ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2022Справа № 910/20298/21
Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши заяву Компанії "Технекс Лімітед" про забезпечення позову у справі
за позовом Компанії "Технекс Лімітед"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності
Без виклику представників сторін.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Компанії "Технекс Лімітед" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про:
- визнання авторського права Компанії "Технекс Лімітед" на твір - робочий проект (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створений за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017;
- припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності компанії "Технекс Лімітед" шляхом скасування Висновку експертизи №20538693.05.25.0337.20 від 09.04.2020 та визнання недійсними актів готовності об'єкта "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)" до пусконалагоджувальних робіт;
- визнання незаконними дії АТ "Укргазвидобування" ГПУ "Полтавагазвидобування" щодо використання твору - робочого проекту (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017, для отримання висновків державної експертизи, та введення в експлуатацію об'єкту на підставі вказаної проектної документації;
- заборону АТ "Укргазвидобування" ГПУ "Полтавагазвидобування" експлуатації та використання поставленого компанією "Технекс Лімітед" обладнання "Блок осушки газу моделі EHRB50NGX-6D-AUTODEW(6.3)-Asme виробництва КНР", згідно переліку, що визначений дозволом №936.19.32 від 05.04.2019, без письмової згоди на таке використання компанії "Технекс Лімітед" як власника робочого проекту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017;
- заборону Державній службі України з питань праці, її територіальним органам, проводити експертизу робочого проекту (проектно-кошторисна та проектна документація) об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області)", створеного за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017, та надавати відповідні висновки.
Ухвалою суду від 14.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2022.
10.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач наводить аргументи на спростування заперечень позивача.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 відкладено підготовче засідання на 08.02.2022.
24.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2022.
08.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло заява про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій та заборони філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" АТ "Укргазвидобування" вчиняти дії щодо введення в експлуатацію об'єкту "Облаштування Копилівського ГКР. Установка осушки газу на Копилівській ТДПУ (за межами населених пунктів на території адміністративного підпорядкування Копилівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".
Подана заява мотивована тим, що філією Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" АТ "Укргазвидобування" вжито заходів введення в експлуатацію та промислового використання об'єкту на підставі робочого проекту 11.1708/РП, створеного на замовлення Компанії Технекс Лімітед за договором на виконання проектних робіт №11.1708 від 14.12.2017. При цьому, отримано висновки експертизи без відома позивача. Оскільки до предмету доказування у цій справі входить правомірність використання робочого проекту (проектної та проектно-кошторисної документації), отримання висновків державної експертизи та, як наслідок, введення в експлуатацію об'єкту на підставі висновків, позивач просить вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Частиною 11 статті 137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Забезпечення позову може мати місце за наявності хоча б однієї з умов: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №824/239/2018).
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на вчинення відповідачем дій щодо введення в експлуатацію спірного об'єкту.
Однак вказані аргументи, на переконання суду, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання в рамках даного спору або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.
З огляду на відсутність доказів у даній справі які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідні твердження позивача є нічим іншим, як припущеннями, та вжиття заходів до забезпечення позову не здатні покращити ефективність виконання рішення суду.
Окрім того, суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним із негативними наслідками, які можуть настати для відповідача у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, наприклад, реалізація прав інтелектуальної власності чи підготовчі дії до їх реалізації, видача ліцензій на використання торговельної марки, тощо
Суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви Компанії "Технекс Лімітед" про забезпечення позову у справі №910/20298/21 - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя Н.І. Зеленіна