ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.02.2022Справа № 910/19807/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Заступника керівника Кіровоградської окружної прокуратури (25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград(п), ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ПЕРМСЬКА, будинок 4) в інтересах держави в особі: 1. Східного офісу Державної аудиторської служби (49101, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Антоновича Володимира, будинок 22, корпус 2); 2. Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (27400, Кіровоградська обл., місто Знам'янка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 15)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201) визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 347 728 грн. 18 коп.
Представники:
від прокуратури: Василюк О.Г. (представник за посвідченням);
від Позивача - 1: не з'явились;
від Позивача-2: не з'явились;
від Відповідача: Сумеркін О.С. (представник на підставі ордеру);
Заступник керівника Кіровоградської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби (надалі також - «Позивач - 1») та Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (надалі також - «Позивач - 2») до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 347 728 грн. 18 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для застосування наслідків нікчемних правочинів - додаткових угод до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 року відкрито провадження у справі №910/19807/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.12.2021 року.
20.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшла заява, якою підтримав вимоги прокурора.
20.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову.
22.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи.
22.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 22.12.2021 року з'явились прокурор та представник відповідача; представники позивачів не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, Суд прийняв до розгляду заяву Прокуратури про зміну предмету позову, надано Відповідачу строк до 15 днів з дня отримання заяви Прокуратури про зміну предмету позову для надання відзиву з урахуванням цієї заяви, надано Прокуратурі, Позивачам строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповідей на відзиви, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповідей на відзиви для надання заперечень, встановлено Прокуратурі, Позивачам строк до 5 днів з 23.12.2021 року (отримання ухвали Позивачами) для надання письмових пояснень чи заперечень щодо клопотання Відповідача про призначення експертизи, відкладено підготовче судове засідання на 19.01.2022 року.
29.12.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли пояснення щодо клопотання Відповідача про призначення експертизи.
10.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-1 надійшли пояснення щодо клопотання Відповідача про призначення експертизи.
11.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-1 надійшла відповідь на відзив.
12.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
19.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 року заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" у справі №910/19807/21 повернуто Заявнику без розгляду.
У підготовче засідання 19.01.2022 року з'явились: прокурор та представник відповідача, представники позивачів не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2022 року.
В судовому засіданні 09 лютого 2022 року представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представники Позивачів не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 25.01.2022 р., 24.01.2022 р. уповноваженим особам Позивача - 1 та роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивачі про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги, що Позивачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивачів не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 09 лютого 2022 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю природного газу №75, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2020 році газове паливо (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, що визначені договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом ГТС. (т.1 а.с.33-39)
Згідно з п.1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 470 000 куб.м.
Згідно з п.3.2 Договору ціна 1 куб. м. газу становить 5,22 грн., в т.ч. ПДВ -20%. Вартість послуги доступу до потужності за 1 куб.м.-0,14899 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 куб.м. 5,22 грн. в т.ч. ПДВ.
