номер провадження справи 34/214/21
11.02.2022 Справа № 908/3699/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/3699/21
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 33908322 (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056)
до відповідача: Петро-Михайлівської сільської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04353296 (вул. Миру, 70, с. Петро-Михайлівка, Вільянянський район, Запорізька область, 70015)
про стягнення 57 463 грн 69 коп.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Петро-Михайлівської сільської ради страхового відшкодування в сумі 57 463 грн 69 коп. та 2 270 грн 00 коп. судового збору.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 1166, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування».
У позові позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021, справу 908/3699/21 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 у справі № 908/3699/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач та відповідач отримали вказану копію ухвали суду 24.12.2021 та 23.12.2021, відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
03.09.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховиком, позивачем у справі) та ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 905/18-Т/Дп/03 (далі - договір).
Згідно з умовами договору, позивач зобов'язувався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Nissan Infiniti QX56», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
18.12.2018 в м. Запоріжжя на вул. Брянська/вул. Запорізького козацтва, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21074», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Nissan Infiniti QX56», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ВАЗ 21074», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2019 у справі № 335/15174/18.
Згідно зі звітом № 553 від 11.01.2019 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 169935 грн 31 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 76258 грн 57 коп.
Проте, відповідно до рахунку № СБА-К-000000000005417 від 18.12.2018 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» вартість відновлювального ремонту складає 127 529, 26 грн (141 699,18-10% знижки)
Відповідно до рахунку №СБА-К-000000000000668 від 15.02.2019 було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 5 193 грн 00 коп.
На підставі наданих документів і відповідно до умов договору страхування (п.17.1) позивачем відшкодовано на користь страхувальника - ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» витрати на ремонт належного йому автомобіля марки «Nissan Infiniti QX56», в загальному розмірі 132 722,26 грн, шляхом перерахування коштів на СТО, що підтверджується платіжними дорученнями № 2797350 від 17.01.2019 та № 9741587 від 21.02.2019.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про старування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21074», д/н НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «СК «Оранта-Січ», відповідно до полісу № АМ/2618347 з лімітом відповідальності 100 000 грн 00 коп. та франшизою - 1000 грн 00 коп., ПрАТ «СК «Оранта-Січ» 01.04.2019 визнало дану подію страховим випадком і здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0,7, та вирахуванням франшизи - 1000 грн 00 коп., у розмірі 75 258 грн 57 коп.
Враховуючи, що невідшкодованою залишилась частина суми у розмірі 57463 грн 69 коп. (132 772 грн 26 коп. - 75258 грн 57 коп.), позивач звернувся до відповідача з претензією
на суму 57463 грн 69 коп. з доданими документами.
Враховуючи не отримання від відповідача відповіді на претензію та не сплатою невиплаченої частини страхового відшкодування в сумі 57463 грн 69 коп., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Петро-Михайлівської сільської ради на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» майнової шкоди в сумі 57 463 грн 69 коп. та 2 270 грн 00 коп. судового збору було предметом судового позову у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з таких підстав.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 вказаного закону, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як страховик, на підставі наданих документів, відповідно до умов договору страхування, виплатив за заявою страхувальника витрати на ремонт належного йому автомобіля марки «Nissan Infiniti QX56», в загальному розмірі 132 722,26 грн, шляхом перерахування коштів на СТО, що підтверджується платіжними дорученнями № 2797350 від 17.01.2019 та № 9741587 від 21.02.2019.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21074», д/н НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ «СК «Оранта-Січ», відповідно до полісу № АМ/2618347 з лімітом відповідальності 100 000 грн 00 коп. та франшизою - 1000 грн 00 коп.
ПрАТ «СК «Оранта-Січ» 01.04.2019 визнало дану подію страховим випадком і здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0,7, та вирахуванням франшизи - 1000 грн 00 коп., у розмірі 75 258 грн 57 коп.
Невідшкодованою залишилась частина суми у розмірі 57463 грн 69 коп. (132 772 грн 26 коп. - 75258 грн 57 коп.).
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, винний водій автомобіля «ВАЗ 21074», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2019 у справі № 335/15174/18.
Відповідно до довідки поліції Ф-2, протоколу про адміністративне правопорушення № 217316 власником автомобіля «ВАЗ 21074», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , є Петро-Михайлівська сільська рада.
Позивач звернувся до відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи, який зобов'язаний відшкодувати 57 463 грн 69 коп. виплаченого страхового відшкодування, з досудовою претензію, однак відповідачем відповіді на претензію не надано, кошти не сплачені.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати), викладений і у постанові Верховного суду від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія відповідача, перевищує відшкодований позивачеві розмір страхового відшкодування, то з роботодавця винної особи на користь позивача підлягає стягненню невідшкодована різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
При цьому суд враховує, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За таких обставин, саме відповідач (як роботодавець винної особи) відшкодовує шкоду - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду 05.12.2018 прийняла постанову, в якій зазначила таке. Відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення з Петро-Михайлівської сільської ради майнової шкоди в сумі 57 463 грн 69 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2270 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Петро-Михайлівської сільської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04353296 (вул. Миру, 70, с. Петро-Михайлівка, Вільянянський район, Запорізька область, 70015) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ідентифікаційний код юридичної особи 33908322 (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056) суму майнової шкоди у розмірі 57 463 (п'ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн 69 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 11.02.2022.
Суддя А.О. Науменко