номер провадження справи 26/54/21
03.02.2022 Справа № 908/2430/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, за участю секретаря Лісовик О.В.
кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Квартал Бут”, код ЄДРПОУ 43018189 (36015, м. Полтава, вул. Патріотична, 24)
2/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002»
3/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек»
4/ Товариство з додатковою відповідальністю «Веселівський елеватор»
5/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровет Продакшн»
6/ Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветпром»
боржник - Державне підприємство “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, код ЄДРПОУ 00724838 (72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, 34)
учасник - Міністерство юстиції України в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Розпорядник майна Шпак Володимир Іванович (арбітражний керуючий), свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1056 від 10.06.2013р.; ухвала ГСЗО від 16.09.2021р., у справі № 908/2430/21
Заявник кредиторських вимогвід ТОВ "ВЕТПРОМ" - адвокат Кіншов Д.С., ордер серія АХ№1077435від 14.12.2021р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ№3589 від 21.07.2020р. (в режимі відеоконференції у справі № 908/2430/21 поза межами суду з використанням онлайн сервісу відеозв'язку EasyCon)
Заявник кредиторських вимогвід ТОВ "Агріклаб" - адвокат Базилюк Климентій Володимирович, ордер серія ОД № 494741 від 20.12.2021р.; посвідчення адвоката України № 003543 від 16.01.2019р. (в режимі відеоконференції у справі № 908/2430/21 поза межами суду з використанням онлайн сервісу відеозв'язку EasyCon)
Представник боржникапредставник боржника - Попов Віталій Гаврилович (адвокат) - ордер серія АР № 1082944 від 02.02.2022р.; посвідчення адвоката України ЗП № 001857 від 05.11.2018р.
Учасник процесуМіністерство юстиції України в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) - представник Клименко Олексій Миколайович (посвідчення № ЗП 0240 від 10.04.2018р.); витяг з ЄДР № б/н від 29.10.2019р.
Заявник кредиторських вимогвід ГУ ДПС у Запорізькій області - Стародумова А.Ю., довідка № 7 від 19.01.2022р., витяг з ЄДР № 21.01.2022р.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021р., зокрема, відкрито провадження у справі № 908/2430/21 про банкрутство Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шпака В.І. Попереднє засідання суду призначено на 28.10.2021 о 10-00.
На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 67236 від 20.09.2021р.
Ухвалою від 28.10.2021 залучено у якості учасника до участі у справі № 908/2430/21 Міністерство юстиції України в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Попереднє засідання суду відкладено на 21.12.2021 о 10-00. Зобов'язано Донецьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України надати суду (для огляду)
- оригінали письмових доказів, копії яких додані до заяви про грошові вимоги до боржника за договором купівлі-продажу №24 від 10.08.2020;
- оригінали письмових доказів, копії яких додані до заяви про грошові вимоги до боржника за ліцензійним договором №1 від 28.01.2019;
- оригінали письмових доказів, копії яких додані до заяви про грошові вимоги до боржника за ліцензійним договором №22 від 17.02.2020;
- оригінали письмових доказів, які додані до заяви з грошовими вимогами до боржника на суму 311 172,19 грн;
- оригінали письмових доказів, які додані до заяви з грошовими вимогами до боржника на суму 124 068,30 грн.
Ухвалою від 21.12.2021 визнано грошові вимоги до боржника:
1/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандем-2002” на суму: 4540,00 грн судового збору - 1 черга задоволення, 425 521,29 грн основного боргу - четверта черга задоволення, 17 745,07 грн пені - шоста черга задоволення.
2/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротек” на суму 4540,00 грн судового збору - 1 черга задоволення, 641 748,25 грн основного боргу - 4 черга задоволення, 99 728,01 грн штрафу - шоста черга задоволення.
3/ Товариства з додатковою відповідальністю “Веселівський елеватор” на суму 4540,00грн судового збору - 1 черга задоволення, 8 194 163,11 грн основного боргу - 4 черга задоволення, 6 694 834,30 грн санкції та пеня - 6 черга задоволення.
4/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Агровет Продакшн” на суму 4540,00грн судового збору - 1 черга задоволення, 249 661,90 грн основного боргу - 4 черга задоволення.
5/ Грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 42 574,57 грн - відхилити.
Попереднє засідання суду відкладено на 03.02.2022 об 11-00. Зобов'язано заявників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надати суду інформацію з Пенсійного фонду України із долученням відповідних документальних доказів про нарахування сум та виплат заробітної плати.
Зобов'язано Донецьку державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України надати суду (для огляду) оригінали вказаних вище документів.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
До Господарського суду Запорізької області після встановленого ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку до суду надійшли наступні заяви з грошовими вимогами до боржника:
1/ Командитного товариства «Желєв С.С. і Компанія «Мелітопольського елеватора» на суму 2 524 384,03 грн.
2/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Агро» на суму 1 434 857,21 грн.
3/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпром» на суму 31 945,43 грн.
До суду надійшли наступні документи:
- звіт розпорядника майна боржника про проведену роботу;
- лист Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції із долученням оригіналів документів;
- клопотання ТОВ «Агріклаб» про залучення додаткових письмових доказів;
- заява Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції про проведення судового засідання без участі представника;
- клопотання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про проведення судового засідання за їх відсутності;
- заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про долучення до матеріалів справи додаткових документальних доказів;
- клопотання Командитного товариства «Желев С.С. і Компанія «Мелітопольського елеватора» про зупинення розгляд заяви останнього з кредиторськими вимогами до боржника.
Зазначені документи приймаються судом до розгляду.
Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветпром», суд вирішив визнати кредиторські вимоги до боржника на суму: 4540,00 грн судового збору - 1 черга задоволення, 29 124,29 грн основного боргу - четверта черга задоволення.
Заявлені грошові суми підтверджені доданими до заяви документами і на день розгляду справи не погашені.
Заперечень стосовно заявлених кредиторських вимог від боржника та розпорядника майна до суду не надійшло.
Оскільки зазначені вимоги ТОВ «Ветпром», заявлені після встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку, задовольняються в порядку черговості, але не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Стосовно заявлених вимог Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на суму 504 216,00 грн, то суд вважає за необхідне відхилити у повному обсязі, у зв'язку з наступним.
17 лютого 2020 року між сторонами було укладено Ліцензійний договір № 22 від 17.02.2020 року (далі - Ліцензійний договір).
Пунктом 1.1. Ліцензійного договору Ліцензіар передає невиключне право на використання Корисної моделі - «Спосіб вирощування зернових культур» (Патент - №103811 від 25.12.2015 р.) терміном на один рік на території Запорізької області, а Ліцензіат приймає невиключне право на використання корисної моделі «Спосіб вирощування зернових культур».
Відповідно до положень п.1.3. Ліцензійного договору, сторонами погоджено способи використання патенту, а саме в порядку проведення агротехнічних прийомів з використанням мікродобрив та регуляторів росту при вирощуванні зернових культур.
Пунктом 2.1. Ліцензійного договору передбачено, що уся необхідна документація, яка є достатньою для виробництва продукції за ліцензією, передається Ліцензіаром Ліцензіату.
Відповідно до п. 3.7. Ліцензійного договору, Ліцензіат гарантує використовувати корисну модель за ліцензією у повній відповідності до технічних умов та інструкцій Ліцензіара в частині, що стосується використання корисної моделі, перелік яких наведено в Додатку № 1.
Пунктом 6.1.1. Ліцензійного договору сторони погодили розмір та строки сплати паушального платежу у сумі 750 000,00 грн.
З огляду на викладене вбачається, що сторони, уклавши Ліцензійний договір № 22 від 17.02.2020 року погодили істотні його умови.
У відповідності до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Водночас, за вимогами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Факт укладення сторонами Ліцензійного договору боржником не заперечується.
Однак, виникнення зобов'язання з оплати (прострочення зобов'язання з оплати, виникнення заборгованості) за відплатним договором настає у відповідної сторони договору виключно у випадку виконання умов договору іншою його стороною. Дане випливає і з умов Ліцензійного договору між Кредитором та Боржником. Зокрема, виходячи з положень п.6.1 (приведені вище), ліцензіат виплачує ліцензіарові винагороду (паушальний платіж) за надання прав, передбачених цим договором.
Зокрема, за положенням п.3.7 Ліцензійного договору ліцензіат гарантує використовувати корисну модель за ліцензією у повній відповідності до технічних умов та інструкцій ліцензіара в частині, що стосується використання корисної моделі, перелік яких наведено в Додатку 1.
Заявником до заяви додано Додаток 1 до Ліцензійного договору, який містить перелік заходів Технологічної карти вирощування сільськогосподарських культур за переданою технологією Корисна модель - «Спосіб вирощування зернових культур» (Патент №103811 від 25.12.2015 р.), однак не надано технічних умов, інструкцій ліцензіара, як то передбачено п.3.7 Ліцензійного договору та доказів їх передання уповноваженому представнику Боржника згідно з п.п.2.1, 4.1 Ліцензійного договору.