Загальна сума Договору складає 2 453 400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%. (п.3.3 Договору)
Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п.4.2.3 Договору)
Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, Сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну, а саме: газове паливо (природний газ), 47000 куб.м., ціна за 1 куб.м. 5,22 грн., загальна сума 2453400 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.40)
Додатковою угодою №1 від 06.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 453,515981 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 5715,90 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.75-76)
Додатковою угодою №2 від 19.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 390,66879 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 6280,00 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.69-70)
Додатковою угодою №3 від 30.11.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 356,959858 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 6900,00 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.62-63)
Додатковою угодою №4 від 03.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 331,752962 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 7450,00 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.60-61)
Додатковою угодою №5 від 30.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони домовились про зменшення суми договору, внесли зміни до п.3.3 договору та виклали його в редакції: «зменшити на 1472,15. Загальна сума Договору складає 981 247 грн. 07 коп. (т.1 а.с.59)
Додатковою угодою №6 від 30.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони продовжили строк дії договору, вартість природного газу з 01.01.2021 р. становить 8195,00 грн. за 1000 куб.м. з ПДВ та вартістю замовлення потужності. (т.1 а.с.53)
Додатковою угодою №7 від 18.01.2021 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони продовжили строк дії договору, вартість природного газу з 01.01.2021 р. становить 8195,00 грн. за 1000 куб.м. з ПДВ та вартістю замовлення потужності., сума додаткової угоди складає 196249,41 грн. (т.1 а.с.52)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Відповідач поставив товар, а Позивач - 2 в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами прийому - передачі природного газу №УГР00002325 від 20.11.2020 р. на суму 97 471 грн. 81 коп., №УГР00002903 від 21.12.2020 р. на суму 537 614 грн. 06 коп., №УГР00000020 від 25.01.2021 р. на суму 196 249 грн. 41 коп., №УГР00002671 від 24.12.2020 р. на суму 346 161 грн. 20 коп., а загалом на суму в розмірі 1 177 496 грн. 48 коп., та здійснив оплату за вказаний товар у загальному розмірі1 177 496 грн. 48 коп., що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.83-96)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20.12.2021 року, яка прийнята Судом до розгляду, прокурор зазначає, що Додаткові угоди №1-4,6 до Договору є недійсними, оскільки було порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. За таких підстав, просить Суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 06.10.2020 р., №2 від 19.10.2020 р., №3 від 30.11.2020 р., №4 від 03.12.2020 р., №6 від 30.12.2020 р. до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь бюджету безпідставно сплачені кошти в сумі 347 728 грн. 18 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що підставами внесення змін до договору були відповідні експертні висновки, які підтвердили факт коливання ціни природного газу в бік збільшення. Також рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1752/21 підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника керівника Кіровоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби та Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). (ч.1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»)
У п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст. цього 16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.
Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону "Про місцеві державні адміністрації").
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, листом №15/2-526вих21 від 06.07.2021 року заступник керівника Кіровоградської окружної прокуратури просив Управління Східного офісу Держаудитслужби повідомити про вжиті заходи до відновлення інтересів держави. У відповідь на який останній листами від 11.02.2021 р., 26.04.2021 р., 18.05.2021 р. 08.07.2021 р. 28.07.2021 р. повідомив, що за результатами перевірки закупівель до лікарні направлено лист - вимогу про усунення порушень. (т.1 а.с.101-130)
Листом №040425-17/7311-2021 від 07.09.2021 року Управління Східного офісу Держаудитслужби повідомило прокуратуру про відсутність підстав для подання позову в інтересах держави та Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради». (т.1 а.с.136-137)
Листом №03/2747 від 08.10.2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» повідомлено прокуратуру, що ним не вживались заходи впливу на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС». (т.1 а.с.138)
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Кіровоградської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Крім того, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як встановлено Судом, 21.04.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю природного газу №75, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2020 році газове паливо (природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, що визначені договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом ГТС. (т.1 а.с.33-39)
Згідно з п.1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 470 000 куб.м.
Згідно з п.3.2 Договору ціна 1 куб. м. газу становить 5,22 грн., в т.ч. ПДВ -20%. Вартість послуги доступу до потужності за 1 куб.м.-0,14899 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 куб.м. 5,22 грн. в т.ч. ПДВ.
Загальна сума Договору складає 2 453 400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%. (п.3.3 Договору)
Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що станом на момент підписання Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Листом №0126 від 28.09.2020 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, у зв'язку з коливанням ціни природного газу, до якого додано експертний висновок №О-587 від 08.09.2020 р., експертний висновок №О-605 від 15.09.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою. (т.1 а.с.79-81)
Згідно з експертним висновком №О-587 від 08.09.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» зміна приведеної вартості природного газу на європейських хабах станом на 22.08.2020 р. відносно 07.09.2020 р. становить: природний газ TTF вартість з ПДВ станом на 22.08.2020 р. - 4079,94 грн/тис куб.м., вартість з ПДВ станом на 07.09.2020 р. - 6362,71 грн/тис куб.м., зміна вартості 55,95%; природний газ NGG вартість з ПДВ станом на 22.08.2020 р. - 4038,58 грн/тис куб.м., вартість з ПДВ станом на 07.09.2020 р. - 6158,10 грн/тис куб.м., зміна вартості 52,48%.
Згідно з експертним висновком №О-605 від 15.09.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати станом на вересень 2020 р. в Україні, для промислових споживачів, для бюджетних установ та організацій, інших суб'єктів господарської діяльності становить 4990,00-6435,00 грн., на електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» рівень вартості природного газу у вересні 2020 р. за 1000 куб.м. становить 5142,00-5473,09 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою №1 від 06.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 453,515981 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 5715,90 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.75-76)
Листом №0169 від 15.10.2020 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, у зв'язку з коливанням ціни природного газу, до якого додано експертний висновок №О-662 від 01.10.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати. (т.1 а.с.73-74)
Згідно з експертним висновком №О-662 від 01.019.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» зміна середньозваженої ціни місячного ресурсу на природний газ жовтня 2020 р. відносно вересня 2020 р. станом на 30.09.2020 р. становить: середньозважена ціна природного газу з ПДВ ресурс вересня станом на 30.09.2020 р. - 4702,90 грн/тис куб.м., середньозважена ціна природного газу з ПДВ ресурс жовтня станом на 30.09.2020 р. - 5465,55 грн/тис куб.м., зміна вартості 16,22%; природний газ TTF вартість з ПДВ станом на 01.09.2020 р. - 5602,99 грн/тис куб.м., вартість з ПДВ станом на 01.10.2020 р. - 6723,82 грн/тис куб.м., зміна вартості 20,00%, природний газ NGG вартість з ПДВ станом на 01.09.2020 р. - 5368,89 грн/тис куб.м., вартість з ПДВ станом на 01.10.2020 р. - 6500,45 грн/тис куб.м., зміна вартості 21.08%.
Додатковою угодою №2 від 19.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 390,66879 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 6280,00 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.69-70)
Листом №754 від 23.11.2020 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, у зв'язку з коливанням ціни природного газу, до якого додано експертний висновок №О-750/01 від 27.10.2020 р., експертний висновок №О-750/02 від 28.10.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою. (т.1 а.с.66-68)
Згідно з експертним висновком №О-750/01 від 27.10.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 06.10.2020 р. становить: Gaspool -7198,51 грн/тис куб.м, TTF - 7075,10 грн/тис куб.м, NGG - 7054,18 грн/тис куб.м.
Згідно з експертним висновком №О-750/02 від 27.10.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 16.10.2020 р. становить: Gaspool -7631,15 грн/тис куб.м, TTF - 7525,75 грн/тис куб.м, NGG - 7441,43 грн/тис куб.м.
Додатковою угодою №3 від 30.11.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 356,959858 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 6900,00 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.62-63)
Додатковою угодою №4 від 03.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони внесли зміни до п.1.2 договору: «плановий обсяг постачання газу у 2020 р.- до 331,752962 тис. куб.м.»; до п.1.3, до п.3.2 договору: «ціна 1000 куб. м. природного газу становить 7450,00 грн. з ПДВ. До ціни газу входить вартість послуги доступу до потужності». (т.1 а.с.60-61)
Листом №1612 від 16.12.2020 року Постачальник звернувся до Споживача щодо укладення додаткової угоди до договору, до якого додано експертний висновок №О-946/01 від 15.12.2020 р., експертний висновок №О-946/02 від 15.12.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою. (т.1 а.с.56-58)
Згідно з експертним висновком №О-946/01 від 15.12.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.12.2020 р. відносно 01.11.2020 р. становить: TTF станом на 01.11.2020 р.- 7096,40 грн/тис куб.м, станом на 01.12.2020 р. - 8070,21 грн., коливання вартості 13,72%; NGG станом на 01.11.2020 р.- 6956,76 грн/тис куб.м., станом на 01.12.2020 р. - 7957,39 грн., коливання вартості 14,38%; Gaspool станом на 01.11.2020 р.- 7185,26 грн/тис куб.м, станом на 01.12.2020 р. - 8039,84 грн., коливання вартості 11,89%.
