Справа № 644/11130/21
Провадження № 3/644/250/22
Іменем України
14 лютого 2022 р. м.Харків
Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова - Шевченко С.В., розглянув справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 , 10.11.2021 року о 10 годині 20 хвилин в м.Харкові, на вулиці Шариковій, 26, керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, огляд проводився зі згоди водія в закладі охорони здоров'я КНПХМР «Обласний наркологічний диспансер», що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що не згоден з протоколом складеним у відношенні нього, зазначив, що не перебував в стані наркотичного сп'яніння і добровольно погодився на проходження огляду в закладі охорони здоров'я. Пояснив, що не згоден також і з висновком про результати огляду, вважає цей результат хибним, оскільки процедура проходження огляду була на його думку з порушеннями. Зазначив, що напередодні випив лікарський засіб «Спазмалгон», оскільки після травми голови в нього бувають головні болі. Після вживання цього препарату в нього були почервонілі очі. Коли він зупинився випити каву до нього підійшли працівники поліції, оскільки їм не сподобався його зовнішній вигляд бо на їхню думку він вживав наркотичні засоби.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та переглянувши відеозапис з камери нагрудного відеореєстратору, доходить висновку, що вина правопорушника в порушенні п.2.9а. Правил дорожнього руху України, підтверджується матеріалами справи, які були досліджені та проаналізовані в судовому засіданні, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, складеним 17.11.2021 року у відношенні ОСОБА_1 який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів, який складений з дотриманням всіх процесуальних вимог;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, в якому зазначено, що оглядом проведеним 10.11.2021 року у відділенні цілодобової експертизи алкогольного та наркотичного сп'яніння КНПХМР «Обласний наркологічний диспансер», внаслідок перевірки ОСОБА_1 встановлено що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння опіатами;
- рапортом від 17.11.2021 року щодо обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення складеному у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП;
- відеозаписом з камер нагрудного відеореєстратору, який знаходиться в матеріалах справи і в повному обсязі підтверджує обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що на запису, крім зазначеного, зафіксовано також поведінку водія, його стан, те як він розмовляє та який має зовнішній вигляд.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9.а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/73, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.4 розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пункт 6 розділу І Інструкції передбачає, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до ч.4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до п.15, п.16 розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно ст.1 та ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
В той же час, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення складеного 17.11.2021 року у відношенні ОСОБА_1 в ньому наявні всі відомості передбачені ч.1 ст.256 КУпАП.
Згідно статті 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Встановлені правила допустимості та відповідності доказів є гарантом їх достовірності, а також істинності.
Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст.ст.256,266 КУпАП та положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (з внесеними змінами). Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування відомостей зазначених протоколі суду не надано.
Крім того, суд зауважує, що висновок щодо результатів медичного огляду не містить жодних заперечень ОСОБА_1 щодо отриманих результатів. Він в добровільному порядку погодився на проходження огляду у медичному закладі охорони. Відтак, суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати результати висновку проведеного огляду недійсним або такими, що не відповідають дійсності.
Суд зазначає, що порушник мав можливість та право пройти огляд на стан сп'яніння в іншому медичному закладі охорони здоров'я, який би спростував отримані в КНПХМР «Обласний наркологічний диспансер» результати щодо перебування його у стані наркотичного сп'яніння, але таким правом не скористався.
На підставі викладеного, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130, а саме: керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Крім цього, суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 , щодо незгоди з обставинами викладеним в протоколі спростовані в повному обсязі матеріалами справи і не підтверджені жодними доказами, відтак суд вважає ці заперечення безпідставними та необґрунтованими, оскільки зауважень чи заперечень щодо процедури проведення огляду на стан сп'яніння та результатів огляду в медичном закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не висловлював.
У суду відсутні підстави вважати, що особа, яка проводила огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 мала будь-яку упередженість до останнього.
Крім того суд, критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 , щодо незгоди з обставинами викладеними в протоколі, оскільки вони суперечать викладеному вище, в тому числі спростовуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, в якому зазначено, що оглядом проведеним 10.11.2021 року перевірки ОСОБА_1 встановлено що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння опіатами і відеозаписом з нагрудного реєстратору і спрямовані на уникнення відповідальності за допущене ним порушення вимог ч.1 ст.130 КУпАП.
Відтак, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Згідно положень статті 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як вбачається з довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області ДПП сержантом поліції Я.Костюкевич, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 .
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому обставини зазначені в ч.2 ст. 33 КУпАП судом не враховуються.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Суд, при вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, те, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, вважає за необхідне накласти на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами.
Положеннями ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з порушника слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, ч.1 ст.130, ст.276, ст.ст.283-285 КУпАП, суд,
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Постанова судді протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Суддя Шевченко С. В.