ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.02.2022Справа № 910/19595/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
про стягнення 57 689,56 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення 57 689,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1631174 від 13.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження по справі № 910/19595/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
21.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
05.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить поновити пропущений строк для надання відповіді на відзив.
Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
За приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного, заяву позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив суд задовольняє.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/19595/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд зазначає, що суддя Трофименко Т.Ю. перебувала у відпустці 26.01.2022 та на лікарняному з 27.01.2022 по 05.02.2022.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
13.01.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та Головним управлінням Національної поліції у м. Києві (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631174 (надалі також - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
За змістом п. 2.3.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.
Згідно пунктами 5.1, 5.3, 5.5 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку. Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору. При відсутності приладу обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2021. (пункт 8.1 договору в редакції додаткової угоди від 25.05.2021).
Разом із договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631174 від 13.01.2020 сторонами також підписано ряд додатків до вказаного правочину.
Зокрема, у додатку №4 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію (надалі також - додаток № 4).
Згідно пунктами 1, 2 додатку №4 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Будівельників, 25:
- облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період;
- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння абонент повертає в ЦОК);
- акт приймання-передавання товарної продукції;
- рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. 4 додатку № 4, сплату за вказаними в п. 2 цього додатка документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до корінця наряду №1161 від 23.10.2020 абонент за адресою вул. Драйзера Теодора, 2В, був підключений до теплопостачання, а відповідно до корінця наряду №652 від 08.04.2021 споживачу відключено подачу теплової енергії.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань з поставки теплової енергії за договором у період з січня 2021 року по вересень 2021 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надано до матеріалів справи облікові картки відповідача, акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії за період з січня 2021 року по вересень 2021 року на суму 50 708,98 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631174 від 13.01.2020 за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з відповідним позовом позивач, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, просив стягнути з відповідача 50 708,98 грн основного боргу.
В той же час, як встановлено судом, вказана заборгованість була сплачена відповідачем в повному обсязі на користь позивача вже після відкриття провадження у цій справі, а саме 15.12.2021 та 16.12.2021, що підтверджується наданими відповідачем відомостями та довідкою позивача про стан розрахунків відповідача за спожиту теплоенергію.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем основного боргу за договором у загальному розмірі 50 708,98 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/19595/21 в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
В той же час, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивачем заявлено до стягнення 3650,08 грн пені, 2445,21 грн інфляційних втрат, 885,29 грн 3% річних за загальний період прострочення з 01.02.2021 по 30.09.2021.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії за договором, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 32315,58 грн та 3% річних у розмірі 8270,23 грн за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 30.06.2021 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Пунктом 4.5 додатку №4 до договору визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 4 цього додатка), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу), порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (по день фактичної сплати).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, нарахування пені здійснювалося виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.
За висновками суду, розрахунок пені, який доданий позивачем до позовної заяви є арифметично правильним, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 36568,60 грн.
При цьому, суд відхиляє викладені у відзиві доводи відповідача про неправильне визначення позивачем початку періоду прострочення при нарахуванні 3% річних, оскільки оплата за теплову енергію здійснюється, згідно з п. 4 додатку № 4 до договору, не пізніше 25 числа поточного місяця, а не наступного, як помилково вважає відповідач.
Більше того, суд звертає увагу, що позивач на власний розсуд та в межах наданих законом прав вирішив здійснити розрахунки 3% річних, інфляційних та пені, з першого числа місяця, наступного за поточним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягають задоволенню, а провадження у справі №910/19595/21 в частині стягнення 50 708,98 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вказаних висновків суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/19595/21 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 50 708,98 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 40108583) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. І. Франка, буд. 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 40538421) інфляційні втрати у розмірі 2445,21 грн, 3% річних у розмірі 885,29 грн, пеню у розмірі 3650,08 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.02.2022.
Суддя Т. Ю. Трофименко