ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2022Справа № 910/1868/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лук'янівська 7» (04085, м. Київ, вул. Лук'янівська, буд. 7)
До Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, що діють на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов'язані зі складанням, підписуванням та подаванням заяв та інших документів, необхідних для державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лук'янівська 7».
Заява про забезпечення позову, обґрунтована тим, що 22.01.2022 ініціативною групою з порушенням вимог чинного законодавства проведені установчі збори зі створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лук'янівська 7» та протягом 15 календарних днів від дати проведення установчих зборів ініціативною групою може бути підписано протокол створення ОСББ, наслідком чого стане проведення державної реєстрації ОСББ, тому заявник просить вжити обраний ним захід забезпечення позову.
При цьому, заявник вказує, що ним буде поданий позов, а тому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За умовами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Таким чином, особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, зобов'язана зазначити конкретні заходи, які вона просить застосувати з обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу, виходячи з мети вжиття заходів забезпечення позову та наявності зв'язку між предметом спору та конкретним заходом.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Таким чином, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 11.11.2020 у справі №910/13709/19.
При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та у постанові Верховного Суду від 26.11.2021 у справі №916/697/21.
У зв'язку з цим, приписами статті 139 Господарського процесуального кодексу України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову, наслідком недотримання яких є її повернення заявнику.
Так, пунктом 3 частини 1 вказаної статті визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником, і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Позаяк, заявник обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення майбутнього позову не зазначив з яким саме предметом позову він має намір звернутися до суду.
Тоді як, передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.
Втім, в заяві про забезпечення позову заявником не визначено конкретного предмету позову, з яким він має намір звернутися до суду, а зі змісту поданої заяви встановити предмет майбутнього позову не можливо, що унеможливлює з'ясування обставин щодо необхідності забезпечення позову та обґрунтованості підстав його застосування.
При цьому, суд зауважує на тому, що в абзаці 2 сторінки 5 заяви про забезпечення позову заявником наведено лише цитування постанов Великої Палати Верховного Суду «… В зв'язку з тим, що в подальшому заявник буде подавати позовну заяву (в порядку час. 3 ст. 138 ГПК України) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки)...» щодо належності вирішення такого спору в порядку господарського судочинства.
В свою чергу, в абзаці 4 вказаної сторінки заявник зазначає лише «...Дана заява про забезпечення позову необхідна заявнику для того, щоб в подальшому при поданні позовної заяви в господарський суд, невжиття таких заходів (забезпечення позову) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективно зробити захист при поновленні орушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника (позивача), за захистом яких позивач (заявник) звертається до суду. Тому, заявник вимушений звернутися до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення основного позову, згідно ст. 136, 138 ГПК України", а на сторінці 6 вказано "ініціативна група, а саме ОСОБА_3 може підписати протокол установчих зборів Об'єднання та всі інші питання порядку денного які викладені в 11 питаннях проекту рішень (листок голосування), тобто провести державну реєстрацію Об'єднання. Тому заявник змушений звернутися до суду та спочатку подати заяву про забезпечення позову, а в подальшому відповідну позовну заяву", що не дає можливості встановити предмет майбутнього позову в даній справі, з яким має намір звернутися заявник для захисту своїх прав чи інтересів.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що заявником під час подання заяви про забезпечення позову не дотримано вимог ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки подана заява не містить предмета майбутнього позову, який він просить забезпечити.
Наслідком недотримання зазначених вимог, під час подання заяви про забезпечення позову, згідно ч. 7 ст. 140 ГПК України є її повернення заявнику, про що суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 15.05.2019 у справі "Молдавська проти України" зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексі України, обов'язок заявника дотримуватись порядку подання та оформлення щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом повертати заяву заявнику.
За таких обставин, оскільки подана заява не відповідає частині 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили 09.02.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко