номер провадження справи 32/199/21
09.02.2022 Справа № 908/3774/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя”, (69037, м.Запоріжжя, бул. Т. Шевченка, б. 6)
до відповідача Комунального підприємства “Запоріжремсервіс”, (69006, м.Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-а)
про стягнення 34772,87 грн.
23.12.2021 звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” 34772,87грн, що складається з 27123,83 грн оплати за надані послуги згідно договору № 665-ПР/2019 від 20.11.2019, 2102,37 суми пені, 1495,90грн 3% річних, 4050,77 грн суми індексу інфляції, а також 2270,00 грн суми судового збору, 3000,00грн суми витрат на професійну правничу допомогу.
23.12.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3774/21 розподілено судді Колодій Н.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.12.2021, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3774/21 справі присвоєно номер провадження 32/199/21, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи встановлені строки для подання письмових заяв по суті позовних вимог.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 665-Пр/2019 від 20.11.2019 на надання послуг поточного ремонту. Враховуючи вказане. Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27123,83 грн оплати за надані послуги згідно договору № 665-ПР/2019 від 20.11.2019, 2102,37 грн суми пені, 1495,90грн 3% річних, 4050,77 грн суми індексу інфляції, а також 2270,00 грн суми судового збору та 3000,00грн суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Ухвала суду від 28.12.2021 про відкриття провадження у справі № 908/3774/21 отримана представником відповідача 04.01.2022, що свідчить про належне повідомлення відповідача про наявність даної справи в провадженні Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3774/21 та надано достатньо часу для надання відзиву на позовну заяву та виклад своєї правової позиції.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 28.12.2021 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.02.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
20 листопада 2019 року між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (надалі за текстом - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» (надалі за текстом - позивач) було укладено договір № 665-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту (надалі за текстом - договір), у якому відповідач виступив замовником, а позивач - підрядником.
Згідно з п.1.1. договору позивач зобов'язався за дорученням відповідача власними та залученими силами і засобами надати відповідачеві послуги код ДК 2015:021 45450000-6 поточний ремонт (поточний ремонт силових електричних мереж квартирних навантажень під'їздів № 1,2 житлового будинку № 58 по вулиці Незалежної України у м.Запоріжжя).
Ціну послуг, що надаються позивачем, сторони обумовили в п.п.2.1. договору на рівні 27123,83 грн.
В підпунктах 4.1. і 4.5. договору сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаних замовником довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом шістдесяти календарних днів після підписання вищезгаданих форм шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.
Виконуючі взяті на себе за договором зобов'язання, позивач виконав поточний ремонт зазначених вище об'єктів, що підтверджується підписаними сторонами 16 грудня 2019 рокудовідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), а також актом приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в).
Таким чином, відповідач в строк до 14 лютого 2020 року був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача 27 123,83 грн оплати за надані послуги.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як слідує з матеріалів справи, позивач виконав поточний ремонт зазначених вище об'єктів, що підтверджується підписаними сторонами 16 грудня 2019 року довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), а також актом приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в).
Таким чином, відповідач в строк до 14 лютого 2020 року був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача 27 123,83 грн оплати за надані послуги. На момент розгляду спору по суті, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27 123,83 грн позивачем доведені, пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у строк, передбачений договором позивачем нараховано відповідачу, згідно пункту 9.4 договору пеню в сумі 2102,37 грн.
Пунктом 9.4. договору сторони визначили, що в випадку порушення замовником термінів оплати виконаних робіт згідно п.4.1 він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов'язань.
Період прострочення виконання зобов'язання відповідача перед позивачем триває, як було наведено, з 15.02.2020 по 15.08.2020.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені за період з 15.02.2020 до 15.08.2020 року (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок позивачем виконано правильно.
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2102,37грн позивачем доведені та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1495,90грн та суму індексу інфляції в розмірі 4050,77грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані суду розрахунки заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних, суд встановив, що розрахунки проведено правильно. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1495,90грн та суми індексу інфляції в розмірі 4050,77грн підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем пред'явлена вимога про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2 та 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем було вказано, що витрати на правову (правничу) допомогу адвоката складають 3000,00грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До матеріалів справи було надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.12.2021, акт приймання - передачі наданих послуг, рахунок № 08АМЗ/12 від 15.12.2021.
Перевіривши надані позивачем докази суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому заявлені витрати в сумі 3000,00 грн присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача
Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс”, (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-а, код ЄДРПОУ 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя”, (69037, м.Запоріжжя, бул. Т. Шевченка, б. 6, код ЄДРПОУ 35449872) 27123 (двадцять сім тисяч сто двадцять три) грн 37 коп. суму основного боргу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 37 коп. суму пені, 1495 (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять) грн 90 коп. суму 3% річних, 4050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн 77 коп. суму індексу інфляції, 3000 (три тисячі) грн 00коп. суму витрат на професійну правничу допомогу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. суму судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “09” лютого 2022.
Суддя Н. А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.