Таким чином, заявником не надано доказів на підтвердження виконання ним умов Ліцензійного договору, надання Боржнику передбаченого цим договором права та виникнення як наслідок зобов'язань відповідача з оплати суми паушального платежу, яка заявлена до стягнення, тому підстави для стягнення цієї суми відсутні.
Стосовно заявлених вимог Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на суму 567 000,00 грн, то суд вважає за необхідне відхилити у повному обсязі, у зв'язку з наступним.
Відповідно до заяви Кредитора, 28 січня 2019 року між сторонами було укладено Ліцензійний договір № 1 від 28.01.2019 року (далі - Ліцензійний договір).
Пунктом 1.1. Ліцензійного договору Ліцензіар передає невиключне право на використання Корисної моделі - «Спосіб вирощування зернових культур» (Патент - №103811 від 25.12.2015 р.) терміном на один рік на території Запорізької області, а Ліцензіат приймає невиключне право на використання корисної моделі «Спосіб вирощування зернових культур».
Відповідно до положень п.1.3. Ліцензійного договору, сторонами погоджено способи використання патенту, а саме в порядку проведення агротехнічних прийомів з використанням мікродобрив та регуляторів росту при вирощуванні зернових культур.
Пунктом 2.1. Ліцензійного договору передбачено, що уся необхідна документація, яка є достатньою для виробництва продукції за ліцензією, передається Ліцензіаром Ліцензіату.
Відповідно до п. 3.7. Ліцензійного договору, Ліцензіат гарантує використовувати корисну модель за ліцензією у повній відповідності до технічних умов та інструкцій Ліцензіара в частині, що стосується використання корисної моделі, перелік яких наведено в Додатку № 1.
Пунктом 6.1.1. Ліцензійного договору сторони погодили розмір та строки сплати паушального платежу у сумі 650 000,00 грн.
З огляду на викладене вбачається, що сторони, уклавши Ліцензійний договір № 1 від 28.01.2019 року погодили істотні його умови.
У відповідності до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Водночас, за вимогами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Факт укладення сторонами Ліцензійного договору, боржником не заперечується.
Однак виникнення зобов'язання з оплати (прострочення зобов'язання з оплати, виникнення заборгованості) за відплатним договором настає у відповідної сторони договору виключно у випадку виконання умов договору іншою його стороною. Дане випливає і з умов Ліцензійного договору між Кредитором та Боржником. Зокрема, виходячи з положень п.6.1, ліцензіат виплачує ліцензіарові винагороду (паушальний платіж) за надання прав, передбачених цим договором.
Зокрема, за положенням п.3.7 Ліцензійного договору ліцензіат гарантує використовувати корисну модель за ліцензією у повній відповідності до технічних умов та інструкцій ліцензіара в частині, що стосується використання корисної моделі, перелік яких наведено в Додатку 1.
Кредитором до заяви додано Додаток 1 до Ліцензійного договору, який містить перелік заходів Технологічної карти вирощування сільськогосподарських культур за переданою технологією Корисна модель - «Спосіб вирощування зернових культур» (Патент №103811 від 25.12.2015 р.), однак не надано технічних умов, інструкцій ліцензіара, як то передбачено п.3.7 Ліцензійного договору та доказів їх передання уповноваженому представнику Боржника згідно з п.п.2.1, 4.1 Ліцензійного договору.
Таким чином, Кредитором не надано доказів на підтвердження виконання ним умов Ліцензійного договору, надання Боржнику передбаченого цим договором права та виникнення як наслідок зобов'язань відповідача з оплати суми паушального платежу, яка заявлена до стягнення, тому підстави для стягнення цієї суми відсутні.
Крім того, Кредитором не надано доказів виконання сторонами умов Ліцензійного договору, зокрема в частині листування з приводу виконання умов договору, в тому числі пред'явлення претензії Боржнику; укладення актів звірки за Ліцензійним договором; здійснення кредитором заходів перевірки стану виробництва згідно умов договору (п.3.5. Ліцензійного договору), тощо.
Стосовно заявлених вимог Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на суму 124 068,30 грн, то суд вважає за необхідне відхилити у повному обсязі, у зв'язку з наступним.
