ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
03.02.2022Справа № 910/13707/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ"
про стягнення 442 660, 46 грн
Представники:
від позивача: Макарчук Л.Л.;
від відповідача: Губаненко Ю.П.
Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 442 660, 46 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що грошові кошти у розмірі 442 660, 46 грн. були сплачені позивачем понад розмір обумовлений сторонами у договорі, оскільки відповідачем було включено до розміру своєї винагороди продаж електронних квитків, що здійснювався за допомогою інфраструктури позивача, а тому такі кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
15.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що кошти набуті товариством за реально надані послуги та відповідно до умов договору, оскільки звіти про послуги погоджувалися працівниками позивача та відповідні акти приймання-передачі наданих послуг підписані керівником позивача. Крім того, відповідач зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
Крім того, 15.09.2021 відповідач подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження, в якій просить суд розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з заміною судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Також, 15.09.2021 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в якому просить суд розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
20.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - відмовлено. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - задоволено. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.10.2021.
22.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій, зокрема зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для включення до розміру своєї винагороди за договором продаж електронних квитків, що здійснювався за допомогою інфраструктури позивача, оскільки за умовами договору відповідач зобов'язаний виключно через власну інфраструктуру обслуговування пасажирів здійснювати реалізацію електронних квитків.
Судове засідання призначене на 21.10.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 призначено судове засідання на 18.11.2021 та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду.
У судовому засіданні 18.11.2021 оголошено перерву до 09.12.2021.
08.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких зокрема зазначає, що у відповідача відсутні підстави включати до розміру винагороди за договором продажі електронних квитків, які здійснювалися за допомогою інформаційної системи позивача, оскільки за умовами договору відповідач зобов'язаний здійснювати реалізацію електронних квитків виключно через власну інфраструктуру обслуговування пасажирів.
У судовому засіданні 09.12.2021 оголошено перерву до 13.01.2022.
10.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що кошти у розмірі 442 660, 46 грн. були сплачені понад розмір обумовлений договором, а тому є безпідставно набутими.
У судовому засіданні 13.01.2022 оголошено перерву до 03.02.2022.
28.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю, в якому, зокрема зазначає, що відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 29 ГПК України за позовними вимогами, що обгрунтовані приписами ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим просить суд передати справу № 910/13707/21 за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
01.02.2022 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що місцем виконання договору № 4790 надання представницьких послуг з забезпечення реалізації електронних квитків АСОП від 02.01.2020 є місто Київ.
Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про обгрунтованість поданого клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
З наведеним правом кореспондується обов'язок, передбачений ч. 9 цієї ж статті, згідно якої, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Так, згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ"), як на момент відкриття провадження у даній справі, так і станом на дату винесення даної ухвали є: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2 А.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до Господарського суду міста Києва з даним позовом, позивач керувався приписами ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що відповідач надавав представницькі послуги в місті Києві, а саме забезпечував організацію мережі розповсюдження та продажу разових електронних квитків (QR-кодів) та поповнення транспортного ресурсу.
Так, згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Вказані вимоги є вичерпними, жодних інших вимог для визначення підсудності за вибором позивача, у тому числі щодо заявлення позовних вимог, безпосередньо пов'язаних з місцем виконання цього договору, господарське процесуальне законодавство не встановлює.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Пунктом 4 частини першої цієї статті передбачено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Правила статті 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
В силу частини першої статті 197 Господарського кодексу України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Поняття "місце виконання зобов'язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов'язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов'язання", але й іншими словосполученнями.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2020 між Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" укладено договір № 4790 надання представницьких послуг з забезпечення реалізації електронних квитків АСОП від 02.01.2020, відповідно до якого позивач здійснює генерацію електронних квитків, а відповідач (агент) зобов'язується надавати представницькі послуги передбачені договором.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом позову у даному спорі є вимога про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 442 660, 46 грн.
Позов у справі обґрунтований тим, що відповідачем було включено до розміру своєї винагороди за договором № 4790 надання представницьких послуг з забезпечення реалізації електронних квитків АСОП від 02.01.2020 продаж електронних квитків, що здійснювався за допомогою інфраструктури позивача, а тому позивач вважає, що кошти у розмірі 442 660, 46 грн. є безпідставно набутими відповідачем.
Виходячи із аналізу положень умов договору № 4790 від 02.01.2020 суд зазначає, що сторонами не визначено місце виконання спірного зобов'язання, при цьому специфіка правовідносин не свідчить про те, що їх виконання можливе лише тільки в певному місці. Тобто представницькі послуги з розповсюдження та продажу разових електронних квитків (QR-кодів), які надає відповідач за укладеним із позивачем договором не потребують конкретного місця виконання.
Водночас суд зауважує, що матеріально-правовою підставою свого позову позивач визначив норми статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Отже, у господарських спорах, що виникають із позадоговірних зобов'язань, з підстав передбачених ст. 1212 ЦК України, виключається можливість застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України при поданні відповідних позовів.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач, скориставшись своїм правом на пред'явлення позову, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.
Отже з огляду на те, що зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), а також враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Герц» згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: вул. Єврейська, буд. 2 А, м. Одеса, 65014, справа №910/13707/21 підлягає направленню за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про передачу матеріалів даної справи за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" про стягнення 442 660, 46 грн, за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Передати матеріали справи № 910/13707/21 за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" про стягнення 442 660, 46 грн, за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області (65119, Одеська обл., м. Одеса, пр-т. Шевченка, буд. 29).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Щербаков С.О.