ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2022Справа № 910/987/20
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Радикал"
до Товариства з обмеженою відповідністю "Находка"
Товариства з обмеженою відповідністю "Енергоресурс-Україна"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння
В межах справи № 24/142-б
За заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Відкритого акціонерного товариства "Радикал" (код ЄДРПОУ 05757570)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П. (головуючий) Суддя Мудрий С.М.
Суддя Пасько М.В.
Представники сторін:
Від позивача Кучерявий Д.В. - представник
Від відповідача 1 не з'явилися
Від відповідача 2 не з'явилися
Прокурор Київської міської прокуратури Лиховид О.С.
Від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" Кирищук В.П. - представник
Від ТОВ "Фірма Маг" Кеба О.В. - представник
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 24/142-б за заявою АЕК "Київенерго" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Радикал" на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016.
24.01.2020 до Господарського суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Радикал" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука О.В. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Находка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс-Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння .
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.01.2020 прийнято позовну заяву № 910/987/20 Відкритого акціонерного товариства "Радикал" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Находка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс-Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння до розгляду в межах справи № 24/142-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Радикал", підготовче засідання призначено на 12.03.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2020 розгляд справи відкладено на 16.04.2020.
Судове засідання 16.04.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2020 розгляд справи призначено на 21.01.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2021 розгляд справи призначено на 04.03.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2021 розгляд справи відкладено на 08.04.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву № 910/987/20 Відкритого акціонерного товариства "Радикал" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Находка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс-Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 24/142-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Радикал" до судового розгляду по суті на 20.05.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2021 розгляд справи відкладено на 15.07.2021.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2021 розгляд справи відкладено на 16.09.2021.
У судовому засіданні 16.09.2021 було оголошено перерву до 21.10.2021.
Судове засідання 21.10.2021 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2021 розгляд справи призначено на 27.01.2022.
У судовому засіданні 27.01.2022 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд
Під час здійснення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Радикал" ліквідатором встановлено, що на підставі ухвали Арбітражного суду м. Києва від 19.04.2001 у справі № 24/142-б-182 було визнано право власності Відкритого акціонерного товариства "Радикал" на піонерський табір «Родина», що знаходиться в м. Києві по вул. Лісна (Бортничі) в будинку №1, загальною площею 3 375,20 кв.м., який складається з:
адміністративна будівля (літ. А), площею 316,60 кв.м.;
водолікарня (літ. А'), площею 182,80 кв.м.;
спальний корпус на 240 місць (літ. Б, Б'), площею 1821,70 кв.м.;
клуб-їдальня (літ. В), площею 827,90 кв.м.;
господарський корпус (котельня) (літ. Г), площею 197,80 кв.м.;
будинок персоналу (літ. Д);
погріб овочесховища підземний (літ. Е);
господарча будівля (ТП) (літ. Ж);
дворова вбиральня (літ. 3);
будинок юного техніка літнього типу (літ. И);
насосна (літ. Л);
кінотеатр літнього типу (кінобудка) (літ. К, III);
споруди І,II,III, IV.
На підставі зазначеного рішення Арбітражного суду м. Києва за Відкритим акціонерним товариством "Радикал" було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна право власності на зазначене нерухоме майно за номером №736-з від 20.04.2001.
24 квітня 2001 року між Відкритим акціонерним товариством "Радикал" (продавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідністю "Находка" (покупець, далі - відповідач 1) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - піонерський табір «Родина», що знаходиться в м. Києві по вул. Лісна (Бортничі) в будинку №1, загальною площею 3 375,20 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779.
Вказаний договір підписано від позивача ліквідатором Стадніком Дмитром Володимировичем, який діяв на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 та постанови Арбітражного суду м. Києва від 04.08.2000 у справі №24/142-б.
Позивач стверджує, що нерухоме майно було продано в ліквідаційній процедурі позивача не на відкритих торгах, і при цьому комітетом кредиторів боржника не було встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2002 у справі №24/142-б про банкрутство Відкрите акціонерне товариство "Радикал" було визнано особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості відповідно до ст. 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», припинено ліквідаційну процедуру та введено процедуру санації особливо небезпечного підприємства, припинення діяльності якого потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
Таким чином, за переконанням позивача, договір купівлі-продажу нерухомого майна - піонерського табору «Родина» за адресою м. Києві по вул. Лісна (Бортничі) в будинку №1, загальною площею 3 375,20 кв.м., що укладений 24 квітня 2001 року між позивачем та відповідачем 1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. за реєстровим номером 779, є незаконним та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки його укладено в порушення порядку, встановленого для продажу майна юридичної особи - боржника в межах процедури банкрутства.
Разом з тим, 25 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідністю «Находка» (продавець, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідністю «Енергоресурс-Україна» (покупець, відповідач 2) було укладено договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. за номером 2947, згідно з яким відповідач 1 продав відповідачу 2 нерухоме майно - піонерський табір «Родина» за адресою м. Києві по вул. Лісна (Бортничі) в будинку №1, загальною площею 697,20 кв.м.
Згідно п. 1 договору від 25.10.2006, відповідно до довідки-характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 1198689 від 18 жовтня 2006 року: загальна площа відчужуваного піонерського табору «Родина» становить 697,20 кв.м.; нежитлові приміщення: Спальний корпус на 240 місць (літ. Б, Б'), Клуб-їдальня (літ. В), Будинок персоналу (літ. Д); Погріб овочесховища підземний (літ. Е); Господарча будівля (ТП) (літ. Ж); Дворова вбиральня (літ. 3); Будинок юного техніка літнього типу (літ. И); Насосна (літ. Л); Кінотеатр літнього типу (кінобудка) (літ. К, III); Споруди I, II, III, IV - відсутні в результаті зруйнування.
Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.10.2019 №НЖ-2019 №1941 згідно з даними реєстрових книг Бюро, по нежитловому фонду, піонерський табір «Родина» заг.пл. 3375,20 кв.м., за адресою вул. Лісна (Бортничі) буд. №1 в м.Києві, на праві власності зареєстровано за:
літ.Б,Б'-1821,70 кв.м.; літ.В-827,90 кв.м.; літ.К-28,40 кв.м.: Товариством з обмеженою відповідальністю «Находка» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко А.О. від 24.04.2001 №779, та зареєстрованого в Бюро 28.04.2001 за реєстровим № 736з$
адміністративна буд. літ.А-316,60 кв.м.; водолікарня літ.А,-182,80 кв.м.; господарський кори.(котельня) літ.Г-197,80 кв.м.: Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. від 25.10.2006 №2947, та зареєстрованого в Бюро 31.10.2006 за реєстровим № 736з.
Враховуючи вищевикладені обставини, за переконанням позивача, зареєстроване за відповідачем 2 нерухоме майно - частини піонерського табору «Родина» за адресою м. Києві по вул. Лісна (Бортничі) в будинку №1, а саме адміністративна будівля літ.А-316,60 кв.м.: водолікарня літ.А,-182,80 кв.м.; господарський корп.(котельня) літ.Г-197,80 кв.м., - має бути витребувано у відповідача 2 на користь позивача - боржника-банкрута, як законного власника такого нерухомого майна внаслідок визнання договору купівлі-продажу від 24.04.2001 недійсним.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредиторів.
Такий правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.
Крім того, об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 дійшла висновку, що недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували невідповідність оскаржуваного правочину вимогам законодавства, чинного на момент його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2022.
Суддя Чеберяк П.П. (головуючий)
Суддя Мудрий С.М.
Суддя Пасько М.В.