Зі змісту заяви вбачається, що вказана заборгованість виникла на підставі Договору купівлі - продажу № 23 від 28.08.2017 року (далі - Договір) та накладної № 43 від 30.09.2017 року, які підписані сторонами.
Пунктом 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Товар (насіння), а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості і за ціною, вказаних в таблиці, а саме:
Насіння озимої пшениці Богиня, РР1, у кількості 2440 кг, вартістю 97 600,00 грн.;
Насіння озимої пшениці Богиня, РР2, у кількості 7000 кг, вартістю 81 690,00 грн.;
Насіння озимої пшениці Олексіївка, РР1, у кількості 2500 кг, вартістю 100 000,00 грн.;
Насіння озимої пшениці Олексіївка, РР2, у кількості 7000 кг, вартістю 81 690,00 грн.;
Насіння озимої пшениці Краплина, РР2, у кількості 5000 кг, вартістю 58 350,00 грн.;
Насіння озимої пшениці Краплина, Супереліта, у кількості 10 000 кг, вартістю 70800,00 грн.
Загальна вартість товару згідно умов Договору складає 588 156,00 грн. з урахування ПДВ в сумі 98026,00 грн.
Пунктом 1.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння від Продавця згідно з п.2.3. Договору. Проте, п.2.3. у вказаному Договорі відсутній.
Згідно п.2.1. Договору, оплата Товару (насіння) здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р «Постачальника».
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року.
Суд вважає, що Кредитором заявлено грошові вимоги, за яким сплинув загальний строк позовної давності, що підтверджується наступними доводами.
Згідно з ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору;
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів та передбачає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту заяви та доданих до неї копії документів вбачається, що Кредитор передав Боржнику товар - насіння пшениці озимої, на загальну суму 588 156,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 98 026,00 грн., що підтверджується накладною № 43 від 30.09.2017 року, яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Проаналізувавши умови Договору та накладної ,наданої кредитором, можна зробити висновок, що згідно умов спірного Договору зобов'язання з оплати товару у Покупця виникло негайно з моменту приймання товару, поставленого за видатковою накладною № 43 від 30.09.2017 на суму 588 156,00 грн.
Зазначене вбачається з підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Строк виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
За змістом правової позиції, викладеної у п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої ст. 692 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
В свою чергу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, перебіг позовної давності розпочався з 30.09.2017 року, а саме з моменту приймання Боржником від Кредитора товару, поставленого за видатковою накладною № 43 від 30.09.2017 на загальну суму 588 156,00 грн., на підставі якої і виникло зобов'язання його оплатити, та сплинув 30.09.2020 року.
Отже, станом на дату звернення Кредитора до суду із заявою про грошові вимоги (06.10.2021 року - дата підписання заяви Кредитором) по заявленим вимогам сплив загальний строк позовної давності більше ніж на рік, а отже, є підставою для відхилення судом вказаних кредиторських вимог.
Стосовно заявлених вимог Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на суму 311 172,19 грн, то суд вважає за необхідне відхилити у повному обсязі, у зв'язку з наступним.
Зі змісту заяви вбачається, що вказана заборгованість виникла на підставі Договору купівлі - продажу № 7 від 06.02.2018 року (далі - Договір) та накладної № 14 від 16.04.2018 року, які підписані сторонами.
Пунктом 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Товар (насіння), а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості і за ціною, вказаних в таблиці, а саме:
Насіння ячменю ярого Східний, РР1, у кількості 2000 кг, вартістю 86 660,00 грн.;
Насіння ячменю ярого Східний, РР2, у кількості 12104 кг, вартістю 161 346,32 грн.;
Насіння ячменю ярого Сталий, РР2, у кількості 1000 кг, вартістю 13330,00 грн.;
Загальна вартість товару згідно умов Договору складає 313 603,58 грн. з урахування ПДВ в сумі 52 267,26 грн. Фактично ж було поставлено меншу кількість товару, на загальну суму 311 172,19 грн., у т.ч. ПДВ.
Пунктом 1.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти та оплатити насіння від Продавця згідно з п.2.3. Договору. Проте, умови п.2.3. у вказаному Договорі сторонами не зазначено.
Згідно п.2.1. Договору, оплата Товару (насіння) здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р «Постачальника».
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.
Суд вважає, що Кредитором заявлено грошові вимоги, за яким сплинув загальний строк позовної давності, що підтверджується наступними доводами.