Згідно з експертним висновком №О-946/02 від 15.12.2020 р. Черкаської торгово -промислової палати на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.12.2020 р. становить: TTF станом на 01.12.2020 р.- 8070,21 грн/тис куб.м, станом на 15.12.2020 р. - 8690,85 грн., коливання вартості 7,69%; NGG станом на 01.12.2020 р.- 7957,39 грн/тис куб.м., станом на 15.12.2020 р. - 8509,98 грн., коливання вартості 6,94%; Gaspool станом на 01.12.2020 р.- 8039,84 грн/тис куб.м, станом на 15.12.2020 р. - 8660,70 грн., коливання вартості 7,72%.
Додатковою угодою №6 від 30.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Сторони продовжили строк дії договору, вартість природного газу з 01.01.2021 р. становить 8195,00 грн. за 1000 куб.м. з ПДВ та вартістю замовлення потужності. (т.1 а.с.53)
Суд зазначає, що Сторони уклали Договір про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин): договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому, предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.
Положеннями ч.1 статті 6 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням..
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч.1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно з ч.4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз'яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/6861/17, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.
Тобто, задля дотримання вимоги щодо недопущення збільшення загальної суми договору, замовнику необхідно здійснити пропорційне зменшення обсягу закупівлі товару.
При цьому, для прийняття такого рішення у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Суд зазначає, що необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року обґрунтовано Відповідачем коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» було надано експертні висновки №О-587 від 08.09.2020 р., №О-605 від 15.09.2020 р., №О-662 від 01.10.2020 р., №О-750/01 від 27.10.2020 р., №О-750/02 від 28.10.2020 р., №О-946/01 від 15.12.2020 р., №О-946/02 від 15.12.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою.
Як встановлено Судом, експертні висновки №О-587 від 08.09.2020 р., №О-605 від 15.09.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою, що стали підставою для укладення Додаткової угоди №1 від 06.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, містять інформацію щодо зміни вартості природного газу станом на 22.08.2020 р. відносно 07.09.2020 р., а також рівень вартості природного газу у вересні 2020 р. за 1000 куб.м. 5142,00-5473,09 грн. з ПДВ. Проте, Суд зазначає, що вказані висновки містять вартість природного газу станом на 22.08.2020 р. та станом на 07.09.2020 р., а також рівень вартості газу на вересень 2020 р., проте відсутня інформація щодо ринкової вартості природного газу станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору 21.04.2020 року до дати укладення оспорюваної додаткової угоди №1 від 06.10.2020 р.
Крім того, експертні висновки №О-662 від 01.10.2020 р., №О-750/01 від 27.10.2020 р., №О-750/02 від 28.10.2020 р., №О-946/01 від 15.12.2020 р., №О-946/02 від 15.12.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою, також не містять інформації щодо ринкової вартості природного газу станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору 21.04.2020 року до дати укладення оспорюваних додаткових угод до договору. Також Суд звертає увагу, що Черкаською ТПП попереджено, що інформація, зазначена у наведених висновках, має виключно довідковий характер. При цьому, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності укладення додаткової угоди №4 від 03.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, зокрема, обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що експертні висновки №О-587 від 08.09.2020 р., №О-605 від 15.09.2020 р., №О-662 від 01.10.2020 р., №О-750/01 від 27.10.2020 р., №О-750/02 від 28.10.2020 р., №О-946/01 від 15.12.2020 р., №О-946/02 від 15.12.2020 р., складені Черкаською торгово -промисловою палатою, не підтверджують коливання ціни на природний газ впродовж періоду з 21.04.2020 р. по 30.12.2020 р., а тому Суд не приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для внесення змін до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року шляхом укладення Додаткових угод №1 від 06.10.2020 р., №2 від 19.10.2020 р., №3 від 30.11.2020 р., №4 від 03.12.2020 р., №6 від 30.12.2020 р.
