номер провадження справи 34/194/21
14.02.2022 Справа № 908/3172/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І.
розглянувши матеріали справи № 908/3172/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ КОМПАНІ», ідентифікаційний код юридичної особи 41490475 (пр. Визволителів, буд. 13, офіс 103, м. Київ, 02125)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод», ідентифікаційний код юридичної особи 43581147 (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002)
про стягнення 123 338 грн 62 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ КОМПАНІ» з позовною заявою від 28.10.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» 127 453 грн 60 коп.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021 щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними від: 22.04.2021, 27.05.2021, 30.06.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справу № 908/3172/21 передано для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.11.2021 у справі № 908/3172/21 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
09.11.2021 позивачем отримано вказану ухвалу суду та 16.11.2021 направлено до суду та відповідачеві позовну заяву від 29.10.2021 з усунутими недоліками.
Згідно уточненої позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 117 667 грн 89 коп., з яких: 114 564 грн 98 коп. - сума основного боргу за видатковими накладними від: 22.04.2021, 27.05.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021; 311 грн 00 коп. - 3% річних та 1 760 грн 83 коп. - пеня за період з 26.09.2021 по 29.10.2021; 1031 грн 08 коп. - інфляційні втрати за жовтень 2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/3172/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3172/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 165, ч. 4 ст. 250, ст. 251 ГПК України запропонувати відповідачеві надати відзив з нормативним та документальним обґрунтуванням; докази виконання договору сторонами за спірними правовідносинами; докази оплати за поставлений товар, контррозрахунок заявлених до стягнення сум та акт звірки, підписаний з боку відповідача, а також судову практику зі спірного питання, у т.ч. Верховного суду, - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
02.12.2021 до суду від відповідача у справі надійшли заява із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачеві, а також клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки.
Вищевказані документи, зокрема, заява та відзив подані відповідачем в установлений п'ятнадцятиденний строк.
У заяві з запереченнями щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає, що не підписував договір поставки, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження позовних вимог, у зв'язку з чим, відповідач має необхідність бути присутнім в судовому засіданні для доведення своєї правової позиції, та з урахуванням ч. 3 ст. 247 та ч. 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, просить суд розглянути дану справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Ухвалено розглядати справу № 908/3172/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 21.12.2021 о 10 год. 00 хв. У порядку підготовки справи до розгляду запропонувано, зокрема, відповідачу - надати суду та іншій стороні (протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив) заперечення на відповідь на відзив; а також надати: правовстановлюючі документи; докази наявності чи відсутності між сторонами спірних правовідносин (у т.ч. господарських відносин, у т.ч. щодо спірних поставок); докази наявності (відсутності) відображення у бухгалтерському та податковому обліку спірних поставок та оплат; докази реєстрації відповідних податкових накладних, тощо (належні докази направлення - представити суду).
Згідно з ухвалою:
Заяви, клопотання і заперечення подавати в письмовій формі відповідно до ст.ст. 169, 170 ГПК України.
Суд наголошує, що копії заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, що подаються до суду, одночасно надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи (докази направлення/вручення цих заяв надаються суду).
Звернути увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь, надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених ч. 9 ст. 80 ГПК України.
20.12.2021 до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи установчих документів відповідача та заява про продовження строку для надання заперечення на відповідь на відзив і відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 21.12.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”. Суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відводів складу суду не заявлено. Права та обов'язки представникові позивача зрозумілі.
Суд оголосив подані відповідачем документи: відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачеві, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки; клопотання про долучення до матеріалів справи установчих документів відповідача; заяву про продовження строку для надання заперечення на відповідь на відзив і відкладення розгляду справи.
Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки.
Судом прийнято до розгляду відзив на позовну заяву.
Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки; клопотання про долучення до матеріалів справи установчих документів відповідача; заяву про продовження строку для надання заперечення на відповідь на відзив і відкладення розгляду справи судом не прийнято до розгляду у зв'язку з відсутністю доказів їх направлення іншій стороні.
Представник позивача надав суду для огляду оригінали документів, які після огляду судом були повернуті позивачеві та запропоновано позивачеві надати через канцелярію відповідні документи з доказами їх направлення іншій стороні.
