номер провадження справи 18/163/21
26.01.2022 справа № 908/2782/21
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (69084, м.Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7; поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802)
до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 1218166,23 грн.,
Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Хілько А.В., ордер АР № 1062379 від 09.09.2021
від відповідача: Кузьменко В.Ю., довіреність № 2789 від 02.09.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 4651648,32 грн., які складаються з: 4391290,23 грн. основного боргу за договором поставки № 457(1)20УК/53-121-01-20-09972 від 03.12.2020, 76330,12 грн. 3% річних та 183577,97 грн. інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 справу № 908/2782/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/2782/21, присвоєно справі номер провадження 18/163/21, підготовче засідання призначено на 26.10.2021; в судовому засіданні 26.10.2021 оголошувалась протокольна ухвала про перерву у підготовчому засідання до 17.11.2021.
Позивачем 01.11.2021 надано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому позивач, враховуючи відзив відповідача та на підставі розрахунку заборгованості, наведеному у відповіді на відзив, просить суд розглядати вимоги в наступній редакції: вимоги про стягнення 891290,00 грн. основного боргу за договором поставки №457(1)20УК/53-121-01-20-09972 від 03.12.2020, 87944,44 грн. 3% річних та 238931,79 грн. інфляційних втрат. Також позивач 01.11.2021 подав клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 51502,24 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.
У зв'язку прийняттям судом уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 891290,00 грн. основного боргу за договором поставки №457(1)20УК/53-121-01-20-09972 від 03.12.2020, 87944,44 грн. 3% річних та 238931,79 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою від 17.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.12.2021; ухвалою від 07.12.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 26.01.2022.
У судовому засіданні 26.01.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засідання 26.01.2022 позовні вимоги підтримав у урахуванням зменшення розміру позовних вимог та підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 100000,00 грн. Також представник позивача зазначив, що заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу буде подана після ухвалення судового рішення.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором товару № 457(1)20УК/53-121-01-20-09972 від 03.12.2020 щодо оплати вартості отриманого товару, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав. Посилаючись на ст.ст. 526, 549, 625,712 ЦК України, ст.ст. 222, 230, 232 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесені 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач 19.10.2021 (в межах визначеного судом строку) надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не враховані умови п. 3.2 договору, яким передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару. Відповідач вважає, що договором не встановлений строк виконання ВП ЗАЕС зобов'язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, тому в даному випадку має бути застосована ч. 2 ст. 530 ЦК України. Вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ від позивача не надходила, тому нарахування 3% річних та інфляційних відповідач вважає безпідставним. Відносно заявлених позивачем втрат на правничу допомогу відповідач вказав на відсутність документального підтвердження таких витрат та ненадання позивачем їх розрахунку, вважає їх завищеними. Відповідач просив в позові відмовити.
Позивачем 01.11.2021 надано відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що на виконання умов договору ним поставлений відповідачу товар на загальну суму 4845573,60 грн.. Податкові накладні за спірними поставками зареєстровані в ЄРПН в строки, передбачені ПК України. Доводи відповідача, що строк виконання зобов'язання по оплаті частини вартості товару в розмірі суми ПДВ спростовується п. 3.3 договору, яким передбачено оплату частині вартості товару у розмірі сими ПДВ після реєстрації податкової накладної. Позивач відзначив, що про факт дотримання умов договору щодо складання податкових накладних при постачанні товару відповідачу та їх реєстрації свідчать відповідні квитанції. Враховуючи, що весь товар поставлений 23.12.2020, строк оплати товару закінчується 22.02.2021. Заперечення відповідача щодо заявлених 20000,00 грн. витрат на правову допомогу позивач відхилив та зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу становить 0,43% від ціни позову, а розрахунок не є точним та з великою вірогідністю буде змінюватись.
Від відповідача 09.11.2021 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач проти доводів позивача заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Також відзначив, що визнання факту поставки товару слід відрізняти від визнання суми простроченого боргу, яка ВП ЗАЕС не визнається. Зважаючи на відсутність вимоги позивача про сплату вартості товару в частині суми ПДВ, строк оплати частини вартості товару в розмірі 807595,60 грн. не настав, а обов'язок ВП ЗАЕС з оплати в цій частині не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього як порушення зобов'язання.
Позивачем 16.11.2021 засобами електронного зв'язку надані пояснення, в яких позивач підтримав свої доводи щодо оплати частини вартості товару в сумі ПДВ та вказав на аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у справі № 911/915/15.
Від відповідача 26.01.2022 надійшла заява про залучення доказів до матеріалів справи - копії платіжного доручення № 1487 від 18.01.2022, яка підтверджує факт здійснення відповідачем на користь позивача сплати коштів на суму 100000,00 грн.
Заяву відповідача прийнято судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 03.12.2020 укладений договір поставки товару №457(1)20УК (реєстраційний номер ДП "Енергоатом" 53-121-01-20-09972 від 16.12.2020) (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (перелік, характеристики та вартість наведено у пункті договору).
За визначенням п. 1.2 Договору, строк поставки товару: грудень 2020 року.
Згідно із п. 3.1 Договору вартість товару, що поставляється за договором складає 4037978,00 грн., крім того ПДВ 20% - 807595,60 грн., разом 4845573,60 грн.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного п. 1.1 договору.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).
За визначенням пунктів 4.1-4.3 Договору, поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" склад № 4, вул. Промислова, м.Енергодар, Запорізька область. Поставка товару відбувається в строк згідно з п. 1.2 договору. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 прим.; б) паспортом або іншим документом, що підтверджує якість товару, виданим підприємством-виробником; в) рахунок-фактура; податкова накладна.
Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов'язковим.
Відповідно до п. 12.1 Договору даний договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і дії протягом року з дати його підписання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 4845573,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № 192 від 18.12.2020 на суму 1070332,80 грн., в т.ч. ПДВ 178388,80 грн.;
- № 195 від 21.12.2020 на суму 553500,00 грн., в т.ч. ПДВ 92250,00 грн.;
- № 199 від 21.12.2020 на суму 457698,96 грн., в т.ч. ПДВ 76283,16 грн.;
- № 202 від 18.12.2020 на суму 1071,84 грн., в т.ч. ПДВ 178,64 грн.;
- № 206 від 22.12.2020 на суму 888950,40 грн., в т.ч. ПДВ 148158,40 грн.;
- № 207 від 23.12.2020 на суму 1874019,60 грн., в т.ч. ПДВ 312019,60 грн.
Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.
Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліченими поставками, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкових накладних за вказаний період. Всі податкові накладні зареєстровані позивачем в ЄРПН в строки, передбачені ПК України.
Зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем належним чином не виконано. Частково сплачено вартість товару за видатковою накладною № 192 від 18.12.2020, залишок заборгованості - 616049,43 грн.
У зв'язку з наявністю заборгованості позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1/457 від 12.04.2021 про сплату заборгованості.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлену за продукцію - 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив. Факт отримання від позивача товару на суму 4845573,60 грн. та розмір заборгованості за отриманий товар 4391290,23 грн. станом на дату подання позову відповідачем не заперечується.
З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 4391290,23 грн. заявлена обґрунтовано.
Під час розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, у зв'язку з чим позивачем подавалась заява про зменшення розміру позовних вимог. З урахуванням зменшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача становила 891290,00 грн.
Також відповідачем надано докази часткового погашення заборгованості згідно платіжного доручення № 1487 від 18.01.2022 на суму 100000,00 грн.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 791290,00 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов'язання з оплати товару з огляду на зауваження в п. 3.2 та п. 3.3 Договору щодо оплати товару з дати поставки повного його обсягу та розмежування строку оплати вартості продукції без ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.
Дату настання строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті за спірними поставками позивач визначає саме зі спливом 60-ти денного строку з дати поставки всього товару.
За змістом п. 4.4 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненими поставками (що підтверджується квитанціями про прийняття документів (№ 9358906876 від 12.01.2021, №9358908495 від 12.01.2021, № 9358917428 від 12.01.2021, № 9362532589 від 13.01.2021, №9365058419 від 14.01.2021, № 9363292031 від 14.01.2021). Надання позивачем податкових накладних на поставлений товар відповідачем не заперечується.
Суд звертає увагу, що позивачем при розрахунку визначено строк прострочення в частині вартості товару в сумі ПДВ саме з дати реєстрації податкових накладних за спірними поставками.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 87944,44 грн. 3% річних та 238931,79 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятого судом зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за кожною видатковою накладною з урахуванням дат настання зобов'язання по оплаті в частині вартості товару та в частині суми ПДВ (загальний період прострочення в частині оплати ціни товару з 23.02.2021 по 13.10.2021, загальний період прострочення в частині оплати ПДВ з 11.01.2021 по 13.10.2021), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд визнав, його правильним. До стягнення підлягає 87944,44 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період березень-вересень 2021 року за заборгованістю зі сплати ціни товару (за кожною окремо видатковою накладною) та за період січень-вересень 2021 року за заборгованістю в частині сплати ПДВ (за кожною окремо видатковою накладною), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд встановив, що за належний період березень-вересень 2021 року за заборгованістю зі сплати ціни товару та за період лютий-вересень 2021 року за заборгованістю в частині сплати ПДВ до стягнення підлягає 230249,56 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 8682,23 грн. інфляційних втрат слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю. Суд відзначає, що позивачем до періоду розрахунку безпідставно включено січень 2021 року, в якому прострочення зі сплати ціни товару тривало менше місяця.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач визнаних судом обґрунтованими позовних вимог не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань щодо оплати вартості отриманого за видатковими накладними товару у визначений договором та законом строк не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 791290,00 грн. основного боргу, 87944,44 грн. 3% річних та 230249,56 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу провадження у справі закривається. В іншій частині позову (8682,23 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє через необґрунтованість.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 18142,25 грн. судового збору.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір". Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 1218166,23 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати 1,5 відсотки ціни позову, що складає 18272,49 грн.
Згідно наданого до позову платіжного доручення № 246 від 21.09.2021 позивачем сплачено 69774,73 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 51502,24 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, зважаючи на наявність клопотання позивача, сума зайво сплаченого ТОВ "Елтранс Україна" судового збору в розмірі 51502,24 грн. повертається позивачу з державного бюджету, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.
Витрати на професійну правничу допомогу, які зазначені позивачем в орієнтовному розрахунку судових витрат, судом не розподіляються, оскільки ТОВ "Елтранс Україна" зазначило про надання відповідних доказів на понесення цих витрат після ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, п. 1 ч. 2 ст. 231, ст.ст. 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7; поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802; ідентифікаційний код 39380838) 791290,00 грн. (сімсот дев'яносто одну тисячу двісті дев'яносто грн. 00 коп.) основного боргу, 87944,44 грн. (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 44 коп.) 3% річних, 230249,56 грн. (двісті тридцять тисяч двісті сорок дев'ять грн. 56 коп.) інфляційних втрат та 18142,25 грн. (вісімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 25 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.02.2022.
Суддя В.В. Левкут