно з пунктом в) частини 1 статті 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні права громадян забезпечуються участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища. Стаття 21 цього ж Закону визначає повноваження громадських організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища, а стаття 36 регламентує правила здійснення громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Потрібно звернути увагу, що Позивач не надав доказів того, що здійснює свою діяльність з природоохоронною метою в порядку, який визначений наведеними вище приписами закону.
38. Таким чином, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає та конкретизує правові форми участі громадськості у сфері охорони та захисту довкілля.
39. Натомість Громадська організація оскаржує виникнення, реєстрацію речових прав на земельну ділянку у відповідачів у зв'язку з їх невідповідністю Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а не екологічного законодавства. На переконання Позивача, незаконне набуття Відповідачами речових прав на спірну земельну ділянку призвело в подальшому до незаконної рубки зелених насаджень на цій земельній ділянці, отримання містобудівних умов та обмежень на забудову відповідної земельної ділянки. Така забудова порушує екологічні права мешканців Львова та членів Громадської організації, адже останні бажають облаштувати на спірній земельній ділянці сквер.
40. Суд не погоджується з такими аргументами Позивача з огляду на таке.
41. По-перше, Позивач уже звертався до Господарського суду Львівської області з аналогічним позовом. Проте ухвалою від 29.06.2021 № 914/1846/21 суд залишив без руху позов, указавши на певні його недоліки. Серед таких недоліків потрібно виокремити те, що Позивач повинен був надати перелік своїх членів, які проживають на вулиці Горбачевського у місті Львові. Згодом ухвалою від 11.08.2021 суд повернув позов без розгляду, оскільки Позивач не виправив виявлених недоліків. Подавши позов повторно, Позивач не надав суду інформації (доказів) стосовно того, хто є членами цієї організації та чи потребують вони захисту. З урахуванням наведеного обґрунтованими є заперечення відповідача, наведене в пункті 20 цього рішення.
42. По-друге, в ході проведення судового засідання 02.02.2022 представник Позивача не зміг пояснити, які саме екологічні права порушено. Річ у тому, що суд за наявності підстав повинен перевірити факт посягання не на загальне, не на абстрактне право, яке підлягає захисту, а цілком конкретне.
43. По-третє, за твердженнями Позивача, саме видання містобудівних умов та обмежень, а також вирубка зелених насаджень порушують екологічне законодавство. У цьому контексті суд звертає увагу на тому, що Позивач по суті не погоджується зі шляхами використання власником належного йому майна. А тому не можна говорити про те, що сама по собі реєстрація речових прав на земельну ділянку порушує екологічні права. Відтак заявлений позов у випадку його задоволення не здатен захистити чи відновити екологічні права. Врешті, Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження проведення вирубки зелених насаджень.
44. Спір про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (в тому числі земельну ділянку) може бути пов'язаний з порушенням цивільних прав Позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Водночас у цій справі Громадська організація не претендує на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Зазначене свідчить і про відсутність у Позивача цивільного права, яке могло би бути об'єктом захисту.
45. Окремо суд зупиняється і на доречних аргументах відповідачів, пов'язаних із застосуванням позовної давності та дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права. Відповідачі аргументовано звертають увагу на тому, що на момент виникнення права власності на земельну ділянку (2013 рік) Позивача на існувало. Громадська організація була створена в 2015 році. Заперечуючи такі аргументи, Позивач зазначає, що дійсно був створений після державної реєстрації права власності, а дізнався про порушення своїх прав лише після рубки зелених насаджень та ознайомлення з відповідною документацією. Проте якщо допустити, що нові суб'єкти цивільного права зможуть оскаржувати юридично значимі дії, вчинені до їх створення, такий підхід здатен знівелювати інститут позовної давності та негативно вплинути на концепт правової визначеності.
46. Підсумовуючи наведене вище, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення цього позову. При цьому суд не аналізує процедур та документів, на підставі яких виникло право власності та право постійного користування у відповідачів з огляду на аргументи, зазначені в пункті 27 цього рішення.
V. Судові витрати.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
47. Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір залишається за Позивачем.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2022.
Суддя Рим Т.Я.