За наслідками судового засідання, на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України, враховуючи, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі на 20.01.2021 об 11 год. 00 хв., про що сторони повідомлені належним чином: позивач у судовому засіданні під розписку, а відповідач - 13.01.2022, що підтверджується поштовим повідомленням.
12.01.2022 позивачем направлено до суду та відповідачеві заяву про збільшення позовних вимог, заперечення на призначення експертизи та заву про стягнення витрат на правову допомогу та копії платіжних документів.
В судовому засіданні 20.01.2022 не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”, у зв'язку з неявкою представників сторін.
Судом долучені до матеріалів справи подані позивачем документи, заяву про збільшення позовних вимог, заперечення на призначення експертизи та заву про стягнення витрат на правову допомогу.
У заяві про збільшення позовних вимог позивач збільшив періоди та суми нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат, просив стягнути з відповідача 123 338 грн 62 коп.: 114 564 грн 98 коп. - сума основного боргу за видатковими накладними від: 22.04.2021, 27.05.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021; 1008 грн 00 коп. - 3% річних та 5 809 грн 80 коп. - пеня за період з 26.09.2021 по 11.01.2022 та 1 955 грн 84 коп. - інфляційні втрати за жовтень-грудень 2021, а також просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.
Враховуючи неявку представника відповідача та не повідомлення відповідачем суду про причини неявки його представника, враховуючи належне повідомлення про розгляд справи, а також клопотання позивача про розгляд справ за відсутності представника позивача, суд прийняв до розгляду надані позивачем документи, збільшені позовні вимоги та заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
При цьому, відповідач не позбавлений права до початку розгляду справи по суті надати суду та позивачеві заперечення на подані позивачем збільшені позовні вимоги та заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.02.2022 о 12 год. 00 хв.
03.02.2022 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.
В судовому засіданні не здійснювалось фіксування судового процесу, у зв'язку з неявкою представників сторін.
Судом відкрито судове засідання та розглянуто заяву відповідача про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору. Заяву в частині відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору задоволено. Щодо продовження строку суд зазначає, що за наслідками судового засідання 20.01.2022, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.02.2022 о 12 год. 00 хв. Згідно з ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
За наслідками судового засідання, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України враховуючи заяву відповідача, з метою надання часу для мирного врегулювання спору, суд відклав розгляд справи на 14.02.2022 о 12 год 00 хв.
В судовому засіданні 14.02.2022 не здійснювалось фіксування судового процесу, у зв'язку з неявкою представників сторін. Сторони належним чином повідомлялись про розгляд справи.
За наслідками судового засідання судом ухвалено рішення, підписано вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
13.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ КОМПАНІ» (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № АПК20210413-01-01 (далі - договір).
Відповідно до предмета договору:
1.1. Постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах та в порядку, що визначені цим договором.
1.2. Сторони погодили, що одиниця виміру товару за цим договором - штука.
1.3. Сторони підтверджують, що укладення та виконання цього договору не суперечить цілям и діяльності, положенням установчих документів та їх представники уповноважені на укладення цього договору.
1.4. Постачальник гарантує, що товар, на дату його передачі покупцю, є власністю постачальника, у спорі та під забороною не перебуває, права третіх осіб на товар відсутні.
Згідно з п. 2.2 договору товар поставляється згідно заявок покупця (надалі - заявка) в період 14 календарних днів з дня отримання такої заявки. Заявка на кожну партію товару із зазначенням асортименту, кількості по кожному найменуванню, якісним характеристикам направляється постачальнику за допомогою телефонного зв'язку та/або електронною поштою. У разі, якщо сторони дійшли взаємної згоди щодо умов поставки, викладених в заявці, постачальник надсилає покупцю рахунок на оплату товару.
Відповідно до п. 2.5 договору датою поставки товару (моментом передання товару від постачальника до покупця) за умовами цього договору, вважається дата його передачі.
Про поставку (передачу) товару свідчить підпис уповноваженої особи покупця у видатковій накладній або іншому, погодженому сторонами, документі.
Згідно з п. 4.1 договору загальна сума за цим договором складається з сум вартостей всіх поставлених під час строку дії цього договору партій товару.
Оплата за цим договором здійснюється у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за умовами відтермінування строком 30 (тридцять) календарних днів з дня фактичного приймання-передачі товару на склад покупця. Оплата здійснюється в українській національній валюті - гривні (п. 4.3 договору).