Суд звертає увагу, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.
При цьому, Суд зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що подальше укладення Сторонами Додаткових угод №2 від 19.10.2020 р., №3 від 30.11.2020 р., №4 від 03.12.2020 р., №6 від 30.12.2020 р. до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, якими було збільшено вартість товару на 10% від попереднього збільшення вартості товару внаслідок укладення Додаткової угоди №1 від 06.10.2020 р., суперечить вимогам ст.41 Закону "Про публічні закупівлі".
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що станом на момент укладення Сторонами Додаткових угод №1 від 06.10.2020 р., №2 від 19.10.2020 р., №3 від 30.11.2020 р., №4 від 03.12.2020 р., №6 від 30.12.2020 р. до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року були відсутні обґрунтовані та документально підтверджені обставини коливання ціни товару на ринку для можливості внесення змін до Договору відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, що рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі №912/1752/21 підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором., проте у вказаному рішенні суду не досліджувалось питання недійсності додаткових угод до договору.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку, що укладення Сторонами Додаткових угод №1 від 06.10.2020 р., №2 від 19.10.2020 р., №3 від 30.11.2020 р., №4 від 03.12.2020 р., №6 від 30.12.2020 р. до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року здійснено в порушення приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з відсутністю документального підтвердження підвищення ціни на природний газ станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод, що свідчить про недодержання при укладенні Додаткових угод до Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання їх недійсними в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.
При цьому, Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 6 Закону України «Про публічні закупівлі».
Що стосується вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь бюджету безпідставно сплачених коштів в сумі 347 728 грн. 18 коп., Суд зазначає.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).
Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року Позивач - 2 здійснив оплату за вказаний товар у загальному розмірі1 177 496 грн. 48 коп., що підтверджується платіжними дорученнями.
Як вбачається з розрахунку зайвого використання коштів на придбання Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» природного газу за Договором про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, здійсненого Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області перевірки закупівель щодо дотримання вимог законодавства, за результатами якого складно акт №0411-31-24/11 від 18.06.2021 року (т.2 а.с.19-90), Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» надмірно сплачено на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 347 728 грн. 18 коп.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що Судом визнано недійсними Додаткові угоди №1 від 06.10.2020 р., №2 від 19.10.2020 р., №3 від 30.11.2020 р., №4 від 03.12.2020 р., №6 від 30.12.2020 р. до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, сплачені грошові кошти у загальному розмірі 347 728 грн. 18 коп. підлягають поверненню за недійсним правочином, а тому позовні вимоги прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь бюджету безпідставно сплачених коштів в сумі 347 728 грн. 18 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника керівника Кіровоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби та Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 347 728 грн. 18 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Заступника керівника Кіровоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби та Комунального некомерційного підприємства «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 06.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (27400, Кіровоградська обл., місто Знам'янка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 01111227) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817).
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 19.10.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (27400, Кіровоградська обл., місто Знам'янка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 01111227) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817).
4. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 30.11.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (27400, Кіровоградська обл., місто Знам'янка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 01111227) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817).
5. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 03.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (27400, Кіровоградська обл., місто Знам'янка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 01111227) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817).
6. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 30.12.2020 року до Договору про закупівлю природного газу №75 від 21.04.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Знам'янська міська лікарня ім. А.В. Лисенка» Знам'янської міської ради» (27400, Кіровоградська обл., місто Знам'янка, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 01111227) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817).
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817) в дохід бюджету грошові кошти у розмірі 347 728 (триста сорок сім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 18 (вісімнадцять) коп.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 201, Ідентифікаційний код юридичної особи 41427817) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград(п), ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ПЕРМСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 02910025) судовий збір у розмірі 16 565 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.
9. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 лютого 2022 року.
Суддя О.В. Чинчин