Згідно з ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору;
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів та передбачає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту заяви та доданих до неї копії документів вбачається, що Кредитор передав Боржнику товар - насіння ячменю ярого, на загальну суму 311 172,19 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 51 862,03 грн., що підтверджується накладною № 14 від 16.04.2018 року, яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Проаналізувавши умови Договору та накладної, наданої кредитором, можна зробити висновок, що згідно умов спірного Договору зобов'язання з оплати товару у Покупця виникло негайно з моменту приймання товару, поставленого за видатковою накладною № 14 від 16.04.2018 на суму 311 172,19 грн.
Відповідно до п. 5.1.3. Договору купівлі-продажу № 7 від 06.02.2018 року, Постачальник надає у момент поставки Товару Покупцю рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, та документи, що підтверджують якість насіння і посівного матеріалу, а згідно п. 5.2.1. Договору Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору.
Як вбачається з підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Строк виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
За змістом правової позиції, викладеної у п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої ст. 692 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
В свою чергу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, перебіг позовної давності розпочався з 16.04.2018 року, а саме з моменту приймання Боржником від Кредитора товару, поставленого за видатковою накладною № 14 від 16.04.2018 на суму 311 172,19 грн., на підставі якої і виникло зобов'язання його оплатити, та сплинув 16.04.2021 року.
Отже, станом на дату звернення Кредитора до суду із заявою про грошові вимоги (06.10.2021 року - дата підписання заяви Кредитором) по заявленим вимогам сплив загальний строк позовної давності, а отже, є підставою для відхилення судом вказаних кредиторських вимог.
Розглянувши клопотання Командитного товариства «Желев С.С. і Компанія «Мелітопольського елеватора» про зупинення розгляд заяви останнього з кредиторськими вимогами до боржника, то воно залишається судом без задоволення, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає зупинення провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, заслухавши пояснення учасників процесу, необхідністю витребування нових документальних доказів, господарський суд прийшов до висновку про необхідність відкладення попереднього засідання суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Заяви: 1/ Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на суму 68 016,00 грн; 2/ ОСОБА_3 суму 48 504,11 грн; 3/ ОСОБА_4 на суму 208 014,99 грн; 4/ ОСОБА_6 на суму 116 348,29 грн; 5/ ОСОБА_5 на суму 43 516,36 грн; 6/ ОСОБА_2 на суму 52 761,51 грн; 7/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріклаб» на суму 3 694 475,58 грн; 9/ Головного управління ДПС у Запорізькій області на суму 3 281 794,92 грн; 9/ Командитного товариства «Желєв С.С. і Компанія «Мелітопольського елеватора» на суму 2 524 384,03 грн; 10/ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Агро» на суму 1 434 857,21 грн будуть розглянуті у наступному судовому засіданні.
Крім того, суд зазначає, що у судовому засіданні 03.02.2022 було помилково озвучено суму заявлену Донецькою державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України суму 68 016,00 грн, яка відхиляється судом. У відповідності до ст. 243 ГПК України, суд вважає за необхідне виправити описку в резолютивній частині, а саме: зазначити, що суми, які відхиляються судом становлять: 311 172,19 грн, 124 068,30 грн, 567 000,00 грн, 504 216,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 43, 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 81, 197, 202, 216, 233-235, 243 ГПК України, суд
Виправити описку в резолютивній частині, а саме: зазначити, що суми Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, які відхиляються судом становлять: 311 172,19 грн, 124 068,30 грн, 567 000,00 грн, 504 216,00 грн.
Визнати грошові вимоги до боржника:
1/ Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” на суму: 4540,00 грн судового збору - 1 черга задоволення, 29 124,29 грн основного боргу - четверта черга задоволення, 2 821,14 грн пені - шоста черга задоволення.
2/ Грошові вимоги Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на суми: 311 172,19 грн, 124 068,30 грн, 567 000,00 грн, 504 216,00 грн - відхилити.
Клопотання Командитного товариства «Желєв С.С. і Компанія «Мелітопольського елеватора» про зупинення розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника, залишити без задоволення.
Попереднє засідання суду відкласти на 03.03.2022 о 10-00.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріклаб» надати суду первинну документацію на підтвердження кредиторської заборгованості.
Копії ухвали надіслати: кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, учаснику, заявникам.Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України. Повний текст ухвали буде складено протягом 5-ти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Ухвала суду може бути оскаржена (в частині розгляду кредиторських вимог) в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України, шляхом подання апеляційної скарги наразі через Господарський суд Запорізької області.
Ухвалу складено та підписано-14.02.22.
Суддя О.О. Юлдашев