Датою оплати за цим договором вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 4.5 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору сторона, яка порушила зобов'язання визначені цим договором та або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено.
Згідно з п. 5.4 договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в дію з дати його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє протягом року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.
На виконання умов договору, відповідно до замовлень, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 148064 грн 98 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 283 від 22.04.2021 на суму 28500 грн 24 коп.; № 377 від 27.05.2021 на суму 38200 грн 32 коп., № 671 від 26.08.2021 на суму 19604 грн 02 коп.; № 519 від 14.07.2021 на суму 34250 грн 28 коп.; № 606 від 06.08.2021 на суму 13680 грн 06 коп.; № 491 від 06.07.2021 на суму 13830 грн 06 коп.
Відповідач поставлений від позивача товар оплатив частково в сумі 33500 грн 00 коп., що підтверджується банківською випискою.
Решта заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 114 564 грн 98 коп. відповідачем не оплачена.
Претензією від 08.10.2021 позивач звертався до відповідача про сплату заборгованості.
Відповідачем претензія отримана, але відповідь на претензію не надана, оплата спірної заборгованості не здійснена.
Враховуючи наявність не сплаченої простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 114 564 грн 98 коп. позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ КОМПАНІ» 123 338 грн 62 коп.: 114 564 грн 98 коп. - сума основного боргу за договором поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021 та видатковими накладними від: 22.04.2021, 27.05.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021; 1008 грн 00 коп. - 3% річних та 5 809 грн 80 коп. - пеня за період з 26.09.2021 по 11.01.2022 і 1 955 грн 84 коп. - інфляційні втрати за жовтень-грудень 2021, було предметом збільшених позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з таких підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання чи визнання недійсними договорів сторонами не надано.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договорів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору поставки, згідно замовлень та рахунків, поставив відповідачеві товар на загальну суму 148 064 грн 98 коп, що підтверджується видатковими накладними: № 283 від 22.04.2021 на суму 28500 грн 24 коп.; № 377 від 27.05.2021 на суму 38200 грн 32 коп., № 671 від 26.08.2021 на суму 19604 грн 02 коп.; № 519 від 14.07.2021 на суму 34250 грн 28 коп.; № 606 від 06.08.2021 на суму 13680 грн 06 коп.; № 491 від 06.07.2021 на суму 13830 грн 06 коп.
Видаткові накладні містять посилання на договір, замовлення, підписані з боку обох сторін та скріплені печатками товариств. Видаткові накладні з боку відповідача підписані без зауважень.
Відповідачем отриманий від позивача товар оплачено не у повному обсязі, в сумі 33500 грн 00 коп. (10.06.2021 (проведено банком 11.06.2021) - 5000 грн 00 коп. за рахунком № 268 від 13.04.2021; 20.05.2021 - 18500 грн 00 коп. за рахунком № 268 від 13.04.2021; 13.05.2021 (проведено банком 14.05.2021) - 10 000 грн 00 коп. за рахунком № 268 від 13.04.2021).
Частиною першою ст. 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1 договору загальна сума за цим договором складається з сум вартостей всіх поставлених під час строку дії цього договору партій товару.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата за цим договором здійснюється у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за умовами відтермінування строком 30 (тридцять) календарних днів з дня фактичного приймання-передачі товару на склад покупця. Оплата здійснюється в українській національній валюті - гривні.
Датою оплати за цим договором вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 4.5 договору).
Як свідчать матеріали справи, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар.
При цьому суд враховує, що видаткові накладні містять посилання на договір та відповідчем здійснено часткову оплату з посиланням на рахунок № 268 від 13.04.2021, вказаний у цих видаткових накладних.
Залишок простроченої заборгованості за вищевказаним договором поставки та накладними склав 114 564 грн 98 коп. (148 064 грн 98 коп. - 33 500 грн 00 коп.).
При цьому, суд враховує, що прострочення оплати згідно з умовами договору, виникло за видатковими накладними: 27.05.2021 з 20.06.2021, 06.07.2021 - з 06.08.2021, 14.07.2021 - з 14.08.2021, 06.08.2021- з 07.09.2021, 26.08.2021 - з 28.09.2021.
