79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.02.2022 Справа № 914/3068/21
За позовом: Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м.Івано-Франківськ,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», м.Львів,
про: стягнення заборгованості 231 073,20 грн.
Суддя І. Б. Козак
При секретарі Г.Гелеш
Представники сторін:
Від позивача: Блаженко Т.В.- представник.
Від відповідача: не з'явився..
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 12.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 09.11.2021. Розгляд справи відкладався на 07.12.2021. 25.01.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.02.2022.
Правова позиція позивача.
У підготовче засідання 08.02.2022 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови договору про закупівлю №46Т/20 від 30.02.2020 в частині невиконання своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару (палива по талонах) на суму 231073,20 грн. Також позивач нарахував відповідачу 115,22 грн пені, 11389,06 грн 7% річних, 14442,08 грн інфляційних втрат, 4881,03 грн 3% річних.
Попередній розрахунок судових витрат:
-3928,52 грн -сплачений судовий збір.
Правова позиція відповідача.
Відповідач у судове засідання 08.02.2022 не з'явився. У відзиві (вх.№1440829432/21 від 07.12.2021) зазначив, що позивач не надав доказів недопостачання палива відповідачем. Крім того, штрафні санкції є явно завищеними. Всупереч умовам договору позивач здійснив 100% передоплату, а відповідач на всю суму передоплати надав паливні картки. Позивачем, на думку відповідача, не дотримано положень ГПК в частині відсутності відомостей про ціну позову, вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини справи.
26 лютого 2020 року відбулося розкриття тендерних пропозицій на закупівлю: Нафта і дистиляти, в тому числі по лотах: Лот 1. Бензин та дизельне паливо (м. Івано-Франківськ), код Національного класифікатора України «Єдиний закупівельний словник» ДК 021:2015 (СРУ:2008) - 09130000-9 "Нафта і дистиляти". Переможцем визнано ТОВ «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» з яким 30 березня 2020 року укладено Договір № 46Т/20.
На підставі Договору № 46Т/20 від 30.03.2020 з додатками, та з урахуванням змін, внесених у нього додатковою угодою №1/48Т/20 від 15.04.2020року відповідач зобов'язався поставити Позивачу до 31.12.2020 року, а останній - прийняти і оплатити товар: бензин А-95, бензин А-92 та дизельне паливо, кількістю: бензин А-95 - 9 000 л., бензин А-92 - 4 840 л.,ДП- 14 000 л.
Ціна Договору (усього обсяіу товару, з урахуванням змін) становила 610 524, 00 грн.
Позивач відповідно до п. 4.1 Договору був зобов'язаний повністю оплатити товар протягом 7ми банківських днів з моменту підписання сторонами накладної (видаткової накладної) на переданий у власність (поставлений) товар.
Натомість, Відповідач зобов'язався поставити Позивачу товар до 31.12.20р. (п. 5.1 Договору). Місце поставки (передачі) товарів: автозаправні станції згідно переліку АЗС, що розмішується та оновлюється. Зокрема в тендерній пропозиції надані довідки про місцезнаходження АЗС на яких можна отримати паливо на підставі пред'явлених талонів (Додатки 3,4).
Однак, при виконанні Договору сторони за взаємною згодою вирішити відійти від його умов, а саме:
- Позивачем замість оплати вже поставленого товару було здійснено його 100% передплату (платіжне доручення №647 від 01.04.2020 року в сумі 246 000,00 грн. та платіжне доручення №734 від 15.04.2020 року в сумі 364 524, 00 грн.) (Додатки 5,6), а Відповідачем дану передплату прийнято і не повернуто, натомість на всю суму надано талони (паливні картки) згідно Актів приймання-передачі талонів на пальне від 31.03.2020 року та від 13.04.2020 року (Додатки 7, 8).
Відповідачем було фактично передано Позивачу не визначений Договором товар (бензин та дизпаливо) разом на суму 610 524,00 грн., а талони на отримання вказаного палива на суму 610 524,00 грн. на АЗС.
Позивачем було оплачено отримані талони на бензин та дизпаливо у повному обсязі, але фактично бензин на АЗС було отримано не у повній кількості - Відповідачем було недопоставлено бензину на суму 231 073 грн. 20 коп., що підтверджується наступним: наявністю у позивача оригіналів талонів, по яких було відмовлено у заправці транспортних засобів (Додатки 9, 10,11,12), акт інвентаризації бланків станом на 11.01.2021 року (Додаток 13), розрахунок боргу (Додаток 14), доповідні записки працівників Позивача про неможливість фактично отримати пальне по талонам на АЗС від 12.10.2020,15.10.2020, 17.11.2020, 30.11.2020, 29.12.2020 (Додаток 15); акти приймання-передачі (заміни) талонів на пальне (Додаток 16).
Попри узгоджені сторонами строки (до 31.12.2020 р.) та місце поставки товару (АЗС), Відповідач з жовтня 2020 року не зміг забезпечити фактичну поставку обумовленого бензину та дизпалива Позивачу.
18.05.2021 року позивачем надіслано претензію до Відповідача, однак її повернуто без виконання.
Станом на дату винесення рішення позивач заборгованість відповідачем не погашена.
Оцінка суду.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору про закупівлю №46Т/20 від 30.03.2020 року, який за своєю правовою природою є договором поставки товару, та Додаткової угоди №1/48Т/20 від 15.04.2021.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Пунктом 6.3 договору продавець (відповідач у справі) зобов'язаний забезпечити не лише поставку самого товару у строки, передбачені договором, а й зобов'язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, визначеним у розділі 2 договору.
Доказ оплати позивачем відповідачу вартості палива (платіжні доручення №647 та №734) знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, факт підписання сторонами Акту приймання-передачі талонів на пальне від 31.03.2020 не свідчив про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка являє собою емітований Покупцем документ встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 231073,20 грн.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за Договором щодо поставки товару не подав.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів в сумі 156835,20 грн.
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до положень ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань при закупівлі товарів (робіт, послуг) за бюджетні кошти продавець сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) на вимогу останнього у розмірі 0,1% вартості партії товару, щодо якої мало місце прострочення поставки, крім цього, за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково 7% вартості непоставленої партії товару.
При розрахунку штрафних санкцій позивачем взято період з 01.01.2021 по 14.09.2021.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 115,22 грн пені, 11389,06 грн 7% річних, 14438,73 грн інфляційних втрат, 4881,03 грн 3% річних.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Аргументи відповідача, наведені у відзиві на позов, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують заявлених позовних вимог.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС” (адреса: код ЄДРПОУ 42647162; 79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Староєврейська, будинок 7А) на користь Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (адреса: вул.Шевченка, 57, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 02125266) 231073,20 грн основного боргу, 115,22 грн пені, 11389,06 грн 7% річних, 14438,73 грн інфляційних втрат, 4881,03 грн 3% річних, 3928,13 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2022.
Суддя Козак І.Б.