номер провадження справи 35/191/21
01.02.2022 Справа № 908/3508/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (вул. Сталеварів, б. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Гемпель Марії Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Кіктенко О.В., довіреність №349 від 22.12.2021;
від відповідача: Богословський В.А., ордер АР №1076250 від 28.12.2012.
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Гемпель Марії Костянтинівни, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 20 019,36 грн боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
03.12.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3508/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3508/21, присвоєно справі номер провадження № 35/191/21. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2022.
Ухвалою суду від 11.01.2022 розгляд справи відкладено на 01.02.2022.
В судому засіданні 01.02.2022 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Акорд".
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору №14472 від 30.11.2017 про постачання електричної енергії, укладеного сторонами, відповідачем надано Акт про спожиту електроенергію за жовтень 2018 р., в якому зазначені покази приладу обліку та кількість спожитої електроенергії у поточному місяці, що склало 11 340 кВт/г. Обсяг спожитої електроенергії Відповідачем за жовтень 2018р. підтверджений зняттям показів приладів обліку електричної енергії, яке виконано заявником 01.11.2018.
Враховуючи доведені Постачальником електричної енергії обсяги споживання електричної енергії на 2018р. згідно додатку №1 до Договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», Споживачем у даному місяці було перевищено договірну величину споживання електричної енергії, що склало 9340 кВт/г. на суму 20 019,36 грн, виходячи з наступного розрахунку:
1) 003422 кВт/г. - 003044 кВт/г. (покази зазначені Відповідачем у Акті про спожиту електроенергію за жовтень 2018р.) = 11340 кВт/г - 2000 кВт/г (встановлений обсяг споживання за жовтень 2018р. Позивачем, згідно Додатка №1 до Договору) = 9 340 кВт/г - обсяг перевищення.
2) 9340 кВт/г. х 2.1434 (тариф) = 20 019,36 грн.
11.06.2021 листом № 55-55.44/1940 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у жовтні 2018р., та новий повторно направив рахунок №14472/10п від 11.06.2021р. на суму 20 019,36 грн. Відповідно до реєстру відправлених рекомендованих листів у червні 2021, вищевказаний лист надсилався відповідачу 11.06.2021.
Рахунок відповідачем не оплачено, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечення посилається на те, що:
1. чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про ринок електричної енергії" не передбачає відповідальності за порушення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру.
Крім того, пунктом 11. Постанови Національної комісії що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 року №312 «Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії», визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією» (із змінами). Правилами користування електричною енергією втратили чинність 11.06.2018 року.
Отже, здійснення позивачем у червні 2021 року після вищевказаних змін у законодавстві нарахування відповідачу боргу за перевищення договірної величини споживання у жовтні 2018 року, незаконне та безпідставне.
2. до втрати чинності ЗУ «Про електроенергетику» (втрата чинності Закону 11.07.2017), відповідно п.6.14 ПКЕЕ (втрата чинності Правил 11.06.2018), та п.7 Договору (припинив дію 01.01.2019), нарахування за перевищення договірної величини споживання здійснювалось виключно при підбитті підсумків розрахункового періоду (місяця споживання), з повідомленням споживача про їх результати у строк який не може перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.
3. позивач у позовній заяві посилається на ч.1 п.З ст.57 ЗУ «Про ринок електричної енергії» відповідно якого електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Однак, позивач такого права не має оскільки з 01.01.2019 втратив статус електропостачальника.
З врахуванням викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивача зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну енергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
У разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі даних споживача про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.
Тому позивачем правомірно та на підставі у п.п. 4.2.2 п. 4.2 договору, виставлено відповідачу додаткові рахунки на оплату за перевищення договірної величини електроспоживання за договором № 14472 від 30.11.2017, а саме: повторний рахунок № 14472/10п від 11.06.2021 на суму 20019,36 грн., що є додатком до основного рахунку за жовтень 2018.
Згідно з п. 9.5 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 24.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Таким чином, сторонами у договорі про постачання електричної енергії № 14472 від 30.11.2017 передбачено застосування оперативно-господарської санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а тому позивач здійснив її нарахування відповідачу за жовтень 2018 року на загальну суму 20019,36 грн.
Також позивач посилається на судову практику у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі №908/2736/20 та у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №916/2214/19.
Крім того, позивач зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператор системи розподілу, яке отримало ліцензію з розподілу електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є правонаступником постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, який має право вимагати від Відповідача виконання його зобов'язання щодо оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію, а також стягнення штрафних санкцій.
Таким чином, твердження відповідача щодо того, що позивач не має права на отримання коштів за перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії та виставлення вдруге рахунків є невірними та безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Між ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж - постачальник електричної енергії та Фізичною особою-підприємцем Гемпель Марією Костянтинівною - споживач укладено Договір про постачання електричної енергії від 30.11.2017 № 14472, за умовами п. 1.1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п.п. 2.3.2. договору споживач зобов'язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Як зазначено у п.п. 4.2.2 п. 4.2 договору, за перевищення договірних величин . споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год. і більше.
Відповідно до п. 5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.1 цього договору обсягів.
Згідно п. 5.3 договору, договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантаження енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт. год. і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання, щодо граничного споживання електричної потужності та розраховуються як частка від ділення визначеної на цей розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії на кількість днів в місяці, на 24 години і на відповідні коефіцієнти заповнення останнього добового графіка навантаження у режимі дні замірів.
Відповідно до п. 5.5 договору:
- Споживач, надавши обґрунтування, має право звернутися (письмово) за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.
- Коригування договірних величин споживання електричної енергії у розрахунковому періоді в сторону збільшення проводиться тільки за умови здійснення у порядку, передбаченому п.16 Додатку №4, попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання Постачальником електричної енергії відповідної заяви споживача у встановлений термін.
- У разі коригування за заявою споживача договірних величин споживання електричної енергії здійснюються відповідне коригування договірної величини споживання електричної потужності. Скориговані договірні величини доводяться Споживачу Постачальником електричної енергії письмовим повідомленням.
Окрім того, згідно Додатку №4 до договору про постачання електричної енергії № 14472 від 30.11.2017, сторони погодили Додаток № 4 п.16 такого змісту: у разі необхідності коригування (збільшення) договірної величини споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду відповідно до п.5.5 договору, Споживач самостійно зобов'язаний здійснити попередню оплату обсягів споживання електричної енергії, що потребуються додатково. В призначенні відповідного платежу зазначається: "Оплата додатково заявлених обсягів активної електричної енергії за розрахунковий період".
Як вбачається з Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, який надано та підписано з боку відповідача, за жовтень 2018 року фактично спожито 11340 кВт.г. При цьому, згідно Додатку №1 до договору договірна величина обсягу споживання електричної енергії становить 2000 кВт.г., тобто перевищення договірної величини становить 9340 кВт. г.
На підставі у п.п. 4.2.2 п. 4.2 договору позивачем виставлено відповідачу додатковий рахунки на оплату за перевищення договірної величини електроспоживання за договором № 14472 від 30.11.2017, а саме: повторний рахунок № 14472/10п від 11.06.2021 на суму 20019,36 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, розрахунок здійснено наступним чином:
1) 003422 кВт/г. - 003044 кВт/г. (покази зазначені Відповідачем у Акті про спожиту електроенергію за жовтень 2018р.) = 11340 кВт/г - 2000 кВт/г (встановлений обсяг споживання за жовтень 2018р. Позивачем, згідно Додатка №1 до Договору) = 9 340 кВт/г - обсяг перевищення.
2) 9340 кВт/г. х 2.1434 (тариф) = 20 019,36 грн.
Всупереч умовам договору відповідачем вартість спожитої понад встановленої величини електроенергії не сплачена.
Згідно з п. 9.5 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 24.12.2019р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати вартості отриманої електричної енергії стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось вище, пунктом 2.3.4. Договору передбачено обов'язок Споживача оплачувати перевищення граничних величин обсягу споживання електричної енергії та потужності, пеню за прострочення платежу.
Доказів сплати заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання відповідачем суду не надано.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що у позивача відсутні підстави для нарахування боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії за жовтень 2018 року з оглядку на відсутність правового врегулювання такого способу визначення вартості спожитої електроенергії із застосуванням подвійного тарифу станом на час виникнення спірних відносин. Зазначає також, що Закон України «Про електроенергетику», стаття 26 якого містила можливість застосування такої відповідальності, втратив чинність з 11.06.2017. Законом України «Про ринок електричної енергії», який дії на теперішній час, не передбачено відповідальності за порушення договірних величин споживання електричної енергії та не визначає її розміру.
Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності погоджена сторонами в пункті 4.2.2. договору, зміни в цій частині до договору не вносились, а відтак зазначені умови мають виконуватись сторонами.
Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Водночас передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В статтях 610, 611 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).
За змістом частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовано, що обсяги споживання електричної енергії у жовтні 2018 року, обумовлені договором, відповідачем було перевищено, при цьому договором встановлено відповідальність за зазначене порушення а також визначено розмір такої відповідальності.
Як зазначено у пункті 38 постанови Верховного Суду від 23.08.2019р. у справі № 916/2386/18: «Доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання, оскільки останні ґрунтується на положенні закону, який втратив чинність не приймаються до уваги, адже відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності погоджена сторонами в пункті 4.2.2. договору, зміни в цій частині до договору не вносились, а відтак зазначені умови договору мають виконуватись сторонами. Слід зазначити, що зазначений пункт договору не обмежений дією у часі законом, в ньому відсутнє посилання на закон, який на момент перевищення відповідачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність.».
Також у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/2214/19 Південно-західний апеляційний господарський суд зробив наступний висновок: «Закон України «Про ринок електричної енергії» не передбачає відповідальності за порушення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру, як то було встановлено ч.6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику». Сторонами було узгоджено обсяги постачання електричної енергії, що постачається за місяцями 2018 року, що відображено у Додатку 1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу».
Додаток 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» є невід'ємною частиною договору та у п.4 цього додатку зазначено, що у випадку перевищення договірної величини споживання електричної енергії Споживач несе відповідальність згідно п.4.2.2 Розділу 4 «Відповідальність сторін» Договору про постачання електричної енергії.
У п.4.2.2 Договору від 05.02.2007р. сторони визначили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами.
Судом апеляційної інстанції під час повторного апеляційного перегляду справи досліджено умови Договору від 05.02.2007р. на виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного суду від 19.05.2019р. та встановлено, що ані умови Договору від 05.02.2007р., ані Додаток 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» на 2018 рік не містять безпосереднього посилання на приписи ч.6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику», яка на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність.».
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 01.01.19 р. вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії.
Абзацом 2 пункту 6 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що після укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю.
Отже, ПАТ «Запоріжжяобленерго», як оператор системи розподілу, яке отримало ліцензію з розподілу електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є правонаступником постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, який має право вимагати від Відповідача виконання його зобов'язання щодо оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію, а також стягнення штрафних санкцій.
Згідно з приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем доказів виконання зобов'язань за договором не надано.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гемпель Марії Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (вул. Сталеварів, б. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 20 019,36 грн (двадцять тисяч дев'ятнадцять гривень 36 коп.) боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.02.2022.
Суддя О.А. Топчій