Справа № 2025/6512/2012
Провадження № 4-с/629/5/22
15.02.2022 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Жмуд Н.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донченко Єлизавети Миколаївни,-
17.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донченко Єлизавети Миколаївни, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донченко Єлизавети Миколаївни у нарахуванні боргу по сплаті аліментів у розмірі 29384,15 гривень; нарахування з серпня 2018 року по жовтень 2021 року аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину; зобов'язати державного виконавця скасувати довідку-розрахунок за виконавчим листом №2025/6512/2012 від 15.01.2013 року, виданим Лозівським судом Харківської області про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 750 гривень в ВП №45699267 станом на 01.11.2021 року; здійснити перерахунок заборгованості та скласти належний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини відповідно до рішення суду та згідно фактично сплачених сум. В обґрунтування зазначив, що рішенням Лозівського міськраойнного суду Харківської області від 15.01.2013 року у справі №2025/6512/2013, провадження № 2/629/65/2013 з нього було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 750 гривень щомісячно, починаючи з 21 листопада 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист. З 09.02.2018 року даний виконавчий лист перебуває на виконанні державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донченко Єлизавети Миколаївни. Державним виконавцем станом на 01.11.2021 року була нарахована заборгованість по сплаті аліментів за період з січня 2017 року по жовтень 2021 року у розмірі 75720,65 гривень. З вказаним розрахунком він не погодився, в зв'язку з чим подав заяву до державного виконавця про скасування довідки - розрахунок, здійснення перерахунку заборгованості та складання належного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини відповідно до рішення суду та згідно фактично сплачених сум. Однак, листом від 26.11.2021 року за підписом начальника відділу йому було повідомлено, що станом на 26.11.2021 року жодних рішень суду про скасування або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №2025/6512/2012 від 15.01.2013 року виданим Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 750 гривень, щомісячно, на адресу відділу ДВС не надходило. Вважає, таку бездіяльність державного виконавця Донченко Є.М. незаконною та безпідставною. Також вказав, що скарга подана ним у межах 10-ти денного строку, як того вимагає закон, так як лист від 26.11.2021 року №50891 яким відмовлено у здійсненні перерахунку заборгованості ним отримано 04 січня 2022 року.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 №14, скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
До скарги ставляться такі ж вимоги, що й до позовної заяви згідно статей 175, 177 ЦПК України.
Ухвалою суду від 19.01.2022 року вказана скарга залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, та надано скаржнику 10-ти денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Вказана ухвала суду отримана скаржником 01.02.2022 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Строк, наданий скаржнику для усунення недоліків скарги, сплив 11.02.2022 року.
Ухвала суду скаржником не виконана. До цього часу до суду не надано жодних заяв чи документів на усунення недоліків скарги. При цьому, судом був встановлений достатній строк для усунення недоліків.
З огляду на викладене, суд визнає скаргу ОСОБА_1 неподаною та повертає її скаржнику.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
У зв'язку з наведеним, повернення скарги, недоліки якої не усунуті після залишення скарги без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Відповідно до ч. 5 ст.185 ЦПК України позовна заява і додані до неї документи повертаються з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За таких обставин суд вважає, що скарга містить недоліки, які не були усунуті скаржником в межах наданого строку, що унеможливлює її розгляд по суті, а тому підлягає поверненню скаржнику.
Згідно до ч.6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Частиною 7 статті 185 ЦПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
Керуючись ст.ст. 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Донченко Єлизавети Миколаївни визнати неподаною та повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталя ЖМУД