номер провадження справи 32/3/22
10.02.2022 Справа № 908/3915/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/3915/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА", (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В), представник позивача адвокат Білоконь Інна Вікторівна, (03056, м. Київ, вул. В.Гетьмана, буд. 27)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО", (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 28125,33 грн.
30.12.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА", м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО", м. Запоріжжя про стягнення 28125,33 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 справу № 908/3915/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3915/21 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 32/3/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст., ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 28125,33грн. шкоди в порядку суброгації. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2022 у справі № 908/3915/21 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
24.01.2022 на адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО" надійшов відзив на позовну заяву вих. №491 від 20.01.22, відповідно до якого відповідач визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1500,00 грн. Зауважував, що ціна за послугу адвоката, як повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі, яка оцінена позивачем у 2000,00 грн, є значно завищеною, оскільки відповідно до Додатку № 1 від 16.12.2021 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 позивачем було передано матеріали страхової справи, відомості щодо зроблених адвокатом запитів до інших установ щодо одержання якоїсь інформації по зазначеному ДТП в матеріалах справи не міститься.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.02.2022.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_1 (далі Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №410009/4605/0000278 від 30.12.2020 (далі -Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Nissan juke» д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Строк дії договору встановлено з 31.12.2020 по 30.12.2021 (п. 13 Договору).
19.08.2021 сталася дорожньо-трапспортпа пригода, за участю транспортних засобів «Nissan juke» д/н НОМЕР_1 та «ЗАЗ Sens» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована в ТДВ "СК "Кредо" згідно полісу № АР/001487305.
У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Сірахова компанія "УНІКА", транспортний засіб «Nissan juke» д/н НОМЕР_1 , який належить Страхувальнику на праві приватної власності.
Відпоцідно до постанови про ДТП (Європротоколу) від 19.08.2021 ОСОБА_2 , під керуванням якого перебував транспортний засіб «ЗАЗ Sens» д/н НОМЕР_2 свою вину у ДТП визнав повністю.
Вартість відновленого ремонту на підставі рахунку з СТО ТОВ «КИЙ АВТО ГРУП» №х36374 від 09.09.2021 склала 28125,33грн.
Правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким, здійснено ремонт автомобіля, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт №00452498 від 14.09.2021, та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунків в розмірі 28125,33грн. що сплачено на рахунок ТОВ «КИЙ АВТО ГРУП», що підтверджується платіжним дорученням №246224 від 15.09.2021, копія якого міститься в матеріалах справи.
Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконала свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Так, статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до полісу № АР/001487305 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 гри. (сто тридцять тисяч гривень 00 копійок).
Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan juke» д/н НОМЕР_1 , застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (відповідач у справі), що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/001487305.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування вих. № 30939, яку відповідач отримав 18.10.2021, однак страхове відшкодування не сплачено, що стало причиною звернення з даним позовом до суду.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки, зокрема, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом встановлено, що, сума страхового відшкодування, належного з Відповідача до сплати Позивачу, складає 28125,33 грн.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 28125,33 грн, заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача в порядку суброгації страхове відшкодування в розмірі 28125,33 грн. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 28125,33 грн. підлягають задоволенню.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як вже зазначалося судом вище, матеріали справи містять відзив відповідача вих. №491 від 20.01.2022, відповідно до якого відповідач підтвердив факт невиконанням ним зобов'язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування в заявленому у позові розмірі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №3020 від 20.12.2021, що складає 1135,00 грн., про що постановити відповідну ухвалу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6.000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи: копію договіру про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020, додаткову угоду №1 від 13.12.2021, додаток № 1 від 16.12.2021 до договору, розрахунок витрат на правову допомогу від 16.12.2021, Акт надання послуг №192 від 16.12.2021, рахунок №192 від 16.12.2021.
Також, суду надано копію платіжного доручення №3049 від 21.12.2021 на суму 6000,00грн., що підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги сумі 6000,00 грн.
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті надання послуг №192 від 16.12.2021.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. У зв'язку із цим відповідач просить суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1500,00 грн.
Дослідивши зміст наданої Адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті надання послуг №192 від 16.12.2021, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 та Додатку № 1 від 16.12.2021 до нього, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 6 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні заяви про зменшення витрат на правничу допомогу до 1500 грн. 00 коп.
Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст., ст. 46, 123, 126, 129, 130, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) 28125 (двадцять вісім тисяч сто двадцять п'ять) грн. 33 коп. страхового відшкодування, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" (04112, місто Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №3020 від 20.12.2021, в сумі 1135,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Повне судове рішення складено "10" лютого 2021 р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій