Справа № 643/2255/22
Провадження № 2-з/643/56/22
15 лютого 2022 року суддя Московського районного суду м.Харкова Задорожна А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ломага А.А. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження.
В обґрунтування заяви, вказала, що 13.01.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинив виконавчі написи №41 та №313, на підставі яких 25.01.2022, 26.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. було відкрито виконавче провадження №68352809 (виконавчий напис 13.01.2022 №41) та №68367534 (виконавчий напис 13.01.2022 №313) відповідно.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що якщо не зупинити стягнення на підставі виконавчих написів нотаріуса №41, №313 від 13.01.2022 то з неї, як позивача по справі за час розгляду позову будуть безпідставно стягнуті кошти, що в подальшому породжують правові наслідки і їй доведеться додатково звертатися до суду у разі задоволення позову про стягнення цих коштів, що займе тривалий час та зусилля. Невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
На даний час в провадженні Московського районного суду м.Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Суд, вивчивши доводи заяви, дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору (позову, що забезпечується) є визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, оскільки позивач вважає, що такі написи вчинено з порушенням норм чинного законодавства.
У зв'язку з цим заявник, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову просить зупинити примусове стягнення майна за виконавчими написами.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них, зокрема, належить зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказане узгоджується і з положенням п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Згідно з роз'ясненнями у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п.4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ч. ч. 6-7ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів №41 та №313, вчинених 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. до розгляду справи по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.
Зазначені заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, які заявлені ОСОБА_1 , адже їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує прав третіх осіб.
На підставі викладеного, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змісту викладених обставин, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчих написів №41 та №313, вчинених 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., є достатніми та необхідними для забезпечення реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні №68352809, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. на підставі виконавчого напису №41 від 13.01.2022 винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. на час розгляду зазначеної цивільної справи та до набрання законної сили рішення суду.
Зупинити стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні №68367534, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. на підставі виконавчого напису №313 від 13.01.2022 винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. на час розгляду зазначеної цивільної справи та до набрання законної сили рішення суду.
Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталію Петровичу для негайного виконання та учасникам провадження.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Роз'яснити, що за приписами ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Суддя: А.М. Задорожна