На підставі викладеного, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 114 564 грн 98 коп. суми основного боргу за договором поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021 та вищенаведеними видатковими накладними від 22.04.2021, 27.05.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021 .
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідач прострочив оплату за договором поставки та вказаними видатковими накладними.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 5.4 договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Враховуючи прострочення оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачеві 5 809 грн 80 коп. пені за загальний період з 26.09.2021 по 11.01.2022.
Судом перевірено розрахунок суми пені за допомогою системи «Ліга-Закон», з урахуванням правильно визначених періодів нарахування, беручи до уваги дати та суми прострочення платежів та визнано такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 809 грн 80 коп. пені.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення 1008 грн 00 коп. - 3% річних за період з 26.09.2021 по 11.01.2022 і 1 955 грн 84 коп. - інфляційні втрати за жовтень-грудень 2021.
Суд за допомогою системи "Ліга-Закон" перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням правильно визначених періодів нарахування, беручи до уваги дати та суми прострочення платежів та визнав позовні вимоги в цій частині такими, що правомірно заявлені до стягнення.
Згідно з частиною першою ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини третьої ст. 13, частини першої ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так позивачем доведено належними доказами факт поставки відповідачеві за договором поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021 та вищенаведеними видатковими накладними від 22.04.2021, 27.05.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021 товару та наявності простроченої заборгованості в сумі 114 564 грн 98 коп. заявленої до стягнення.
Відповідачем, в свою чергу, факт поставки товару не спростовано, доказів не підписання договору поставки та видаткових накладних не надано. Відсутності спірної заборгованості не доведено.
Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2481 грн 00 коп. судового збору.
Відповідно до заяви від 21.12.2021 позивач просив суд стягнути з відповідача 7 600 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу адвоката.
Про відповідні витрати заявлялось і представником позивача у судовому засіданні, з посиланням на те, що заяву подано враховуючи перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Судом задоволено заяву позивача та ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 7600 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу адвоката, враховуючи таке.
Так, у первісно проданій позовній заяві позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, заявляв про попередній орієнтовний розрахунок витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Про відповідні судові витрати було заявлено представником позивача у першому судовому засіданні після перехіду до розгляду справи в порядку загального позовного провадження за клопотанням відповідача.
При цьому суд враховує, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, а позивачем про відповідні витрати було заявлено після переходу розгляду даної справи до загального позовного провадження за клопотанням відповідача.
У разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
01.10.2021 між ТОВ «Артпласт Компані» (позивачем у даній справі) та адвокатом Тонконог В.В. було підписано договір про надання правової допомоги, відповідно до якого, позивач доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу позивачеві в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі суттєві умови, передбачені для даного виду договору.
Відповідно до п. 6.1 договору про надання правової допомоги за виконання зобов'язань, передбачених даним договором, позивач зобов'язується щомісячно сплачувати адвокатові гонорар в розмірі 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину його роботи, згідно акту виконаних робіт, який підписується сторонами щомісячно.
20.12.2021 сторонами вказаного договору було складено та підписано акт виконаних робіт до договору від 01.10.2021, відповідно до якого, адвокат передав, а позивач прийняв послуги з написання та подання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог та заперечень на клопотання про проведення експертизи у справі № 908/3172/21, всього три години роботи на суму 7 600 грн 00 коп.
Акт підписано з боку обох сторін без зауважень.
Оплата відповідних послуг на суму 7 600 грн 00 коп. підтверджується квитанцією № 2а від 20.12.2021.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг. Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем про зменшення відповідних витрат не заявлялось.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 7 600 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод», ідентифікаційний код юридичної особи 43581147 (вул. Запорізька, буд. 65, м. Вільнянськ, Запорізька область, 70002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ КОМПАНІ», ідентифікаційний код юридичної особи 41490475 (пр. Визволителів, буд. 13, офіс 103, м. Київ, 02125) 114 564 (сто чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн 98 коп. основного боргу, 1008 (одна тисяча вісім) грн 00 коп. 3% річних, 5 809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 80 коп. пені, 1 955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 84 коп. - інфляційних втрат, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору та 7 600 (сім тисяч шістсот) грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу адвоката.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 15.02.2022.
Суддя А.О. Науменко